розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова, у складі судді Салайчук С. М., від 07 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області, у складі колегії суддів: Карімової Л. В.,

Бурлака І. В., Малінської С. М., від 02 березня 2017 року.

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі -

ПАТ "УкрСиббанк", банк)про визнання договору поруки недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що у 2014 році ПАТ "УкрСиббанк" звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором з боржника та поручителів. З цього часу їй стало відомо, що вона є поручителем за зобов`язанням товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство вантажних перевезень "Скайсервіс Каргоедженсі" (далі -

ТОВ "АВП "Скайсервіс Каргоедженсі") перед відповідачем, яке виникло на підставі кредитного договору від 06 липня 2007 року № 11180329000.

Посилаючись на те, що вона не підписувала договір поруки від 13 березня 2009 року № 237881, ОСОБА_1 просила визнати зазначений договір недійним у зв`язку із відсутністю її волевиявлення на його укладання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2016 року, з урахуванням ухвали Червонозаводського районного суду

м. Харкова про виправлення описки від 04 січня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір поруки від 13 березня 2009 року № 237881, укладений між ПАТ "УкрСиббанк" та

ОСОБА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано відсутність волевиявлення

ОСОБА_1 на укладання договору поруки від 13 березня 2009 року з

ПАТ "УкрСиббанк". Зазначене підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи від 31 жовтня 2016 року № 9202/9203, яким встановлено, що підпис від імені позивача у договорі поруки від 13 березня 2009 року виконано не ОСОБА_1, а іншою особою.

Короткий зміст ухвалу суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 02 березня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність волевиявлення позивача на укладання спірного договору поруки. Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги ПАТ "УкрСиббанк" про те, що рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2016 року у справі № 200/12169/14-ц встановлено дійсність спірного договору поруки, оскільки питання належності підпису ОСОБА_1 у договорі поруки від 13 березня 2009 року під час розгляду вказаної справи судом не вирішувалось. Апеляційним судом також визнано необґрунтованими доводи апеляційної скарги у частині невідповідності висновку судово-почеркознавчої експертизи від 31 жовтня 2016 року № 9202/9203 вимогам Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (z0705-98) , з посиланням на те, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не заявляв клопотання про проведення повторної експертизи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ПАТ "УкрСиббанк"просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2016 року у справі № 200/12169/14-ц встановлено факт укладання спірного договору поруки, тому зазначена обставина не підлягала доказуванню в силу частини третьої статті 61 ЦПК України, 2004 року. Висновок судово-почеркознавчої експертизи від 31 жовтня 2016 року

№ 9202/9203, який покладений в основу оскаржених судових рішень, не відповідає вимогам Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (z0705-98) .

Відзиву на касаційну скаргу не надходило

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою. Зупинено виконання рішення суду першої інстанції до закінчення його перегляду у касаційному порядку.

Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року№ 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19)

(далі - ЦПК України (1618-15) ), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України (1618-15) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

04 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 646/7523/16-ц передано судді-доповідачу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

06 липня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є

ПАТ "УкрСиббанк", та ТОВ "АВП "Скайсервіс Каргоедженсі" був укладений кредитний договір № 11180329000, за умовами якого позичальник отримав кредит у вигляді кредитної лінії з лімітом 85 100 швейцарських франків на умовах, визначених цим договором на поповнення обігових коштів строком

до 05 липня 2018 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за спірним кредитним договором 13 березня 2009 року між ОСОБА_1 та

ПАТ "УкрСиббанк" був укладений договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов`язалась відповідати перед кредитором за належне виконання позичальником усіх його зобов`язань.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська

від 18 березня 2016 року у справі № 200/12169/14-ц позов

ПАТ "УкрСиббанк" задоволено. Стягнуто у солідарному порядку з ТОВ "АВП "Скайсервіс Каргоедженсі" та ОСОБА_4, з ТОВ "АВП "Скайсервіс Каргоедженсі" та ОСОБА_5, з ТОВ "АВП "Скайсервіс Каргоедженсі" та ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 06 липня 2007 року у розмірі 70 084,12 швейцарських франків та 90 386,80 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня

2016 року у справі № 200/12169/14-црішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь банку заборгованість за договором поруки від 06 липня 2007 року станом на 28 квітня 2015 року у розмірі 70 084,12 швейцарських франків та 90 386,80 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 61 344,54 швейцарських франків, що еквівалентно 1 466 145,50 грн; заборгованості з процентів за користування кредитом у розмірі 8 739,58 швейцарських франків, що еквівалентно

208 886 грн; пені за прострочення сплати кредиту у розмірі 55 295,89 грн та пені за прострочення сплати процентів у розмірі 35 090,91 грн. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь банку заборгованість за договором поруки

від 13 березня 2009 року станом на 28 квітня 2015 року у розмірі

70 084,12 швейцарських франків та 90 386,80 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 61 344,54 швейцарських франків, що еквівалентно 1 466 145,50 грн; заборгованості з процентів за користування кредитом у розмірі 8 739,58 швейцарських франків, що еквівалентно

208 886 грн; пені за прострочення сплати кредиту в розмірі 55 295,89 грн

та пені за прострочення сплати процентів у розмірі 35 090,91 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за договором поруки від 13 березня 2009 року станом на 28 квітня 2015 року у розмірі

70 084,12 швейцарських франків та 90 386,80 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 61 344,54 швейцарських франків, що еквівалентно 1 466 145,50 грн; заборгованості із процентів за користування кредитом у розмірі 8 739,58 швейцарських франків, що еквівалентно

208 886 грн; пені за прострочення сплати кредиту в розмірі 55 295,89 грн та пені за прострочення сплати процентів у розмірі 35 090,91 грн.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи від 31 жовтня 2016 року № 9202/9203, складеного Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. М. С. Бокаріуса, підписи від імені ОСОБА_1 у примірнику договору поруки від 13 березня 2009 року, розташовані у графі "Поручитель: ОСОБА_1 " на кожному з трьох аркушів документа, виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів, не

ОСОБА_1, а іншою особою.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до

статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Частиною другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до правил статей 546, 548 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно зі статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 60 ЦПК України 2004 року передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених

статтею 61 цього Кодексу.

Згідно положень статті 57 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Аналогічні положення містять статті 76,81 чинного ЦПК України (1618-15) .

За змістом положень статей 143, 144 ЦПК України, 2004 року, для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі, експертиза призначається ухвалою суду.

Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, оскільки судом, з урахуванням висновку судово-почеркознавчої експертизи, встановлено відсутність волевиявлення позивача на укладання спірного договору поруки, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування встановлених судом обставин.

Доводи касаційної скарги про невідповідність висновку судово-почеркознавчої експертизи від 31 жовтня 2016 року № 9202/9203 вимогам Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (z0705-98) , не приймаються судом до уваги, оскільки такі доводи були обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції з посиланням на роз`яснення, що містяться у пунктах 11, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" (v0008700-97) .

Також необґрунтованими є доводи відповідача щодо встановлення факту укладення договору поруки рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2016 року № 200/12169/14-цпро стягнення кредитної заборгованості з боржника та поручителя, оскільки зазначене рішення не є преюдиційним відносно цієї справі, адже питання щодо справжності підпису позивача у договорі поруки під час розгляду справи про стягнення заборгованості судом не вирішувалось, а позивач не позбавлена права на спростування презумпції дійсності правочину шляхом пред`явлення відповідного позову до суду.

Доводи касаційної скарги, які є аналогічними доводам апеляційної скарги, обґрунтована відповідь на які надана судом апеляційної інстанції, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, значною мірою спрямовані на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.