розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Чельник О. І., Авраменко Т. М., Суровицької Л. В.,

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хутірське" (далі - АДРЕСА_1) про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,35 га, розташованої на території Ленінської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області.

17 листопада 2004 року між ОСОБА_1 та АДРЕСА_1 укладений договір оренди земельної ділянки строком на 10 років.

Також позивач вказувала, що після закінчення дії договору оренди землі

від 17 листопада 2004 року вона звернулась до відповідача з вимогою про повернення земельної ділянки та дізналась про існування додаткової угоди до вказаного договору, яка зареєстрована у Маловисківському районному відділі Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України" (далі - ДП "Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України"), про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02 червня 2011 року.

Відповідно до умов додаткової угоди без дати до договору оренди земельної ділянки змінено строк дії договору оренди землі (25 років), а також розмір орендної плати.

Позивач вказувала, що додаткову угоду без дати до договору оренди земельної ділянки вона не підписувала, що підтверджується висновком спеціаліста Науково-дослідної лабораторії експертних досліджень Приватного підприємства "Агенція 007" (далі - НДЛЕД ПП "Агенція 007") від 10 жовтня 2016 року № 64.

Посилаючись на те, що додаткова угода без дати до договору оренди земельної ділянки істотно порушує її права як власника земельної ділянки, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсною вказану додаткову угоду та витребувати земельну ділянку із чужого незаконного володіння.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області

від 14 лютого 2017 року (у складі судді Березія Ю. А.) позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсною додаткову угоду без дати укладання до договору оренди земельної ділянки від 17 листопада 2004 року, укладену від імені орендодавця ОСОБА_1 і орендаря АДРЕСА_1, зареєстровану

02 червня 2011 року у Маловисківському районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України".

Скасовано державну реєстрацію додаткової угоди без дати укладання до договору оренди земельної ділянки від 17 листопада 2004 року, укладеної від імені орендодавця ОСОБА_1 і орендаря АДРЕСА_1, зареєстровану 02 червня 2011 року у Маловисківському районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України".

Зобов`язано АДРЕСА_1 повернути ОСОБА_1 земельну ділянку

№ НОМЕР_1 площею 4,35 га, яка розташована на території Ленінської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що додаткова угода без дати до договору оренди земельної ділянки від 17 листопада 2004 року особисто позивачем не підписана, а тому на момент укладення даного правочину вільне волевиявлення у ОСОБА_1 було відсутнє, що підтверджується висновком спеціаліста НДЛЕД ПП "Агенція 007" від 10 жовтня 2016 року

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 квітня 2017 року рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області

від 14 лютого 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновок спеціаліста не є належним та допустимим доказом, який може підтверджувати належність підпису особі. Крім того, дослідження підпису у додатковій угоді до договору оренди земельної ділянки проведено лише щодо одного примірника додаткової угоди, у той час як даний договір складається у декількох примірниках (за кількістю осіб) і мають бути наявними у кожної сторони правочину. Отже, наданий позивачем висновок спеціаліста не може мати вирішального значення для даної справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд у порядку вимог частини третьої, четвертої статті 10 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій) оголосив перерву та надав сторонам строк для вирішення питання щодо подання клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи. Однак, відповідного клопотання сторони не заявили.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано цивільну справу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди установили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 4,35 га, яка розташована на території Ленінської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, на підставі державного акта на право приватної власності на землю.

17 листопада 2004 року між ОСОБА_1 та АДРЕСА_1 укладений договір оренди землі на 10 років, об`єктом якого є земельна ділянка площею 4,35 га.

Також установлено, що між ОСОБА_1 та АДРЕСА_1 договору оренди землі від 17 листопада 2004 року укладена додаткова угода без номера і дати укладення.

Відповідно до пунктів 8, 9 вказаної додаткової угоди внесено зміни щодо строку дії договору оренди землі та розміру орендної плати.

Додаткову угоду зареєстровано 02 червня 2011 року у Маловисківському районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України", реєстраційний номер 352318244000174.

