розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 09 липня 2018 року у складі судді Мички І. М. та постанову Рівненського апеляційного суду

від 31 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Боймиструка С. В.,

Шимківа С. С., Хилевича С. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Глинської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, ОСОБА_2 про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері - ОСОБА_3 .

Позовна заява мотивована тим, що про пропуск строку на подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1 дізнався з листа № 16/01-16

від 16 лютого 2018 року від приватного нотаріуса Здолбунівського районного нотаріального округу Чайковської А. О., яким його повідомлено про заведення спадкової справи та визнання його таким, що не прийняв спадщину, оскільки впродовж шести місяців з дня смерті матері він не подав заяву про прийняття спадщини. Вважав, що строк пропустив з поважних причин, оскільки працівники сільської ради повідомили йому, що до нотаріуса необхідно звертатися після спливу шестимісячного строку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 09 липня 2018 року позовні вимоги задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання ним заяви для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3, яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_1, тривалістю два місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 в межах шестимісячного строку фактично виявляв бажання прийняти спадщину, оскільки обговорював це зі своєю сестрою та братом, а до нотаріуса звернувся з незначним пропуском строку через недостатню правову обізнаність.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 09 липня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

13 листопада 2018 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 09 липня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини не може вважатися поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного суду щодо застосування частини третьої статті 1272 ЦК України.

Доводи інших учасників справи:

21 грудня 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 09 липня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Здолбунівського районного суду Рівненської області.

Зупинено дію рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 09 липня 2018 року та постанови Рівненського апеляційного суду

від 31 жовтня 2018 року до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи:

У справі яка переглядається судами встановлено, що позивач та відповідач є рідними братами і після смерті їх матері ОСОБА_3, яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_1, відкрилась спадщина.

ОСОБА_2 у встановлений шестимісячний строк звернувся в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, а ОСОБА_1 пропустив цей строк.

Листом приватного нотаріуса Здолбунівського районного нотаріального округу Чайковською А. О. від 16 лютого 2018 року № 16/01-16 повідомлено ОСОБА_1 про те, що він пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері ОСОБА_3

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_1 в межах шестимісячного терміну фактично виявляв своє бажання прийняти спадщину після смерті матері, а до нотаріуса з даного приводу не звернувся своєчасно через недостатню правову обізнаність.

Проте з таким висновком судів попередніх інстанцій погодитися не можна.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права:

Відповідно до статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" (v0007700-08) роз`яснено, що суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Обставини, які входять до предмета доказування (стаття 81 ЦПК України) у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, тощо.

Суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили спадкову справу, яка була відкрита приватним нотаріусом Здолбунівського районного нотаріального округу Чайковською А. О. щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 Не перевірили чи звертався позивач з відповідною заявою про прийняття спадщини.

При цьому, судом першої інстанції не встановлено коло спадкоємців померлої ОСОБА_3, не з`ясовано хто з них прийняв спадщину у встановленому законом порядку, а хто відмовився від її прийняття, й відповідно, не вирішено питання про залучення цих осіб до участі у справі.

Розглянувши позов, пред`явлений до Глинської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, суд не врахував, що орган місцевого самоврядування може бути відповідачем у даній справі лише при відсутності інших спадкоємців за законом або за заповітом, які прийняли спадщину, та не перевірив, чи є Глинська сільська рада Здолбунівського району Рівненської області належним відповідачем у даній справі.

Переглядаючи справу, апеляційний суд допущені судом першої інстанції порушення не усунув.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" (v0007700-08) судам роз`яснено, що, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Як на поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини позивач зазначав юридичну необізнаність.

Задовольняючи позовні вимоги, суди посилалися на юридичну необізнаність позивача, як поважну причину пропуску строку для прийняття спадщини, не врахувавши, що юридична необізнаність не може бути визнано поважною причиною пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини.

Також суди не зазначили, якими доказами підтверджується фактичне виявлення бажання позивача прийняти спадщину після смерті матері. При цьому лише вказали, що обставини прийняття спадщини позивач обговорював зі своєю рідною сестрою ОСОБА_2, яка відмовилась від своєї частки. Не встановили, чи були у спадкоємця інші об`єктивні, непереборні, істотні труднощі на вчинення дій щодо прийняття спадщини.

За таких обставин передчасним є висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову.

Відповідно до пункту 1 частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки судами допущені порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 09 липня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 31 жовтня

2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Після прийняття Верховним Судом постанови, скасовані рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 09 липня 2018 року та постанова Рівненського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Головуючий	В. П. Курило
Судді:	С. Ю. Бурлаков
	А. Ю. Зайцев
	Є. В. Коротенко
	В. М. Коротун