Постанова

Іменем України

12 червня 2019 року

м. Київ

справа № 360/1417/15-ц

провадження № 61-3532св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Коротуна В. М.,

позивач - прокурор Бородянського району, що діє в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Київській області,

відповідачі: Козинцівська сільська рада Бородянського району Київської області, ОСОБА_1,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на рішення апеляційного суду Київської області від 08 червня 2016 року у складі колегії суддів: Лівінського С. В., Мережко М. В., Олійника В. І.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2015 року прокурор Бородянського району в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Київській області звернувся із позовом до Козинцівської сільської ради Бородянського району Київської області, ОСОБА_1 про скасування рішення сільської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що прокуратурою Бородянського району за результатами опрацювання інформації про стан законності на території району встановлено, що Козинцівською сільською радою Бородянського району безпідставно, всупереч порядку, встановленого нормами земельного законодавства, у порушення інтересів держави, прийнято рішення на 25-й сесії 5-го скликання від 16 січня 2009 року "Про передачу у приватну власність земельних ділянок", яким вирішено надати дозвіл на передачу земельних ділянок у власність та виготовлення державних актів, що посвідчують право власності на земельні ділянки гр. ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,15 га, розташованої у АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла і на її ім`я 27 травня 2010 року було виготовлено, але не видано, державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на вказану земельну ділянку, площею 0,15 га, кадастровий номер НОМЕР_2, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 13 грудня 2010 року право власності на спірну земельну ділянку було визнано за чоловіком ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер та за життя ОСОБА_3 склав заповіт, яким заповів належне йому майно, у тому числі й зазначену земельну ділянку, відповідачу ОСОБА_1 і вона прийняла спадщину після його смерті на підставі частини третьої статті 1268 ЦК України.

Згідно наданої управлінням Держземагентства у Бородянському районі інформації від 04 червня 2015 року відповідно до проекту формування території та встановлення меж Козинцівської сільської ради Бородянського району і населених пунктів с. Козинці та с. Діброво-Ленінське Бородянського району від 1993 року земельна ділянка з вказаним кадастровим номером знаходиться за межами населеного пункту с. Козинці, перебувала у числі інших земель на праві постійного користування в Інституті картоплярства НААН та належала до земель сільськогосподарського призначення, що також підтверджується інформацією Інституту картоплярства НААН за № 135 від 04 червня 2015 року та державного акту на право постійного користування землею серії КВ ІД 000069 від 10 серпня 1995 року земля, площею 1 668,1 га.

На підставі розпорядження Бородянської РДА № 233 від 21 квітня 2004 року "Про вилучення земельних ділянок із користування Інституту картоплярства УААН" вирішено вилучити із користування Інституту земельні ділянки загальною площею 11,0 га, з них 7,8 га земель водного фонду та 3,2 га сільськогосподарських угідь (рілля) на території Козинцівської сільської ради Бородянського району; перевести вилучені вказані земельні ділянки загальною площею 11,0 га до земель запасу Козинцівської сільської ради Бородянського району.

Згідно пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади, однак в порушення вказаної норми, Козинцівською сільською радою Бородянського району, яка не є органом, уповноваженим розпоряджатися землями, які розташовані поза межами населеного пункту, до яких належить і спірна земельна ділянка, прийнято вищевказане рішення щодо відведення зазначеної земельної ділянки у власність ОСОБА_2, крім того, вказану земельну ділянку, яка відноситься до земель сільськогосподарського призначення було передано останній для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, без попереднього прийняття відповідного рішення, чим фактично змінено цільове призначення цієї земельної ділянки, то таке рішення грубо порушує вимоги ще й вимоги частини другої статті 20, статей 23, 38 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Прокурор Бородянського району в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Київській області, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

скасувати рішення Козинцівської сільської ради Бородянського району 25-ї сесії 5-го скликання від 16 січня 2009 року;

визнати недійсним державний акт на право власності на спірну земельну ділянку від 27 травня 2010 року серії НОМЕР_1, виготовлений на ім`я ОСОБА_2 та скасувати його державну реєстрацію;

витребувати на користь держави в особі Головного управління Держземагентства у Київській області з незаконного володіння ОСОБА_1 спірну земельну ділянку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 07 грудня 2015 року у складі судді: Міланіч А. М. позовні вимоги задоволено.

Визнано рішення Козинцівської сільської ради від 16 січня 2009 року про передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,15 га в АДРЕСА_1,незаконним та скасовано його.

Визнано недійсним державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер НОМЕР_2, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована в АДРЕСА_1, виданий на ім`я ОСОБА_2 та зареєстрований 27 травня 2010 року у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011093902787 і скасовано його державну реєстрацію.

Витребувано на користь держави з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер НОМЕР_2, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована в АДРЕСА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірна земельна ділянка, яка була передана у власність ОСОБА_2 . розташована поза межами населеного пункту с. Козинці Бородянського району і згідно пункту 12 Перехідних положень ЗК України (2768-14) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Козинцівська сільська рада Бородянського району не мала права розпоряджатися нею, що є підставою для визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та визнання недійсним та скасування державного акту. Оскільки на цей час власником зазначеної земельної ділянки є відповідач ОСОБА_1, яка успадкувала дану земельну ділянку після смерті ОСОБА_3, а ОСОБА_3 у свою чергу - після смерті ОСОБА_2, тому суд першої інстанції зробив висновок про витребування на користь держави з незаконного володіння ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Київської області від 08 червня 2016 року апеляційну скаргу Козинцівської сільської ради задоволено частково. Рішення Бородянського районного суду Київської області від 07 грудня 2015 року скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким у задоволені позову відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що висновок суду першої інстанції про те, що державний акт на право власності на земельну ділянку було виготовлено на ім`я ОСОБА_2 з порушенням норм чинного законодавства, оскільки земельна ділянка вибула з власності держави незаконно, є правильним. Проте оскільки стороною у спорі до винесення рішення заявлено про застосування по справі частини четвертої статті 267 ЦК України через те, що прокурором пред`явлено позов в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Київській області з пропуском позовної давності і відсутні підстави для її поновлення, тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

Аргументи учасників справи

У липні 2016 року перший заступник прокурора Київської області звернувся із касаційною скаргою на рішення апеляційного суду Київської області від 08 червня 2016 року, в якій просить скасувати оскаржене рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не надав оцінки тим обставинам, що при зверненні до суду із позовом прокурор просив поновити позовну давність, обґрунтувавши причини її пропуску. Вказує про безпідставність посилання апеляційного суду на висновки Верховного Суд України, який містяться у постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-178цс15 і неврахування висновку Верховного Суд України, який містяться у постанові від 30 вересня 2015 року у справі № 6-780цс15. Відповідачі не заявляли про застосування наслідків спливу позовної давності у суді першої інстанції.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 липня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2016 року справу призначено до судового розгляду.

Рух справи

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15) України) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК (1618-15) України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суд першої інстанції встановив, що рішенням 25-ї сесії 5-го скликання від 16 січня 2009 року Козинцівської сільської ради Бородянського району "Про надання дозволу на приватизацію земельних ділянок" було вирішено передати ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку, площею 0,15 га, розташовану по АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла і на її ім`я 27 травня 2010 року було виготовлено, але не видано, державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на вказану земельну ділянку, площею 0,15 га, кадастровий номер НОМЕР_2, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 13 грудня 2010 року право власності на спірну земельну ділянку було визнано за чоловіком ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер та за життя склав заповіт, яким заповів все належне йому майно, у тому числі і зазначену земельну ділянку, відповідачу - ОСОБА_1 . Оскільки ОСОБА_1 постійно проживала разом із ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, що підтверджується довідкою від 19 жовтня 2015 року Козинцівської сільської ради Бородянського району, то на підставі частини третьої статті 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 та успадкувала вказану земельну ділянку.

Відповідно до листа Управління Держземагентства у Бородянському районі від 04 червня 2015 року відповідно до проекту формування території та встановлення меж Козинцівської сільської ради Бородянського району і населених пунктів с. Козинці та с. Діброво-Ленінське Бородянського району від 1993 року земельна ділянка з вказаним кадастровим номером знаходиться за межами населеного пункту с. Козинці, відносилась до земель Інституту картоплярства НААН та належала до категорії земель сільськогосподарського призначення, інформація щодо зміни її цільового призначення відсутня. Те, що передана ОСОБА_2 у власність вказана земельна ділянка знаходиться поза межами населеного пункту с. Козинці підтверджується також планом складу земель Козинцівської сільської ради

Згідно розпорядження Бородянської РДА № 233 від 21 квітня 2004 року "Про вилучення земельних ділянок із користування Інституту картоплярства УААН", на підставі клопотання Інституту картоплярства УААН, вирішено вилучити із користування Інституту земельні ділянки загальною площею 11,0 га, з них 7,8 га земель водного фонду та 3,2 га сільськогосподарських угідь (рілля) на території Козинцівської сільської ради Бородянського району; перевести вилучені вказані земельні ділянки загальною площею 11,0 га до земель запасу Козинцівської сільської ради Бородянського району.

Згідно листа № 58 від 05 березня 2015 року директора Інституту картоплярства УААН земельна ділянка, загальною площею 45 га, що знаходиться на території Немішаївської селищної ради, за межами населеного пункту, постановою президії УААН від 23 листопада 2006 року, протокол № 17, вилучена із землекористування Інституту для облаштування садово-городнього товариства "Ясна поляна", та у ході інвентаризації від 02 березня 2015 року виявлено, що земельні ділянки, у числі яких і спірна земельна ділянка на території Козинцівської сільської ради Бородянського району незаконно передані у власність.

При скасуванні рішення суд першої інстанції та ухваленні нового про відмову задоволенні позову суд апеляційної інстанції зробив висновок, що позовні вимоги обґрунтовані, проте оскільки стороною у спорі до винесення рішення заявлено про застосування по справі частини четвертої статті 267 ЦК України через те, що прокурором пред`явлено позов в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Київській області з пропуском позовної давності і відсутні підстави для її поновлення, тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

Колегія суддів не погоджується із цим висновком апеляційного суду з таких підстав.

Тлумачення частини третьої статті 267 ЦК України свідчить, що в ній встановлені суб`єктивні межі застосування позовної давності. Тобто такі випадки, до яких позовна давність не застосовується судом, оскільки відсутня відповідна заява сторони у спорі. Без заяви сторони у спорі позовна давність судом, за власною ініціативою, застосовуватись не може за жодних обставин.

Аналогічний висновок зроблений і Верховним Судом України у постанові від 22 березня 2017 року в справі № 6-3063цс16.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що відповідачі у суді першої інстанції не заявляли про застосування наслідків спливу позовної давності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції переглядаючи рішення суду першої інстанції, не врахував, що згідно з положеннями частини третьої статті 267 ЦК України за відсутності заяви сторони у спорі про застосування позовної давності правові підстави для її застосування відсутні.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц (провадження № 14-636цс18) зазначено, що "За змістом статті 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Саме такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року (провадження № 6-251цс15). Цей висновок також був неодноразово підтриманий і Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 05 грудня 2018 року (провадження № 14-247цс18 та № 14-179цс18). Отже, з урахуванням викладених вище норм процесуального та матеріального права однією з обов`язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема й тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, та який на момент подання позову не є власником цього майна, однак вважає себе таким.

У пунктах 142, 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18) зроблено висновок, що "метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника".

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції про те, що земельна ділянка вибула з власності держави незаконно та необхідністю витребувати на користь держави з незаконного володіння ОСОБА_1 спірну земельну ділянку, апеляційний суд не встановив, що саме ОСОБА_1 є власником спірної земельної ділянки на момент вирішення спору.

У матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 є власником спірної земельної ділянки.

За таких обставин, апеляційний суд зробив передчасний висновок про скасування рішення суду першої інстанції та ухваленні нового про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску позовної давності.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене рішення ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржене рішення апеляційного суду скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 08 червня 2016 року скасувати.

Передати справу № 360/1417/15-ц на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення апеляційного суду Київської області від 08 червня 2016 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

В. І. Журавель

В. М. Коротун