Висновком спеціаліста НДЛЕД ПП "Агенція 007" від 10 жовтня 2016 року

№ 64 визначено, що підпис від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді виконано не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику з розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) роз`яснено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятоюта шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, третьоюта п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною першою статті 14 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частина друга статті 207 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що висновок спеціаліста не є належним та допустимим доказом, який може підтверджувати належність підпису особі, яка підписала спірну додаткову угоду до договору оренди землі.

Проте, з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною, у тому числі, з підстав відсутності вільного волевиявлення на його укладення, позивач відповідно до статей 10, 60 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій) повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Цьому обов`язку кореспондується обов`язок відповідача довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Частиною третьою статті 60 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій) передбачено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до статті 57 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій) доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно з частинами першою, другою статті 58 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій) належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з частиною першою статті 64 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій) письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 179 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій) предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви ОСОБА_1 додала висновок спеціаліста НДЛЕД ПП "Агенція 007" від 10 жовтня 2107 року

№ 64, яким установлено, що підпис від імені ОСОБА_1, розташований в додатковій угоді до договору оренди земельної ділянки, без дати, укладеною між ОСОБА_1 та АДРЕСА_1, щодо змін та доповнень до договору від 17 листопада 2004 року, в графі "Орендодавець

ОСОБА_2 " виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою, з наслідуванням підпису ОСОБА_1 .

Також матеріали справи містять заперечення АДРЕСА_1 на позовні вимоги ОСОБА_3, в яких товариство вказало, що ОСОБА_4, який підписав зазначений вище висновок, не є судовим експертом, а тому достовірність його висновку викликає сумніви і не є належним доказом у цій справі.

Відповідно до частини першої статті 143 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій) для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

У матеріалах справи міститься журнал судового засідання Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 10 лютого 2017 року, з якого вбачається, що судом було поставлено питання представнику відповідача, чи бажає він призначити експертизу. Після запитання щодо призначення експертизи, представник відповідача попросив оголосити перерву для вирішення питання про призначення експертизи, а у подальшому відмовився від заявленого клопотання про призначення експертизи у зв`язку з відсутністю бажання її призначати.

Отже, відповідач не скористався своїм процесуальним правом щодо призначення судової почеркознавчої експертизи у справі, таке клопотання відповідач також не заявлял під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Оскільки експертиза у справі не проведена, то висновки апеляційного суду ґрунтуються на припущеннях.

Твердження апеляційного суду про те, що висновок спеціаліста, наданий позивачем, не може мати вирішального значення для даної справи, не може вважатись об`єктивним. Апеляційний суд не вчинив дій, спрямованих на сприяння учасникам судового процесу належної реалізації процесуальних прав, а також не встановив обставин справи, від яких залежить правильне вирішення спору.

Таким чином, апеляційний суд залишив поза увагою, що висновок експерта є лише одним із доказів та має оцінюватись судом у сукупності з іншими доказами, неправильно застосував норми права та дійшов помилкового висновку, що наявні правові підстави для відмови у задоволенні позову.

На виконання вимог статей 10, 60 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій) відповідач не спростував іншими доказами фактичні дані, які викладені у висновку спеціаліста від 10 жовтня 2016 року № 64, а тому повернення земельної ділянки із незаконного володіння АДРЕСА_1 є правомірним.

Відповідно до частини першої статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини шостої статті 147 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій) висновок експерта для суду не є обов`язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 212 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Суд першої інстанції надав належну оцінку доказам, правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про те, що, враховуючи недійсність додаткової угоди без дати до договору оренди земельної ділянки від 17 листопада 2004 року, право позивача підлягає судовому захисту шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди та зобов`язання АДРЕСА_1 повернути позивачу земельну ділянку, яка належить їй на праві власності.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною першою статті 413 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 ухвалене відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права та на підставі повно, всебічно з`ясованих обставин справи, а тому це рішення відповідно до статті 413 ЦПК України необхідно залишити в силі, а рішення апеляційного суду - скасувати.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, сплачений судовий збір у розмірі 1 984,32 грн за подання касаційної скарги підлягає стягненню зі АДРЕСА_1 на користь позивача.

Керуючись статтями 141, 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційної цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 квітня 2017 року скасувати, рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2017 року залишити в силі.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хутірське" на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 1 984,32 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) гривень 32 копійки.