розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 22 лютого 2017 року у складі судді Бароніна Д. Б. та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 03 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Авалян Н. М., Лозко Ю .П., Орлова І. В.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

19 лютого 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", зараз - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 29 березня 2009 року між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" було укладено кредитний договір № SAMDN40000012668777, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 91 032,00 грн строком до 28 березня 2016 року.

ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконав, заборгованість за кредитним договором не погасив. У зв`язку з чим станом на 08 квітня 2016 року має заборгованість 611 213,38 грн, яка складається з: 71 141,26 грн - заборгованості за кредитом, 168 236,59 грн - заборгованості із сплати процентів за користування кредитом, 346 346,57 грн - пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 25 488,96 грн - заборгованості зі сплати комісії.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 22 лютого 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № SAMDN40000012668777 у розмірі 71 141,26 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення міського суду мотивовано тим, що відповідач умови кредитного договору не виконав, допустив утворення заборгованості, яка відповідно до положень статей 526, 530, 1054 ЦК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 168 236,59 грн, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок заборгованості зі сплати процентів був проведений позивачем, виходячи з підвищеної відсоткової ставки за договором 21 % річних, а також виходячи з простроченої процентної ставки у розмірі 42 % річних. Таке підвищення процентної ставки було здійснено позивачем з порушенням умов кредитного договору.

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення комісії у розмірі 25 488,96 грн, суд першої інстанції виходив з того, що пунктом 31 додаткової угоди № 2 комісія сплачується при достроковому повному погашенні кредитного ліміту. Однак таке погашення позичальником не здійснювалось, а тому банком безпідставно нарахована комісія.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у розмірі 346 346,57 грн, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано неправильний розрахунок нарахування пені, а тому підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 03 серпня 2017 року рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 22 лютого 2017 року в частині відмови у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 168 236,59 грн, комісії у розмірі 25 488,96 грн та пені у розмірі 346 346,57 грн залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2017 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу в якій просило змінити рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 22 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 03 серпня 2017 року, скасувавши їх в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів, комісії та пені, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.

В частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 71 141,26 грн рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду не оскаржуються та в касаційному порядку не переглядаються (стаття 400 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального права, а саме положення статей 536, 627, 629, 653, 1048, 1054, 1056-1 ЦК України та Закону України "Про банки та банківську діяльність" (2121-14) .

Суди незаконно відмовили у задоволенні позову про стягнення заборгованості із сплати процентів за користування кредитом у повному обсязі, не визначилися з розміром заборгованості, обмежившись висновком про те, що наданий банком розрахунок є неправильним, а суд не є фахівцем щодо нарахування заборгованості банком та позбавлений можливості нарахувати таку заборгованість самостійно.

Судом не взято до уваги що умовами додаткової угоди № 2 до кредитного договору, зокрема пунктами 16.1, пунктом 1.1 та пунктом 32 передбачено підвищення процентної ставки, сплату комісії та пені за кредитним договором.

Висновки судів попередніх інстанцій надумані та не відповідають встановленим у справі обставинам.

У березні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу в якому просить касаційну скаргу відхилити та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15) України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2018 року відкрито провадження у справі.

У березні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 29 березня 2009 року між ПАТ КБ "ПриватБанк", зараз АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено договір № SAMDN40000012668777 та додаткову угоду № 2 до договору, згідно із якими банк надав ОСОБА_1 пакет послуг щодо відкриття карткового рахунку та видав йому платіжну карту. Також банк надав ОСОБА_1 кредитній ліміт в сумі 91 032,00 грн, строком до 28 березня 2016 року на наступні цілі: 86 500,00 грн - на придбання автомобіля; 34,00 грн - на оплату за реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; 4 498,00 грн - на оплату страхових платежів.

Процентна ставка за кредитним лімітом встановлена сторонами у розмірі 0,75 % на місяць, тобто 9 % на рік, а також щомісячно в розмірі 0,5 % від суми виданого кредитного ліміту комісії за резервування засобів згідно із пунктом 31 даної угоди та винагорода за проведення додаткового моніторингу згідно із пункту 39 даної угоди.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконав, заборгованість за кредитним договором не погасив, АТ КБ "ПриватБанк" у лютому 2016 року звернулося до суду із вказаним позовом у якому просило стягнути з відповідача заборгованість станом на 08 квітня 2016 року, яка становить 611 213,38 грн, та складається з такого: 71 141,26 грн - заборгованість за кредитом, 168 236,59 грн - заборгованість із сплати процентів за користування кредитом, 346 346,57 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 25 488,96 грн - заборгованість зі сплати комісії.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Задовольняючи частково позовні вимоги банку, суд першої інстанції з висновком якого погодився і апеляційний суд не звернув уваги на таке.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 січня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 25 вересня 2013 року, у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 29 березня 2009 року № SAMDN40000012668777 відмовлено за необґрунтованістю.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 січня 2014 року рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 січня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 25 вересня 2013 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а. с. 97).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Задля належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зробила висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки містяться і у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), право позивача нараховувати проценти за кредитом припиняється зі спливом строку кредитування, а тому вимога позивача про стягнення процентів після закінчення строку договору задоволенню не підлягає.

Звернувшись у листопаді 2011 року до Сєвєродонецького міського суду Луганської області АТ КБ "ПриватБанк" скористався, передбаченим частиною другою статті 1050 ЦК України, правом та змінив строк виконання основного зобов`язання, а тому, починаючи з листопада 2011 року, не мав передбачених законом підстав для нарахування та стягнення передбачених договором процентів за користування кредитом, а також неустойки.

Наведене свідчить про те, апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення процентів, комісії та пені, належним чином не визначився з характером спірних відносин та нормою матеріального права, яка підлягає застосуванню, не встановив фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, ухвала апеляційного суду в оскаржуваній частині не відповідає закону, що в силу статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування із передачею справи в частині позову про стягнення процентів, комісії та пені на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Луганської області від 03 серпня 2017 року скасувати в частині позову акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості із сплати процентів, комісії та пені, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Головуючий	М. Є. Червинська
Судді:	С. Ю. Бурлаков
	Є. В. Коротенко
	В. М. Коротун
	В. П. Курило