Постанова

Іменем України

12 червня 2019 року

м. Київ

справа № 355/1141/16-ц

провадження № 61-17999св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області,

відповідачі: Морозівська сільська рада Баришівського району Київської області, ОСОБА_1,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на рішення Баришівського районного суду Київської області від 26 жовтня 2016 року у складі судді: Єременко В. В. та ухвалу апеляційного суду Київської області від 20 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Гуля В. В., Іванової І. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року заступник керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області звернувся із позовом до Морозівської сільської ради Баришівського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення сесії Морозівської сільської ради Баришівського району Київської області № 54-04-07 від 28 січня 2016 року "Про розгляд заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на укладення тимчасового договору оренди на земельну ділянку для закінчення будівництва ринкового комплексу у селі Морозівка по вул. Вокзальна, 3", визнання недійсним та розірвання тимчасового договору оренди земельної ділянки від 08 лютого 2016 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням сесії Морозівської сільської ради Баришівського району Київської області № 54-04-07 від 28 січня 2016 року сільському голові надано дозвіл укласти тимчасовий договір оренди на земельну ділянку для закінчення будівництва ринкового комплексу в селі Морозівка по вул. Вокзальна, 3 терміном на 11 місяців із ОСОБА_1 .

Тимчасовим договором оренди земельної ділянки від 08 лютого 2016 року ОСОБА_1 передано у строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 0.840 га, що знаходиться за вказаною адресою. Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки відповідно до інформації управління Держгеокадастру у Баришівському районі складає 1 297 716 грн.

Прокурор вважав, що надання земельної ділянки у користування без проведення аукціону не може бути застосовано у цій ситуації.

Заступник керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області просив:

визнати незаконним рішення сесії Морозівської сільської ради Баришівського району Київської області № 54-04-07 від 28 січня 2016 року "Про розгляд заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на укладення тимчасового договору оренди на земельну ділянку для закінчення будівництва ринкового комплексу в селі Морозівка по вул. Вокзальна, 3";

визнати недійсним та розірвати тимчасовий договір оренди земельної ділянки від 08 лютого 2016 року.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 26 жовтня 2016 року, залишеним без змін Ухвалою апеляційного суду Київської області від 20 грудня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що заступник керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області не надав належних і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог. Оскаржене рішення сільської ради ухвалювалось для реалізації права ОСОБА_1 для закінчення будівництва ринкового комплексу. Таким чином, позов, предметом якого є визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, яким вирішено питання про передачу у оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволено, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію внаслідок виконання, а відтак його скасування не породжує наслідків для орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право користування земельною ділянкою, і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах, при цьому, строк дії договору оренди закінчується - 07 січня 2017 року.

Аргументи учасників справи

У лютому 2017 року перший заступника прокурора Київської області подав касаційну скаргу на рішення Баришівського районного суду Київської області від 26 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 20 грудня 2016 року, у якій просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що земельна ділянка надана у користування без проведення аукціону, що є підставою для визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування. Вказує, що суди не врахували рішення у інших справах, що є преюдиційними.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 вересня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Рух справи

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15) України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК (1618-15) України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Згідно пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

У пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України від 14 жовтня 2014 № 1697-VII "Про прокуратуру" (1697-18) .

У частині третій статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічні висновки зроблені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 687/379/17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 911/360/17.

Проте при вирішенні спору суди не перевірили та не встановили наявність виключного випадку для подання позову заступником керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області. Зокрема, не з`ясували який суб`єкт владних повноважень не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави або ж, що такий суб`єкт владних повноважень відсутній.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржені рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 26 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 20 грудня 2016 року скасувати.

Справу № 355/1141/16-ц передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

В. І. Журавель

В. П. Курило