Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, відповідач - Чорнобаївська селищна рада Чорнобаївського району Черкаської області,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Черкаської області від 13 липня 2017 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Бородійчука В. Г., Гончар Н. І.,

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чорнобаївської селищної ради Чорнобаївського району Черкаської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_1 - ОСОБА_2, яка постійно проживала у будинку АДРЕСА_1 .

На час смерті ОСОБА_2 до складу її спадкового майна входив житловий будинок садибного типу з надвірними спорудами (погребом з шийкою, верандою, літньою кухнею, двома сараями, убиральнею, воротами та гаражем), а також присадибна земельна ділянка для ведення особистого підсобного господарства площею 0,173 га, що розташована на території Чорнобаївської селищної ради Черкаської області.

Після смерті ОСОБА_2 позивач прийняв спадщину за законом, звернувшись до Чорнобаївської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки на зазначені об`єкти нерухомості відсутні правовстановлюючі документи на ім`я померлої ОСОБА_2 .

Крім того, на ім`я померлої ОСОБА_2 було виготовлено та видано Чорнобаївською селищною радою Черкаської області державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,173 га для ведення особистого підсобного господарства, який за життя спадкодавцем було втрачено.

Позивач вказував, що інших спадкоємців у померлої ОСОБА_2 не має, оскільки чоловік померлої ОСОБА_3, який проживав на момент смерті ОСОБА_2 з нею, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, не прийнявши спадщини після смерті ОСОБА_2, оскільки не оформив своїх спадкових прав на майно померлої, а спадкоємці як за законом, так і за заповітом відсутні.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,1730 га, які розташовані на АДРЕСА_1 та належали померлій ОСОБА_2

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області

від 28 березня 2017 року (у складі судді Кваші І. М.) позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на нерухоме майно, що належало ОСОБА_2, померлій ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: житловий будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею

0,1730 га, які розташовані на АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 прийняв спадщину у встановлений законом спосіб, а належними та допустимими доказами підтверджено його право на спадкування зазначеного майна за законом та його належність на час смерті спадкодавцю. При цьому зазначено, що інших спадкоємців не встановлено.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 13 липня 2017 року рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 28 березня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що, ухваливши рішення про визнання права власності на спірний житловий будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку за позивачем, суд першої інстанції вирішив питання про права особи, яка не була стороною у справі та звернулась з апеляційною скаргою, чим порушив її право на спадкування за заповітом частини спірного будинку та земельної ділянки. Крім того, відмова у задоволенні позову у випадку визначення позивачем кола осіб, не позбавляє останнього права на звернення до суду з позовом до належного відповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що при ухваленні рішення суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки на момент звернення до суду з позовом та ухвалення рішення суду першої інстанції відомості про наявність спадкоємців як за законом, так і за заповітом померлої ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були відсутні. Перед зверненням до суду позивач звертався з відповідними запитами до Чорнобаївської державної нотаріальної контори Черкаської області, Чорнобаївської селищної ради Черкаської області, проте, ця інформація надана не була.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки", у справі № 709/516/17 (провадження № 61-30102св18) призначено повторний автоматизований розподіл.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Апеляційний суд установив, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2, яка

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок та земельна ділянка площею

0,1726 га для ведення особистого підсобного господарства, що розташовані на АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Чорнобаївської селищної ради від 27 жовтня 2016 року, померла ОСОБА_2 проживала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3 і була зареєстрована за вказаною вище адресою.

Як вбачається з листа Чорнобаївської державної нотаріальної контори

від 04 січня 2017 року після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняли шляхом подачі заяви про прийняття спадщини син померлої - ОСОБА_1 та її чоловік - ОСОБА_3, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з частинами першою, третьою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Частиною четвертою Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15)

(у редакції, чинній на момент розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій) застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності (з 01 січня 2004 року). Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України (435-15) , положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідності до пунктів 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" (v0007700-08) відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР (1540-06) .

Оскільки ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, тому при вирішенні даної справи необхідно застосовувати положення чинного на той час ЦК Української РСР (1540-06) .

Відповідно до частини першої статті 529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Згідно зі статтю 548 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Частиною першою статті 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до статті 3 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.

При вирішенні спорів про поділ спадщини та визнання права власності на спадкове майно суди встановлюють належне спадкодавцю на час його смерті майно, яке входить до складу спадщини, а також з`ясовують чи не порушуються права та інтереси всіх спадкоємців, які мають право на спадщину.

Апеляційний судом установлено, що на спірне майно заявляє своє право також ОСОБА_5, який є спадкоємцем за заповітом після померлого

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 (чоловіком матері позивача).

Також установлено, що чоловік ОСОБА_2 відповідно до частини першої статті 549 ЦК Української РСР прийняв спадщину, оскільки фактично вступив в управління і володіння спадковим майном, однак не встиг оформити у зв`язку і смертю, але склав заповіт.

Відповідно до заповіту від 09 січня 2015 року, який посвідчений приватний нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Науменко Л. Г. та зареєстрований в реєстрі за № 12, відповідно до якого заповідач

ОСОБА_3 заповів все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось ОСОБА_5 .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що підставою звернення позивача до суду стало те, що ОСОБА_1 не може оформити свої спадкові права, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, які б посвідчували право власності померлої на спадкове майно.

Апеляційний суд установив, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про права особи, яка не була стороною у справі, але звернулась з апеляційною скаргою, не встановив кола осіб, які входять до складу спадкоємців, чим порушив її право на спадкування за заповітом.

Оскільки апеляційний суд не має повноважень залучати до участі у справі осіб, яких не було залучено при розгляді справи судом першої інстанції, а тому позбавлений можливості встановити обсяг прав та обов`язків позивача, як спадкоємця за законом, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги про те, що на момент звернення до суду з позовом та ухвалення рішення суду першої інстанції відомості про наявність спадкоємців як за законом, так і за заповітом померлої ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були відсутні, колегія суду не бере до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого

Рішення суду апеляційної інстанції є достатньо мотивованим та таким, що відповідає нормам закону

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновком суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду