Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2017 року у складі судді Бабкової Т. В. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 11 липня 2017 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Кругової С. С., Піддубного Р. М.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Позов мотивовано тим, що з 22 грудня 2007 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_5

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2012 року шлюб між ними розірвано.

Зазначала, що відповідач не надає будь-якої матеріальної допомоги на утримання дитини та не бере участі в її вихованні.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на її користь аліменти у розмірі 1/2 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з часу розірвання шлюбу і до досягнення дитиною повноліття.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 16 січня 2015 року до досягнення ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, повноліття.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на підставі статей 180, 184 Сімейного кодексу України (далі - СК України (2947-14) ) домовленості щодо виконання відповідачем свого батьківського обов`язку з утримання дитини між сторонами не досягнуто. При визначенні розміру аліментів суд першої інстанції врахував розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я відповідача та інші обставини, які мають істотне значення та стягнув з відповідача аліменти на дитину у розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 16 січня 2015 року до досягнення дитиною повноліття.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 11 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції на підставі статей 182, 184 СК України дійшов правильного висновку про те, що відповідач має можливість сплачувати аліменти у розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно. Висновки суду першої інстанції узгоджуються з фактичними обставинами справи та нормами права, які регулюють спірні правовідносини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та змінити рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв у межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що відповідач має можливість надавати сину матеріальну допомогу, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно. Крім того, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що ОСОБА_5 хворіє, у зв`язку з чим позивач витрачає додаткові витрати на лікування дитини, тому визначений судом розмір аліментів є недостатнім.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення на касаційну скаргу від ОСОБА_2, в яких він просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони прийняті при всебічному та повному з`ясуванні обставин справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.

У вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення на касаційну скаргу від ОСОБА_4, в яких вона просила залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони прийняті при всебічному та повному з`ясуванні обставин справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 22 грудня 2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі (а. с. 8).

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2012 року шлюб між ними розірвано (а. с. 7 ).

Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 9).

З 16 березня 2013 року відповідач перебуває у шлюбі з ОСОБА_4, зареєстрованому Червонозаводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції за актовим записом № 89. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 та дочку ОСОБА_7 у, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 52, 53).

Також ОСОБА_2 перебував в юридичному шлюбі з ОСОБА_3 За час перебування в шлюбі у них народився син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, на утримання якого він добровільно надає матеріальну допомогу (а.с. 51).

Відповідно до довідки від 22 березня 2017 року № 47 ТОВ "Богодухівське хлібоприймальне підприємство" за 2016 рік заробітна плата ОСОБА_2 складає 73 794 грн 76 коп. (а.с. 76).

Звертаючись до суду з позовом про стягнення аліментів, позивач посилалася на те, що відповідач не надає належної матеріальної допомоги на утримання дитини та має змогу сплачувати аліменти в розмірі 1/2 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (789-12) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 8 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частин першої - третьої статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.

Згідно зі статтею 182 СК України у редакції, чинній на час розгляду справи, судами попередніх інстанцій, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (v0003700-06) судам роз`яснено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України.

Відповідно до частини другої статті 182 СК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, судами попередніх інстанцій, встановлено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 01 січня 2017 року - 1 689 грн, з 01 травня - 1 777 грн, з 01 грудня - 1 860 грн.

Статтею 12 і частиною першою статті 81 ЦПК України 2004 року визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доводи касаційної скарги про те, що при визначені розміру аліментів суди попередніх інстанцій не взяли до уваги стан здоров`я дитини та майновий стан відповідача, є необґрунтованими. Так, при визначенні розміру аліментів суди попередніх інстанцій взяли до уваги стан здоров`я дитини та майновий стан відповідача, врахували наявність у відповідача непрацездатної за віком матері - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, та брата ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, який відповідно до довідки Медико-соціальної експертної комісії є інвалідом першої групи.

З врахуванням наведеного та приймаючи наявність у ОСОБА_2 обов`язку стосовно утримання по відношенню до чотирьох неповнолітніх дітей, зобов`язань стосовно надання матеріальної допомоги непрацездатній матері, яка інших працездатних повнолітніх дітей не має, керуючись принципом розумності та справедливості, обґрунтовано стягнули з відповідача аліменти на дитину у розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 16 січня 2015 року до досягнення дитиною повноліття.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували майновий стан відповідача, зокрема, наявність у нього автомобілів та іншого майна, є необґрунтованими, оскільки позов позивачем до суду подано у січні 2015 року, нову редакцію пункту 3 частини 1 статті 182 СК України, якою обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, які доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, доповнено лише 17 травня 2017 року.

Ураховуючи встановлені судом обставини, що стосуються матеріального стану відповідача, розміру витрат, які несе позивач на утримання дитини, та виходячи з того, що обов`язок утримувати дитину покладається рівною мірою як на матір, так і на батька дитини, суди попередніх інстанцій визначили розмір аліментів на дитину з батька відповідно до встановлених обставин, що мають значення для вирішення цього питання, та вимог закону.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлених обставин справи, містять посилання на факти, які були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 11 липня 2017 року залишити без змін.