Постанова

Іменем України

12 червня 2019 року

м. Київ

справа № 757/22765/15-ц

провадження № 61-12227св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Лесько А. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

відповідач - ОСОБА_1,

представник відповідача - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 27 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Волошиної В. М., Слюсар Т. А., Кирилюк Г. М.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 17 липня 2008 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 був укладений кредитно-заставний договір № КЗVOAK22790172, відповідно до умов якого їй був наданий кредит в розмірі 24 876,49 дол. США на строк до 15 липня 2011 року зі сплатою 15,00 % річних.

Відповідач не виконав належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка на 25 травня 2015 року становить 125 687,28 дол. США, що за курсом Національного банку України на дату розрахунку становить 2 655 772,15 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 25 839,28 дол. США, заборгованість за процентами - 2 837,53 дол. США, заборгованість за комісією 458,79 дол. США, пеня - 90 555,30 дол. США, штрафів - 11,83 дол. США (фіксована частина), 5 984,54 дол. США (процентна складова), яку позивач просив стягнути з відповідача на користь банку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06 липня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що перебіг позовної давності за зобов`язаннями позичальника щодо погашення кредиту та сплати відсотків почався з 23 жовтня 2009 року і станом на 01 липня 2015 року сплив. Доказів, які підтверджували б причини пропуску процесуальних строків для звернення до суду з позовом, банк не надав, а відповідач подав заяву про застосування позовної давності.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 27 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитно-заставним договором в сумі 332 298,48 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 206 026,81 грн, заборгованість за процентами у розмірі 22 615,11 грн, заборгованість за комісією за користування кредитом у розмірі 3 656,56 грн та пеня за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором у розмірі 100 000,00 грн. У решті вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" з ОСОБА_1 на відшкодування сплаченого судового збору 3 322,98 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що вчинені кредитором дії, а саме пред`явлення у вересні 2011 року позову до боржника, вважаються такими, що переривають перебіг позовної давності, і на момент пред`явлення позову про стягнення заборгованості - 01 липня 2015 року - строк позовної давності не сплив з урахуванням збільшеної сторонами тривалості позовної давності до 5 (п`яти) років. Вимоги кредитора стосовно дострокового присудження до виконання основного зобов`язання в рахунок погашення заборгованості за кредитом були предметом розгляду в суді з ухваленням судового рішення від 17 жовтня 2011 року, яке набрало законної сили, а тому підлягає стягненню заборгованість у такому ж розмірі. Крім того, підлягає застосуванню частина третя статті 551 ЦК України, оскільки розмір неустойки більший від розміру боргового зобов`язання, відповідно розмір пені зменшено до 100 000,00 грн. Позивач не надав суду доказів на підтвердження вимог в частині стягнення штрафу (фіксована частина) в розмірі 11,83 дол. США та штрафу (процентна складова) - 5 984,54 дол. США, а тому в задоволенні цих вимог слід відмовити.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ "ПриватБанк" просить, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, змінити рішення суду апеляційної інстанції в частині стягнення заборгованості у гривні та зменшенні неустойки, ухвалити нове рішення про задоволення позову та стягнення заборгованості у валюті договору.

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 просить, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ПАТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що кредит було надано в іноземній валюті, а тому заборгованість слід стягнути в доларах США; суд апеляційної інстанції не зазначив підстав для зменшення розміру неустойки.

Касаційна скарга ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 мотивована тим, що ПАТ КБ "ПриватБанк" вже скористався своїм правом на стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Відзиви на касаційні скарги не надходили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 17 липня 2008 року між сторонами у справі був укладений кредитно-заставний договір № КЗVOAK22790172, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 24 876,49 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,0 % річних.

Відповідно до пункту 17.8 договору та до графіка погашення кредиту боржник ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 15 липня 2011 року, сплачуючи її частинами, щомісячними платежами у розмірі 916,22 дол. США до 13 числа кожного календарного місяця (а. с. 8-10).

Вимоги виконання основного зобов`язання позичальника за кредитним договором були забезпечені договором застави рухомого майна, відповідно до умов якого відповідач передала в заставу автомобіль марки TOYOTA, 2008 року випуску, тип ТЗ - сєдан - легковий, державний номерний знак НОМЕР_1 .

У зв`язку з порушенням позичальником строків повернення кредиту утворилася заборгованість, яка на 25 травня 2015 року становить 125 687,28 дол. США, що за курсом Національного банку України на дату розрахунку становить 2 655 772,15 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 25 839,28 дол. США, заборгованість за процентами - 2 837,53 дол. США (за період з 17 серпня 2008 року до 15 липня 2011 року), заборгованість за комісією - 458,79 дол. США (за період з 18 серпня 2008 року до 15 липня 2011 року), пеня - 90 555,30 дол. США (за період з 03 вересня 2008 року до 26 травня 2015 року), штрафи - 11,83 дол. США (фіксована частина), 5 984,54 дол. США (процентна складова).

У вересні 2011 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором (а. с. 59, 208-230).

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2011 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" до публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави задоволено.В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 17 липня 2008 року № КЗVOAK22790172 у розмірі 481 632,04 грн звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль TOYOTA, модель Avensis, 2008 року випуску, тип ТЗ - седан - легковий, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість у розмірі 200,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 1 950,00 грн витрат за надання юридичних послуг та витрат пов`язаних з оплатою правової допомоги адвоката та інших фахівців в галузі права.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 1 820,00 грн судових витрат.

Рішення набрало чинності 27 жовтня 2011 року. (а. с. 59). Рішення суду не виконане.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ПАТ КБ "ПриватБанк" не підлягає задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України (435-15) , якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник не виконав, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, а кредитор в цьому випадку має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та пені.

Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеним у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, комісією та частково стягуючи пеню, суд апеляційної інстанції виходив з того, що умовами кредитно-заставного договору сторони встановили давність тривалістю 5 (п`ять) років, а банк з позовом звернувся до суду 01 липня 2015 року і трирічний строк звернення до суду не пропустив.

Зазначений висновок є помилковим та свідчить про неправильне застосування норм матеріального права.

З матеріалів справи встановлено, що умовами договору передбачено дату погашення кредиту 17 липня 2011 року.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2011 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" до публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави задоволено.У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 17 липня 2008 року № КЗVOAK22790172 у розмірі 481 632,04 грн звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль TOYOTA, модель Avensis, 2008 року випуску, тип ТЗ - седан - легковий, державний номерний знак НОМЕР_1,що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість у розмірі 200,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 1 950,00 грн витрат за надання юридичних послуг та витрат пов`язаних з оплатою правової допомоги адвоката та інших фахівців в галузі права.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 1 820,00 грн судових витрат. Рішення набрало чинності 27 жовтня 2011 року.

Таким чином суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що у позивача не було права повторно стягувати заборгованість за тілом кредиту та процентами, а також неустойку після закінчення строку дії кредитного договору, а вимог про застосування наслідків, передбачених статтею 625 ЦК України, не заявлено.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

ОСОБА_1 за подання касаційної скарги сплатила 4 384,80 грн. Зважаючи на те, що у задоволенні позову відмовлено, витрати за подання касаційної скарги підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 липня 2016 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 27 лютого 2017 року скасувати.

У позові публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 4 384,80 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.