Постанова

Іменем України

12 червня 2019 року

м. Київ

справа № 297/868/18

провадження № 61-393св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - державне підприємство "Берегівське лісове господарство",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області, у складі судді Гецко Ю. Ю., від 26 липня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Кожух О. А., Куштана Б. П., Собослоя Г. Г., від 22 листопада 2018 року.

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до державного підприємства "Берегівське лісове господарство" (далі - ДП "Берегівське лісове господарство") про поновлення на роботі.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 03 квітня 2018 року на підставі наказу № 30-к від 03 квітня 2018 року його було звільнено з посади головного інженера ДП "Берегівське лісове господарство" на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, а саме: у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників. Підставою для звільнення був наказ № 198 від 26 вересня 2017 року "Про зміну організаційної структури скорочення чисельності та штату працівників ДП "Берегівський лісгосп". Своє звільнення вважає незаконним, оскільки звільнення відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України можливе у разі змін в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, а не у випадку змін організаційної структури, про що зазначено у наказі № 198 від 26 вересня 2017 року. У наказі про звільнення мало б бути посилання на наказ голови Державного агентства лісових ресурсів України (далі - Держлісагентство), який на погляд позивача, вправі скорочувати чисельність або штат працівників. Позивач не був присутній на засіданні профспілкового комітету. Окрім того, профспілковий комітет надав згоду на звільнення позивача не із ДП "Берегівське лісове господарство", а із ДП "Берегівське ЛГ", що не є скороченою назвою цього підприємства. Питання скорочення штату та чисельності працівників було не доцільним і не правомірним, підстав для скорочення чисельності та штату працівників підприємства не було, такі дії є порушенням гарантій працівників та трудового законодавства. Позивачу не було запропоновано іншу роботу на тому ж підприємстві, не враховано його переважного права на залишення на роботі.

Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, визнати недійсними наказ № 198 від 26 вересня 2017 року, наказ № 30-к від 03 квітня 2018 року. Поновити його на посаді головного інженера ДП "Берегівське лісове господарство". Стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також моральну шкоду у сумі 200 000, 00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 26 липня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, щоправом визначати організаційну структуру підприємства, встановлювати чисельність працівників та штатний розпис наділений директор ДП "Берегівське лісове господарство" за погодженням із Закарпатським обласним управлінням лісового та мисливського господарства. Штатний розпис, який вводився в дію з 28 грудня 2017 року, був погоджений обласним управлінням лісового та мисливського господарства та затверджений директором. Також суд вважав, що звільнення позивача проведено відповідно до вимог закону за погодженням із профспілковим комітетом.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 26 липня 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, районний суд належним чином визначився із характером спірних правовідносин та правильно застосував до них норми матеріального права. Суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання недійсним наказу № 198 від 26 вересня 2017 року "Про зміну організаційної структури скорочення чисельності та штату працівників ДП "Берегівський лісгосп". Позивача було правомірно звільнено у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, яке проводилось з метою упорядкування організаційної структури, оптимізації чисельності та штату, забезпечення більш ефективного виконання функціональних обов`язків працівників підприємства. Відповідачем дотримано процедуру звільнення. Робота за відповідною професією чи спеціальністю на підприємстві була відсутня.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 26 липня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Також заявник просить винести окрему ухвалу.

Касаційна скарга мотивована тим, що Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства не наділено повноваженнями приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації підприємств, установ, організацій, скорочення чисельності та штату юридичних осіб, які входять до сфери його управління. Судами не було застосовано Закон України "Про управління об`єктами державної власності" (185-16) , відповідно до якого Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства не є суб`єктом управління об`єктами державної власності. У директора ДП "Берегівське лісове господарство" відсутні повноваження на проведення реорганізації, зміну організаційної структури і штату працівників на підприємстві. Скорочення посади головного інженера (яку займав позивач) відбулося без погодження з органом управління майном (з Держлісагентством України), як уповноваженим органом управління, відповідно до Закону України "Про управління об`єктами державної власності" (185-16) та згідно статті 9.1 статуту ДП "Берегівське лісове господарство". Скорочення посади головного інженера директором підприємства зроблено одноосібно з перевищенням повноважень.

ОСОБА_1 . вважає, що 27 вересня 2017 року він був безпідставно попереджений про скорочення посади головного інженера та наступне звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, при цьому іншої роботи йому не було запропоновано. Судами не враховано переважного права позивача на залишення на роботі, враховуючи його кваліфікацію і продуктивність праці. Позивачем порушено строк інформування профспілкового органу щодо звільнення позивача у зв`язку із скороченням посади.

Згода профспілкового комітету на звільнення позивача роботодавцем була отримана 04 грудня 2017 року, однак звільнення проведено лише 03 квітня 2018 року, що є порушенням частини восьмої статті 43 КЗпП України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ДП "Берегівське лісове господарство" про поновлення на роботі призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу ДП "Берегівське лісове господарство" посилається на те, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій є законним та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги безпідставними, не спростовують правильних по суті висновків судів, які правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права. При звільненні позивача у зв`язку із скороченням чисельності штату працівників підприємства роботодавцем не було порушено процедури звільнення, вимог трудового законодавства. Доводи позивача про те, що мала місце реорганізація підприємства спростовуються матеріалами справи та не заслуговують на увагу. Нормативи чисельності, затверджені наказом Держлісагенства України № 106 від 17 квітня 2013 року, носять виключно рекомендаційний характер щодо формування штатного розпису.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 з 01 квітня 2015 року працював на посаді головного інженера, яка на підприємстві була введена до штатного розпису 01 квітня 2015 року. З часу створення підприємства (з 05 липня 1995 року) до 01 квітня 2015 року у штаті підприємства така посада була відсутня (т. 1, а. с. 125, 145, 148).

Згідно наказу № 198 від 26 вересня 2017 року "Про зміну організаційної структури, скорочення чисельності та штату працівників ДП "Берегівський лісгосп" з 27 грудня 2017 року, з метою упорядкування організаційної структури, оптимізації чисельності та штату, забезпечення більш ефективного виконання функціональних обов`язків працівників підприємства, відповідно зі змінами, внесеними до штатного розпису, затвердженого Закарпатським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, скорочено і виведено зі штатного розпису підприємства, зокрема, посаду головного інженера (т. 1 а. с. 144).

27 вересня 2017 року головного інженера ДП "Берегівське лісове господарство" ОСОБА_1. попереджено про наступне звільнення із займаної посади з 27 грудня 2017 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. У попередженні також зазначено, що вакантна посада, яку він може обіймати за його професією, спеціальністю та виходячи з попереднього досвіду роботи, на підприємстві відсутня (т. 1, а. с. 192).

Не було вакантних посад на підприємстві і станом на 20 листопада 2017 року (т. 1 а. с. 208-209).

20 листопада 2017 року директором ДП "Берегівське лісове господарство" було внесено подання до профспілкового комітету ДП "Берегівське лісове господарство" про надання згоди на звільнення головного інженера ОСОБА_1 Питання звільнення було обговорено на засіданні профспілкового комітету 27 листопада 2017 року, на якому був присутній та виступав і ОСОБА_1 . Більшістю голосів було прийнято рішення про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників (т. 1, а. с. 103-109).

На підставі наказу ДП "Берегівське лісове господарство" № 30-к від 03 квітня 2018 року ОСОБА_1 03 квітня 2018 року було звільнено з роботи у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Підставою для звільнення визначений наказ № 198 від 26 вересня 2017 року "Про зміну організаційної структури скорочення чисельності та штату працівників ДП "Берегівський лісгосп" (т. 1, а. с. 193).

03 квітня 2018 року з позивачем проведено повний розрахунок за фактично відпрацьований робочий час, виплачено компенсацію за дні невикористаної відпустки та виплачено вихідну допомогу у відповідності з вимогами статей 44, 47 та 116 КЗпП України.

03 квітня 2018 року позивачу вручено належним чином оформлену трудову книжку під розписку. На вимогу позивача 04 квітня 2018 року йому було вручено копію наказу від 03 квітня 2018 року № 30-к з додатками.

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною третьою статті 64 Господарського кодексу України визначено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Судами встановлено, що ДП "Берегівське лісове господарство" діє на підставі статуту.

Відповідно до частини третьої статті 64 ГК України та положень пункту 7.2 статуту ДП "Берегівське лісове господарство" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правом визначати організаційну структуру підприємства, встановлювати чисельність працівників та штатний розпис наділений директор підприємства, за погодженням з Закарпатським обласним управлінням лісового та мисливського господарства.

Листом від 21 вересня 2017 року директором ДП "Берегівське лісове господарство" до Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства було направлено штатний розпис, який пропонувалось ввести з 28 грудня 2017 року. Штатний розпис був погоджений Закарпатським обласним управлінням лісового та мисливського господарства 21 вересня 2017 року (т. 1, а. с. 143).

Згідно правових позицій, висловлених Верховним Судом у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17) та від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для визнання недійсним наказу № 198 від 26 вересня 2017 року "Про зміну організаційної структури скорочення чисельності та штату працівників ДП "Берегівський лісгосп". Реорганізація підприємства, яка згідно вимог законодавства та положень пункту 9.1 статуту проводиться за рішенням Держлісагенства України, на підприємстві не запроваджувалась.

ОСОБА_1 було звільнено у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підприємстві. Скорочення чисельності працівників проводилось з метою упорядкування організаційної структури, оптимізації чисельності та штату, забезпечення більш ефективного виконання функціональних обов`язків працівників підприємства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників. Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

У відповідності до частин першої-третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Увалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що звільнення позивача відбулося із дотриманням вимог трудового законодавства та процедури звільнення у зв`язку із скороченням чисельності штату роботодавця.

Позивача було завчасно попереджено про наступне вивільнення, отримано згоду профспілкового комітету підприємства на його звільнення. Позивач був присутній на засіданні профспілкового комітету під час розгляду питання про його звільнення.

Судами встановлено, що у письмовому попередженні про наступне звільнення ОСОБА_1 було повідомлено, що вакантна посада, яку він може обіймати за його професією, спеціальністю, враховуючи попередній досвід роботи, на підприємстві відсутня. Не було вакантних посад на підприємстві і станом на 20 листопада 2017 року (на момент внесення подання профспілковому органу щодо звільнення позивача).

Позивач не довів, що його звільнення було незаконним, а роботодавцем порушено процедуру його звільнення.

Доводи позивача про те, що згода профспілкового комітету на звільнення позивача роботодавцем була отримана 04 грудня 2017 року, однак звільнення проведено лише 03 квітня 2018 року (за межами одного місяця), що є порушенням частини восьмої статті 43 КЗпП України, не заслуговують на увагу оскільки з 27 грудня 2017 року по 30 березня 2018 року позивач перебувавав на лікарняному, що підтверджується листками непрацездатності, у зв`язку із чим роботодавець протягом вказаного періоду не мав права звільнити його з роботи.

Враховуючи положення частини третьої статті 40 КЗпП України, яка не допускає звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, позивача було звільнено з роботи після виходу на роботу, а саме 03 квітня 2018 року.

Інші доводи касаційної скарги не впливають на правильність судових рішень, не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди правильно застосували до правовідносин сторін норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 26 липня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.