розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Чернігівської міської ради на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова, у складі судді Косач І. А., від 09 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області, у складі колегії суддів: Страшного М. М., Бечка Є. М., Шарапової О. Л., від 22 листопада 2017 року.

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Чернігівської міської ради про визнання договору оренди земельної ділянки припиненим, скасування державної реєстрації та зобов`язання витини певні дії.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 14 листопада 2012 року між ним та Чернігівською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки № 4062, за яким міська рада надала йому в довгострокове платне користування земельну ділянку площею 0,0120 га за кадастровим номером НОМЕР_1, яка знаходиться по АДРЕСА_1, для експлуатації нежитлової будівлі центру дозвілля та розваг. Термін дії договору оренди погоджено сторонами до 31 серпня 2019 року. 23 лютого 2017 року позивач на підставі договору дарування нежитлової будівлі передав у власність будівлю, яка знаходиться по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 . Вказана обставина стала підставою для звернення до Чернігівської міської ради з проханням розірвати договір оренди земельної ділянки № 4062. Листом від 06 липня 2017 року за № 4333 управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради надало позивачу відповідь про те, що до заяви про розірвання договору оренди земельної ділянки позивач має додати клопотання про передачу в оренду земельної ділянки від ОСОБА_2 як нового власника, та що це питання вирішується виключно на пленарних засіданнях міської ради та не віднесено до повноважень управління.

Згідно умов договору оренди земельної ділянки № 4062 від 14 листопада 2012 року сторони передбачили підстави для зміни та припинення його дії.

Посилаючись на положення статті 377 ЦК України, статті 120 ЗК України та статті 7 Закону України "Про оренду землі", позивач зазначав, що з моменту укладення та державної реєстрації договору дарування нежитлової будівлі від 23 лютого 2017 року право користування земельною ділянкою за договором оренди вказаної земельної ділянки припинилося в силу пунктів 28, 29 цього договору, а отже зазначений договір є таким, що припинений з 23 лютого 2017 року в силу закону.

Із урахуванням зазначеного позивач просив позов задовольнити, визнати припиненим договір оренди земельної ділянки № 4062 від 14 листопада 2012 року з 23 лютого 2017 року. Скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки та зобов`язати Чернігівську міську раду у місячний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили прийняти від нього вказану земельну ділянку за актом приймання-передачі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 жовтня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано припиненим з 23 лютого 2017 року договір оренди земельної ділянки № 4062 від 14 листопада 2012 року, укладений між ним та Чернігівською міською радою. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відбувся перехід права власності на об`єкт нерухомого майна до нового власника, до якого також перейшло право користування земельною ділянкою, на якій він розміщений, тому право користування земельною ділянкою у позивача припинилось.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської областівід 22 листопада 2017 року апеляційну скаргу Чернігівської міської ради відхилено, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 жовтня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що у разі переходу права власності на об`єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу - права власності або права користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім`я шляхом укладення договору оренди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі Чернігівська міська рада просить рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської областівід 28 лютого 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що до Чернігівської міської ради та управління земельних ресурсів з письмовою заявою про розірвання договору оренди позивач звернувся лише 26 червня 2017 року, тоді як відчуження об`єкту нерухомості за договором дарування відбулося 23 лютого 2017 року. Судами також не враховано пункт 31 договору оренди, яким сторони погодили умову письмового попередження за два місяці зацікавленої сторони про намір розірвати укладений договір оренди. Судами неправильно застосовано норми матеріального права, не враховано, що позивач не позбавлений права у позасудовому порядку, із урахуванням умов договору оренди, припинити дію договору оренди.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про визнання договору оренди земельної ділянки припиненим призначено до судового розгляду.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу позивач посилається на те, що сторони договору оренди дійшли згоди, що він втрачає чинність не лише у разі його розірвання, а й у разі його припинення. Підстави припинення договору оренди сторони погоди у пункті 29 договору оренди. Суди правильно застосували до спірних правовідносин положення статті 377 ЦК України, статті 120 ЗК України, статті 7 Закону України "Про оренду землі".

Фактичні обставини справи, встановлені судами

14 листопада 2012 року між Чернігівською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки № 4062. Згідно умов договору орендодавець надає, а орендар приймає в довгострокове платне користування земельну ділянку у АДРЕСА_1 для експлуатації нежитлової будівлі центру дозвілля і розваг, строк дії договору - до 31 серпня 2019 року.

Згідно акту прийому-передачі від 29 грудня 2012 року відбулось фактичне передання позивачу зазначеної земельної ділянки (а. с. 11).

23 лютого 2017 року ОСОБА_1 було укладено договір дарування, відповідно до якого він передав у власність ОСОБА_2 нежитлову будівлю центру дозвілля та розваг у АДРЕСА_1 .

21 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Чернігівської міської ради з заявою про розірвання договору оренди № 4062 від 14 листопада 2012 року у зв`язку із зміною власника об`єкту нерухомого майна.

Згідно листа Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради від 06 липня 2017 року позивачу роз`яснено, що питання про розірвання договору оренди земельної ділянки вирішується на пленарних засіданнях міської ради, для чого необхідно звернутися із відповідною заявою та іншими документами, необхідними для розгляду цього питання.

Пунктом 28 договору оренди земельної ділянки № 4062 від 14 листопада 2012 року визначено, що договір втрачає силу у разі його припинення або розірвання.

У пункті 29 договору оренди сторони погодили, що підставою припинення договору є: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; примусовий викуп (вилучення) земельної ділянки у разі суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; неможливість використання земельної ділянки внаслідок обставин, що не залежать від орендаря або орендодавця (у разі зміни умов господарювання, внаслідок змін у чинному законодавстві України); в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до пункту 30 підставою розірвання договору є взаємна згода сторін; вимога однієї із сторін у випадку не виконання іншою стороною обов`язків, передбачених договором; добровільна відмова орендаря від оренди земельної ділянки або припинення діяльності орендаря.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положень статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Правові підстави припинення договору оренди землі визначені у статті 31 Закону України "Про оренду землі", до яких віднесено: закінчення строку, на який його було укладено; викуп земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерть фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідація юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

У пункті 29 договору оренди земельної ділянки № 4062 від 14 листопада 2012 рокусторони погодили підстави припинення договору, до яких віднесли: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; примусовий викуп (вилучення) земельної ділянки у разі суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; неможливість використання земельної ділянки внаслідок обставин, що не залежать від орендаря або орендодавця (у разі зміни умов господарювання, внаслідок змін у чинному законодавстві України); в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Згідно частини другої статті 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічним чином перехід права користування на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовано у статті 377 ЦК України.

Відповідно до положень частини третьої статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшли обґрунтованого висновку про припинення договору оренди земельної ділянки № 4062 від 14 листопада 2012 року у зв`язку із укладенням 23 лютого 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору дарування будівлі центру дозвілля та розваг у АДРЕСА_1 .

Враховуючи наявність спору між сторонами, суди дійшли правильного висновку про визнання припиненим договору оренди земельної ділянки № 4062 від 14 листопада 2012 року з моменту переходу права власності на будівлю, яка розміщена на земельній ділянці, що виступала предметом вказаного договору.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильних висновків судів по суті спору та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Головуючий	Д. Д. Луспеник
Судді	Б. І. Гулько
	О. В. Білоконь
	Є. В. Синельников
	С. Ф. Хопта