розглянув в судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2018 року у складі судді Максюти Ж. І. у справі за заявою публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У травні 2018 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до апеляційного суду, як до суду першої інстанції, із заявою про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 27 лютого 2018 року у справі за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заява мотивована тим, що 27 лютого 2018 року рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за договором № SAMDN50ОТС003058110 від 20 квітня 2010 року в сумі 26 043,81 грн та витрати по оплаті третейського збору у сумі 1360,00 грн.

Проте, станом на день подання даної заяви рішення в добровільному порядку не виконано, будь-яких дій щодо погашення заборгованості позичальником не здійснено.

У зв`язку з наведеним ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд постановити ухвалу про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 27 лютого 2018 року.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2018 року відмовлено у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 27 лютого 2018 року у складі судді Згоніка Сергія Володимировича про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за договором № SAMDN50ОТС003058110 від 20 квітня 2010 року в сумі 26 043,81 грн та витрат по оплаті третейського збору у сумі 1 360,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд виходив із того, що 27 лютого 2018 року третейським судом ухвалено рішення у справі, яка не підвідомча третейському суду, оскільки стосується спору щодо захисту прав споживача, у зв`язку з чим не може бути видано виконавчий лист на виконання рішення третейського суду, ухваленого за межами його компетенції (пункт 14 частини першої статті 6 Закону України "Про третейські суди").

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

У вересні 2018 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу апеляційного суду скасувати й ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не звернув уваги на те, що на спірні правовідносини не поширюються положення Законом України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , оскільки підставою позову є невиконання боржником умов договору. Саме ПАТ КБ "ПриватБанк", яке не є споживачем, звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості внаслідок неналежного виконання боржником умов договору, а не ОСОБА_1, а тому цей спір підвідомчий третейському суду. До справ про захист прав споживачів відносяться справи, де споживач є позивачем, який просить захистити його права. Апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_1 будь-яких дій на захист своїх прав у третейському суді не вчиняла, а тому не є споживачем послуг і правовідносини щодо захисту прав споживачів у цьому випадку не виникають.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та наявні у справі матеріали, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Судом встановлено, що 20 квітня 2010 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладеного договір № SAMDN50ОТС003058110, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит у розмірі 500,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку "Універсальна".

Відповідно до пункту 1.1.7.30 Умов та Правил надання банківських послуг, які є невід`ємною частиною кредитного договору, сторони домовились, що усі спори, розбіжності або вимоги, які виникають з даного Договору та інших договорів між Банком та Клієнтом або у зв`язку з ними, у тому числі такі, що стосуються їх виконання, порушення, припинення або визнання дійсними, підлягають вирішенню в одному із зазначених судів (за вибором сторони, яка ініціює звернення до суду): Постійно діючий третейський суд при Асоціації "Дніпровський банківський союз" (адреса суду: 49000, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 60/62; спір розглядається одноособово призначеним Головою Третейського суду суддею); Постійно діючий третейський суд при Асоціації "Юридичні компанії України" (адреса суду: 49000, м. Дніпропетровськ, пр. ім. Газети Правда", буд. 29, оф.413; спір розглядається одноособово призначеним Головою Третейського суду суддею); суд загальної юрисдикції.

Сторони домовились, що усі спори стосовно визнання даного Договору та інших Договорів між Банком та Клієнтом недійсними підлягають вирішенню в одному із зазначених судів (за вибором сторони, яка ініціює звернення до суду): Постійно діючий третейський суд при Асоціації "Дніпровський банківський союз" (адреса суду: 49000, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 60/62; спір розглядається одноособово призначеним Головою Третейського суду суддею); Постійно діючий третейський суд при Асоціації "Юридичні компанії України" (адреса суду: 49000, м. Дніпропетровськ, пр. ім. Газети "Правда", буд. 29, оф.413; спір розглядається одноособово призначеним Головою Третейського суду суддею); суд загальної юрисдикції.

Рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 27 лютого 2018 року (номер третейської справи 41/2018) стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за договором № SAMDN50ОТС003058110 від 20 квітня 2010 року в сумі 26 043,81 грн та витрат по оплаті третейського збору у сумі 1 360,00 грн.

Вказане рішення третейського суду набрало законної сили.

Відповідно до частини першої статті 486 ЦПК України питання видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду розглядається судом за заявою особи, на користь якої прийнято рішення третейського суду.

Підстави для відмови у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду наведені у статті 487 ЦПК України.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 487 ЦПК України суд відмовляє у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

Відповідно до пункту 14 частини першої статі 6 Закону України "Про третейські суди" (1701-15) , у редакції Закону № 2983-VІ від 03 лютого 2011 року (2983-17) , третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Цей Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що спори за споживчим договором, що виникають як під час укладення, так виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України "Про третейські суди", незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки Законом № 2983-VІ (2983-17) виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин з іншими суб`єктами здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах та їх предмета.

А тому незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду, на правовідносини, що виникають із договорів зі споживачем товарів, укладеного з метою задоволення власних потреб, поширюється дія Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) .

Оскільки рішення третейського суду ухвалене після внесення змін до Закону України "Про третейські суди, а ОСОБА_1 є споживачем послуг, спір виник щодо стягнення з нею боргу за споживчим договором кредиту, тому третейському суду в силу положень пункту 14 частини першої статті 6 цього Закону така справа не підвідомча.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах: від 04 листопада 2015 року № 6-2074 цс15 та від 11 листопада 2015 року № 6-1716 цс15.

За таких обставин апеляційний суд, як суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про те, що справа, яку розглянув третейський суд, не підвідомча третейському суду відповідно до закону, так як за своїм суб`єктним складом та характером правовідносин спір між сторонами у ній відноситься до категорії справ щодо захисту прав споживачів.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.