Постанова
Іменем України
19 червня 2019 року
м. Київ
справа № 755/17246/16-ц
провадження № 61-24980св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18 травня 2017 року у складі судді Катющенко В. П. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 20 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Шахової О. В., Вербової І. М., Поливач Л. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору від 05 серпня 2013 року відповідач отримав кредит у розмірі 2 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою і тарифами банку складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
ПАТ КБ "ПриватБанк" свої зобов`язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.
Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.
У зв`язку з вказаними порушеннями зобов`язань за кредитним договором станом на 31 жовтня 2016 року у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 23 440,55 грн, яка складається з наступного: 1 935,89 грн - заборгованість за кредитом, 16 912,25 грн - заборгованість зі сплати відсотків, 3 000 грн - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн - штраф (фіксована частина), 1 092,41 грн - штраф (процентна складова).
На підставі викладеного ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 440,55 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 18 травня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником умов та правил надання банківських послуг, пам`ятки клієнта і тарифів, які у сукупності із заявою свідчи б про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг.
Умови надання споживчого кредиту фізичним особам не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки такі умови не містять підпису позичальника. Відсутні докази, які б підтверджували, що саме ці умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника. Не було надано доказів того, що відповідна картка передбачена умовами заяви, була видана відповідачу, як і не надано суду відомостей, що підтверджують тип та строк дії картки, що є істотними умовами договору. Доказів зарахування кредитних коштів на картку, відомостей, що підтверджують факт наявності заборгованості відповідача за кредитним договором, суду надано не було.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 20 вересня 2017 року заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що суд не приймає до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості, відповідно до якого існує заборгованість у розмірі 23 440,55 грн, враховуючи, що відповідно до анкети-заяви розмір кредитного ліміту не було визначено, а у позовній заяві позивач зазначив про отримання відповідачем кредиту у розмірі 2 000 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що в оскаржуваних рішенні та ухвалі судами попередніх інстанції не наведено жодної норми (положення) матеріального права, якою встановлюється обов`язковість підписання особою, яка звернулася до банку із заявою про надання банківських послуг, умов та правил, які регулюють дані правовідносини і до яких особа приєднується.
Відмова у позові з підстав відсутності підпису відповідача на умовах і правилах надання банківських послуг є безпідставною та необґрунтованою.
Судами попередніх інстанцій не було враховано, що відповідач участі у справі не приймав, заперечень на позов банку не подавав, зокрема не заперечував щодо правовідносин, з приводу яких виник даний спір та щодо заявленої до стягнення з нього заборгованості.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
16 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки", у справі призначено повторний автоматизований розподіл.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 червня 2019 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд апеляційної інстанції встановив, що 05 серпня 2013 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ "ПриватБанк", в якій виявив бажання оформити на своє ім`я платіжну картку з кредитним лімітом 2 000 грн та підтвердив, що він ознайомився і погоджується з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку, а також підтвердив факт отримання інформації про умови кредитування.
Підписана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою і тарифами банку складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
ПАТ КБ "ПриватБанк" свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.
Відповідач не сплачував своєчасно грошові кошти на погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку із чим, відповідно до наданого банком розрахунку станом на 31 жовтня 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 23 440,55 грн, яка складається з наступного: 1 935,89 грн - заборгованість за кредитом, 16 912,25 грн - заборгованість зі сплати відсотків, 3 000 грн - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн - штраф (фіксована частина), 1 092,41 грн - штраф (процентна складова)
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статей 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.
Згідно з частиною першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти
За нормами частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
ОСОБА_1, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, приєдналася до договору приєднання та погодилася з його умовами.
Відповідно до частин першої та другої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно з частиною першою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
При цьому умови та правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не вимагається, якщо саме ці умови та правила були чинними під час укладення договору.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги банку та надаючи оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, в порушення статей 212 - 214, 316 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи) вказав, що банком не доведено, що саме ці умови та правила надання банківських послуг, які були приєднані до позовної заяви, не встановив, які саме умови були чинними на момент укладення правочину, а також те, чи не змінювались вони в подальшому. При цьому, якщо умови та правила надання банківських послуг змінювались, то апеляційний суд не визначився, які норми матеріального права в цьому разі перешкоджають стягнути кредит, отриманий позичальником, не спростував розміру суми, яка надавалась в кредит банком та розмір суми боргу, що підлягає до стягнення.
Згідно з частиною першою статті 627 та частиною першою статті 628 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 633 ЦК України передбачає, що договори, які укладаються банком з фізичними особами є публічними.
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Суди не врахували, що відповідач факт укладення, чи неукладення кредитного договору не оспорював, оскільки жодного заперечення до матеріалів справи не надав, а з розрахунку кредитної заборгованості вбачається, що позичальник частково сплачував заборгованість, користувався кредитними коштами, тобто погоджувався з умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами.
При цьому, суди не перевірили, чи містили чинні на момент укладення правочину умови зобов`язання позичальника зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту, чи саме ці умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов`язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту, та з урахуванням встановлення вказаних обставин, не перевірили чи підлягають стягненню вказані нарахування банком з відповідача.
Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, позивач надав до позовної заяви анкету-заяву, розрахунок боргу, однак в судовому засіданні присутнім не був. Відповідач в судове засідання не з`явився, заперечень не подав.
Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається належного повідомлення відповідача про розгляд справи в суді першої інстанції (всі поштові відправлення із судовими повістками повернулися до суду з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання").
Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.
Таким чином, суди не сприяли всебічному та повному дослідженню доказів, не встановили повно та всебічно обставини справи, тому дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені, тому суд касаційної інстанції позбавлений можливості усунути вказані недоліки і перевірити доводи позивача та відповідачів, оскільки вони потребують встановлення обставин, які не були встановлені судом.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Отже, рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого суду відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.
Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 20 вересня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська