Постанова
Іменем України
19 червня 2019 року
м. Київ
справа № 758/2919/16-ц
провадження № 61-23119св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Колоннейд Україна",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна" про стягнення страхового відшкодування та пені,
за касаційною скаргою ОСОБА_2 як представника ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 22 грудня 2016 року в складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Андрієнко А. М., Мараєвої Н. Є.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна" (далі - ПрАТ "СК "Колоннейд Україна", страхова компанія) 452 706,18 грн страхового відшкодування та 124 177,87 грн пені за прострочення виконання зобов`язання зі сплати страхового відшкодування.
В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 15 травня 2015 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), в результаті якої його автомобіль "Порше Панамера", державний номерний знак НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження.
У зв`язку з необхідністю передачі ліків хворій дитині ОСОБА_1 був вимушений покинути місце ДТП, не маючи наміру приховати факт ДТП та обставини її скоєння, він на наступний день звернувся до ДАІ.
На час ДТП цивільно-правова відповідальність позивача була застрахована у ПрАТ СК "К`Ю БІ І Україна", яке змінило свою назву на ПрАТ "СК "Колоннейд Україна", на підставі договору добровільного страхування автотранспорту від 22 грудня 2014 року № CAS0026580, укладеного між сторонами.
19 травня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до страхової компанії із заявою про настання страхового випадку, до якої додав передбачені договором документи, що стосуються страхового випадку, однак ПрАТ "СК "Колоннейд Україна" відмовило йому у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на надання страхувальником неправдивих відомостей та неповідомлення про наявність постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 24 липня 2015 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 122-4 КУпАП, оскарженій до апеляційного суду, який її скасував, а провадження закрив.
Вважаючи відмову страхової компанії у виплаті йому страхового відшкодування такою, що суперечить умовам договору та вимогам закону, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Подільський районний суд м. Києва рішенням від 13 червня 2016 року у складі судді Зарицької Ю. Л. позов ОСОБА_1 задовольнив. Стягнув з ПрАТ "СК "Колоннейд Україна" на користь ОСОБА_1 452 706,18 грн страхового відшкодування, 124 177,87 грн пені, 5 768,84 грн судового збору, а всього 582 652,89 грн.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що у страхової компанії були відсутні передбачені умовами договору та закону підстави для відмови у виплаті позивачу страхового відшкодування. Сам по собі факт залишення позивачем місця ДТП не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Апеляційний суд м. Києва рішенням від 22 грудня 2016 року скасував рішення Подільського районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року, ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивач подав страховій компанії завідомо неправдиві відомості про факт настання страхового випадку, приховав інформацію про самовільне залишення місця пригоди, створивши страховику перешкоди у визначенні обставин, характеру заподіяних збитків, а тому відповідач обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій 29 грудня 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Апеляційного суду м. Києва від 22 грудня 2016 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення апеляційного суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апеляційний суд не врахував, що заява про настання страхового випадку подана ОСОБА_1 в уніфікованій формі, яка не містила питань щодо залишення місця ДТП, в якій була зазначена інформація про те, що надаючи інформацію страховику шляхом заповнення форми заяви, він розуміє, що надана ним інформація є об`єктивною з точки зору заявника та попереджений про те, що у разі подання недостовірної інформації у вказаній заяві страхувальнику може бути відмовлено у виплаті страхового відшкодування. На адресу страховика ОСОБА_1 не подавав відомостей щодо знаходження чи залишення місця ДТП.
' 'p' Закон України "Про страхування" (85/96-ВР) та умови договору не передбачають право страховика на відмову у виплаті страхового відшкодування у разі незнаходження страхувальника на місці ДТП. Дії страховика були спрямовані на умисне ухилення від виконання зобов`язань за договором.
Апеляційний суд у порушення норм ЦПК України (1618-15) врахував аргументи апеляційної скарги про перебування ОСОБА_1 на момент ДТП у стані тяжкого алкогольного сп`яніння, через що він самовільно покинув місце ДТП, без належних та допустимих доказів на їх підтвердження.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Подільського районного суду м. Києва.
Відповідно до підпункту 4 пункту першого розділу XIII Перехідних положень ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
25 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 15 травня 2015 року о 23 год. 17 хв. на перехресті вул. Хрещатик та бульвару Т. Шевченка у м. Києві сталася ДТП, внаслідок якої автомобіль "Порше Панамера", державний номерний знак НОМЕР_1, який на праві власності належить ОСОБА_1, отримав механічні пошкодження переднього бампера, передньої правої фари, капота.
22 грудня 2014 року між позивачем та ПрАТ СК "К`Ю БІ І Україна", яке змінило свою назву на ПрАТ "СК "Колоннейд Україна", укладено договір страхування автотранспорту № CAS0026580, предметом якого є, зокрема, майнові інтереси страхувальника (або застрахованої особи), що не суперечать законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортними засобами, зазначеними в базових умовах. Строк дії договору до 22 грудня 2015 року.
Пунктом 3.2.4 договору страхування встановлений ліміт відповідальності страхової компанії, який становить 1 235 618 грн.
Відповідно до пункту 6.1.1 договору страхування страхувальник зобов`язаний повідомити страховика про настання випадку, який може бути кваліфікований як страховий за цим договором, якомога скоріше, але у будь-якому разі не пізніше двох робочих днів з моменту, коли страхувальнику стало відомо про настання страхового випадку.
З метою отримання страхового відшкодування страхувальник має надати страховику такі документи: заповнена, підписана та скріплена печаткою страхувальника заява про настання страхового випадку, згідно з формою, наданою страховиком для даного виду страхового випадку; оригінал (або копія) цього договору; документи компетентних органів (ДАІ, МВС, пожежної охорони, метеослужби та інше), які підтверджують факт, причини і обставини настання збитку чи пошкодження (пункт 6.1.3 договору страхування).
Страховик протягом 14 календарних днів після одержання всіх необхідних та належним чином оформлених документів повинен прийняти рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у такій виплаті та оформити страховий акт (акт-реліз) (уразі прийняття рішення про виплату). У разі відмови у сплаті страхового відшкодування страховик надсилає страхувальнику відповідне письмове повідомлення з обґрунтуванням (пункт 6.1.4 договору страхування).
Підставами для відмови страховика у здійсненні виплати страхового відшкодування відповідно до пункту 6.3 договору страхування є, зокрема, подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет цього договору або про факт настання страхового випадку.
19 травня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до страхової компанії із заявою про настання страхового випадку та додав до неї документи, зазначені в додатках та передбачені договором страхування.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 29 травня 2015 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ДТП та притягнуто його до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 липня 2015 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 122-4 КУпАП.
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 08 грудня 2015 року постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 24 липня 2015 року скасовано, провадження у справі закрито. Звільнено ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі статті 22 КУпАП.
Відповідно до акта виконаних робіт ТОВ "Віннер ПЦКА" від 01 липня 2015 року № 6009452 вартість ремонту автомобіля "Порше Панамера", державний номерний знак НОМЕР_1, становить 452 706,18 грн.
Згідно з квитанцією від 01 липня 2015 року № 6520110008 ОСОБА_1 перерахував на рахунок ТОВ "Віннер ПЦКА" 452 706,18 грн.
31 липня 2015 року ОСОБА_3 повідомлено про відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 липня 2015 року його притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі статті 122-4 КУпАП.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Частиною першою статті 990 ЦК України передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 3 частини першої статті 26 Закону України "Про страхування" визначено, що підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку.
Відповідно до статті 57 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами) доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 60 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Встановивши, що зібраними у справі доказами підтверджено факт ДТП, в результаті якої позивачу завдано майнову шкоду внаслідок пошкодження його автомобіля, позивач у заяві про настання страхового випадку, форма якої надана відповідачем, зазначив всі необхідні відомості, що стосуються настання страхового випадку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що сам по собі факт залишення місця ДТП не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Матеріали справи не містять та відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів про перебування позивача на час ДТП у стані алкогольного сп`яніння.
Страхова компанія не надала доказів законності та обґрунтованості відмови у виплаті позивачу страхового відшкодування, розмір якого не перевищує ліміт відповідальності відповідача.
Верховний Суд приймає аргументи касаційної скарги, що позивач не надавав страховій компанії свідомо неправдивих відомостей у заяві про настання страхового випадку, форма якої не містила зазначення відомостей про залишення місця пригоди.
У договорі страхування від 22 грудня 2014 року, укладеному між сторонами, відсутня така підстава для відмови у здійсненні виплати страхового відшкодування, як залишення місця пригоди, що встановив суд першої інстанції, дійшовши обґрунтованого висновку про стягнення страхового відшкодування.
З цих підстав Верховний Суд не може погодитися з висновками апеляційного суду, які призвели до ухвалення ним помилкового рішення.
Статтею 20 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Згідно зі статтею 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
За несвоєчасну виплату страхового відшкодування страховик має сплатити, на вимогу страхувальника (чи вигодонабувача), пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення (пункт 6.6.2 договору страхування).
Ураховуючи наведене, висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочення виплати страхового відшкодування за 211 днів (з 31 липня 2015 року по 26 лютого 2016 року) є обґрунтованим, а тому і в цій частині рішення суду першої інстанції відповідає закону.
Вирішуючи спір між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Апеляційний суд помилково скасував рішення районного суду, безпідставно вказуючи на те, що страховик обґрунтовано відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування з підстав надання страхувальником неправдивих відомостей про страховий випадок.
Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Оскільки апеляційним судом скасовано законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції, рішення апеляційного суду відповідно до положень статті 413 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню, то сплачений ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6 922,61 грн за подання касаційної скарги підлягає стягненню з відповідача на його користь.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 як представника ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Апеляційного суду м. Києва від 22 грудня 2016 року скасувати.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року залишити в силі.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна" на користь ОСОБА_1 6 922,61 грн (шість тисяч дев`ятсот двадцять дві гривні 61 копійок) судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. П. Курило