Постанова
Іменем України
14 червня 2019 року
м. Київ
справа № 583/1032/17
провадження № 61-30824 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакара Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
особа, яка подала апеляційну скаргу, - публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України"
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на ухвалу апеляційного суду Сумської області від 18 липня 2017 року у складі судді Собиної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якому просив розірвати шлюб, укладений між ним та ОСОБА_2, зареєстрований 07 вересня 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Охтирка Охтирського міськрайонного управління юстиції у Сумській області, актовий запис № 212.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30 травня 2017 року у складі судді Ільченко В. М . розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 07 вересня 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Охтирка Охтирського міськрайонного управління юстиції у Сумській області, актовий запис № 212.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявні підстави для задоволення позовних вимог. Причиною розірвання шлюбу є відсутність взаєморозуміння між сторонами, відновлювати стосунки позивач не бажає, від строку для примирення відмовився, а збереження шлюбу за таких обставин не сприятиме збереженню сім`ї.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України"), яке не брало участі у справі, падало апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 18 липня 2017 року у прийнятті апеляційної скарги ПАТ "Державний ощадний банк України" відмовлено.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ПАТ "Державний ощадний банк України" не має передбаченого статтею 292 ЦПК України 2004 року права апеляційного оскарження, оскільки суд першої інстанції питання про його права та обов`язки не вирішував.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У серпні 2018 року ПАТ "Державний ощадний банк України" подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просив оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у прийнятті апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не врахував, що рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30 травня 2017 року може суттєво вплинути на права та інтереси ПАТ "Державний ощадний банк України" в майбутньому, оскільки на даний час відкрито кримінальне провадження за фактом крадіжки грошових коштів працівником ПАТ "Державний ощадний банк України" ОСОБА_2, здійснюється перевірка інших фактів привласнення та підроблення ОСОБА_2 підписів. Вважає, що розірвавши шлюб з ОСОБА_2, ОСОБА_1 зможе відчужувати майно, набуте у шлюбі, без згоди дружини та приховати спільно нажите майно, за рахунок якого можуть бути відшкодовані збитки, завдані діями ОСОБА_2
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 серпня 2017 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 583/1032/17 із Охтирського міськрайонного суду Сумської області.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2019 року справа передана судді-доповідачу Осіяну О.М.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Заочним рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30 травня 2017 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 07 вересня 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Охтирка Охтирського міськрайонного управління юстиції у Сумській області, актовий запис № 212.
На вказане судове рішення ПАТ "Державний ощадний банк України" подав апеляційну скаргу.
Постановляючи 18 липня 2017 року ухвалу про відмову у прийнятті апеляційної скарги ПАТ "Державний ощадний банк України", апеляційний суд виходив із того, що заявник не надав доказів на підтвердження того, що оскаржуваним рішенням районного суду порушено його права.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ПАТ "Державний ощадний банк України"задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з вимогами частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини й громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК (1618-15) України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги), якими врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.
Згідно з частиною першою статті 292 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
За змістом зазначеної статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення порушує їх права чи покладає на них додаткові обов`язки, що у будь-якому випадку тягне несприятливі наслідки для цих осіб.
Разом із тим, судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-885цс15 та від 06 вересня 2017 року у справі № 6-1844цс16, висновок про відсутність у особи права на оскарження рішення суду першої інстанції на тій підставі, що суд не вирішував питання про його права та обов`язки, може бути зроблений лише після з`ясування, яким чином вказане рішення впливає на обсяг прав, інтересів чи обов`язків особи, яка подала апеляційну скаргу.
Аналогічний правовий висновок міститься також і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 2-825/10 (провадження № 14-78цс18).
Обґрунтовуючи своє право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, ПАТ "Державний ощадний банк України" зазначив, що рішення суду першої інстанції стосується його інтересів, оскільки ОСОБА_1, розірвавши шлюб з ОСОБА_2, зможе відчужувати майно, набуте у шлюбі, без згоди дружини та приховати спільно нажите майно, за рахунок якого можуть бути відшкодовані збитки потерпілим, завдані незаконними діями працівника ПАТ "Державний ощадний банк України" - ОСОБА_2 .
Установивши, що ПАТ "Державний ощадний банк України" не є учасником справи, яка розглядається, а аргументи апеляційної скарги не свідчать про те, що суд першої інстанції вирішував питання про його права та/чи обов`язки, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для прийняття апеляційної скарги на заочне рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30 травня 2017 року.
Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухваленого рішення апеляційного суду не впливають, судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм процесуального права.
Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" - залишити без задоволення.
Ухвалу апеляційного суду Сумської області від 18 липня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара