Постанова

Іменем України

14 червня 2019 року

м. Київ

справа № 306/201/17

провадження № 61-24592 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакара Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача- ОСОБА_2 ;

відповідач - Свалявський район електричних мереж публічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго";

третя особа - приватне акціонерне товариство "Закарпаттяобленерго";

представник третьої особи - Корпош Мирослава Іванівна;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 22 березня 2017 року у складі судді Тхір О. А. та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 29 травня 2017 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Кожух О. А., Джуги С. Д.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Свалявського району електричних мереж публічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" (далі - Свалявський РЕМ ПАТ "Закарпаттяобленерго"), третя особа - публічне акціонерне товариство "Закарпаттяобленерго" (далі - ПАТ "Закарпаттяобленерго"), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Закарпаттяобленерго"(далі - ПрАТ "Закарпаттяобленерго"), про скасування акта та зобов`язання відновити електропостачання.

Позовна заява мотивована тим, що працівниками Свалявського РЕМ ПАТ "Закарпаттяобленерго" було складено акт від 17 січня 2017 року № 117667 про порушення Правил користування електричною енергією (далі - ПКЕЕН), в якому зафіксовано, що при проведенні перевірки по АДРЕСА_1 було виявлено самовільне підключення споживачем електроустановки, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі, а саме: накид дротів навантаження на лінію електропередачі ПАТ "Закарпаттяобленерго". Спожита таким чином електроенергія не враховувалася і плата за неї не стягувалася. Вважала, що акт підлягає скасуванню у зв`язку з порушенням її прав споживача електричної енергії, оскільки акт складено за її відсутності, в ньому не вказано часу виявлення порушення, що позбавило її можливості відповідно до пункту 49 ПКЕЕН внести свої зауваження та скласти акт-претензію.

Крім того, зазначала, що сплачує щомісячно по 300 грн за послуги з електропостачання. Правил ПКЕЕН не порушувала.

Ураховуючи викладене, позивач просила суд скасувати акт про порушення від 17 січня 2017 року № 117667 та відновити електропостачання будинку АДРЕСА_1 шляхом під`єднання електромережі до приладу обліку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 22 березня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач є споживачем електроенергії по АДРЕСА_1 . Згідно акта про порушення від 17 січня 2017 року № 117667, складеного працівниками Свалявського РЕМ ПАТ "Закарпаттяобленерго", уповноваженими працівниками Свалявського РЕМ ПАТ "Закарпаттяобенерго", при проведенні перевірки дотримання ПКЕЕН, за участю споживача ОСОБА_1, по АДРЕСА_1 було виявлено порушення зазначених Правил, яке вчинено шляхом самовільного підключення електроустановок, електроприладів або електропроводки до електромережі, а саме: споживачем здійснено накид дротів навантаження на лінію електропередачі ПАТ "Закарпаттяобленерго", внаслідок чого спожита таким чином електроенергія не обліковувалась та не враховувалась при оплаті. Акт підписаний трьома представниками постачальника електроенергії, споживач ОСОБА_1 від підпису у зазначеному акті та дачі відповідних пояснень відмовилась в присутності свідків. Зі змісту акта убачається, що споживача повідомлено про час, дату та місце засідання комісії з розгляду цього акта.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що оскарження акта про порушення ПКЕЕН не передбачено чинним законодавством України або договором як спосіб захисту судом цивільних прав та інтересів особи, оскільки такий акт не встановлює для споживача будь-яких обов`язків; сам акт є лише фіксацією порушення, яке було виявлено під час проведення перевірки, і повинен оцінюватися судом як доказ під час розгляду відповідного спору.

При цьому суд першої інстанції посилався на відповідні правові позиції Верховного Суду України.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 29 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що факт порушення позивачем ПКЕЕН зафіксований відповідним актом від 17 січня 2017 року № 117667, складеним працівниками Свалявського РЕМ ПАТ "Закарпаттяобленерго" при проведенні перевірки по АДРЕСА_1 . Однак, такий акт є лише фіксацією порушення, яке було виявлено під час проведення постачальником енергії перевірки дотримання вказаних вище Правил, його оскарження не передбачено чинним законодавством України або договором як спосіб захисту судом цивільних прав та інтересів особи, у разі виникнення спору він може наданий як доказ, який повинен оцінюватися судом відповідно до вимог статті 212 ЦПК України 2004 року, тому висновки суду першої інстанції щодо обрання позивачем неналежного способу захисту прав, є обґрунтованими.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У липні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що акт про порушення ПКЕЕН від 17 січня 2017 року № 117667 є одностороннім правочином, при цьому порушено її права споживача електричної енергії, оскільки при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору, порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач, ціну на електропостачання її будинку визначено неналежним чином, без застосування приладу обліку електроенергії, договір на електропостачання її будинку та документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, відповідачем не передано; судами не застосовано пункти 3, 4, 7, 8 частини 1 статті 21 Закону України "Про захист прав споживачів" та статті 202-236 ЦК України (435-15) , які підлягають застосуванню.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення на касаційну скаргу від ПрАТ ""Закарпаттяобленерго", у якому зазначено про те, що судові рішення попередніх інстанцій є законними й обґрунтованими. Вважає, що суди дійшли правильного висновку, що обраний позивачем спосіб захисту прав та інтересів не передбачений чинним законодавством України та укладеному з відповідачем договором про користування електричною енергією.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2017 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 306/201/17 із Свалявського районного суду Закарпатської області.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2019 року справа передана судді-доповідачу Осіяну О.М.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до змісту статей 11, 15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Складений працівниками електропостачальної організації акт про порушення ПКЕЕН є лише фіксацією такого порушення, що було виявлено під час проведення перевірки дотримання цих Правил, тому оскарження лише факту складення такого акта, який не встановлює для споживача будь-яких обов`язків і є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав.

Зазначений акт може бути визнаний як доказ (із наданням йому відповідної оцінки судом під час вирішення іншого спору), зокрема щодо відшкодування матеріальних збитків, при вирішенні якого суд зобов`язаний дати оцінку щодо дійсності цього акта.

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

При цьому, поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц (провадження № 14-503цс18).

Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про те, що обраний ОСОБА_1 спосіб захисту прав шляхом подання позову про скасування акта про порушення ПКЕЕН та зобов`язання вчинити дії, сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права.

Суди обґрунтовано виходили з того, що складений Свалявським РЕМ ПАТ "Закарпаттяобленерго" акт про порушення від 17 січня 2017 року № 117667 є лише фіксацією порушення, яке було виявлено під час проведення постачальником енергії перевірки дотримання ПКЕЕН по АДРЕСА_1, та у разі виникнення спору він може наданий як доказ, який повинен оцінюватися судом відповідно до вимог статті 212 ЦПК України; його оскарження не передбачено чинним законодавством або договором як спосіб захисту судом цивільних прав та інтересів особи.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо порушення її прав споживача електричної енергії, безпідставні й на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, оскільки судами встановлені порушення ПКЕЕН саме позивачем.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 22 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 29 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара