У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український Фінансовий Світ" (далі - ПАТ "КБ "Український Фінансовий Світ"), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) про визнання права вкладника.

Позовна заява, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що 07 липня

2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ "КБ "Український Фінансовий Світ" укладено договір банківського вкладу "Планер" № 45047, за яким позивач вніс на депозитний рахунок грошові кошти в сумі 16 500,00 доларів США строком до 07 серпня 2014 року зі сплатою 8 % річних.

07 серпня 2014 року позивач мав наміри отримати вклад, але відділення банку, в якому укладався договір, було закрито і позивач звернувся по телефону до банку з вимогою розірвати договір та виплатити вклад, але йому відмовили, посилаючись на відсутність коштів.

15 серпня 2014 року на офіційні сторінці ФГВФО з`явилось повідомлення, що 14 серпня 2014 року прийнято рішення № 69 "Про виведення з ринку та запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "КБ "Український Фінансовий Світ", уповноваженою особою на тимчасову адміністрацію в банку призначено Гончарова С. І.

13 листопада 2014 року рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 119 розпочато процедуру ліквідації банку та призначено уповноваженою особою на ліквідацію банку Гончарова С. І.

25 листопада 2014 року позивач звернувся до уповноваженої особи на ліквідацію банку Гончарова С. І. із заявою включити його до переліку вкладників, які мають право на отримання гарантованої суми відшкодувань, проте листом від 02 грудня 2014 року вих. № 001/428 було повідомлено про відмову внесення змін до Переліку вкладників які мають право на відшкодування за рахунок Фонду, яка мотивована рішенням "Про визнання правочинів нікчемними".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня

2015 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду

від 15 червня 2017 року у справі № 826/6469/15 визнано протиправним та скасовано наказ уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію

ПАТ "КБ "Український Фінансовий Світ" від 18 листопада 2014 року № 6 "Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів" в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) "Планер" від 07 липня 2014 року № 45047, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "КБ "Український Фінансовий Світ" та зобов`язано включити ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ "КБ "Український Фінансовий Світ", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО та подати додаткову інформацію ФГВФО про заблоковану суму відшкодування. Видано виконавчий лист по справі № 826/6469/15 від 27 липня 2017 року.

Позивач неодноразово звертався до уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "КБ "Український Фінансовий Світ" із заявами щодо здійснення відшкодування за вкладом, проте працівники ФГВФО ухиляються виплатити гарантію за вкладом, змінювали підстави відмови у відшкодуванні вкладу, зокрема у зв`язку з відсутністю ОСОБА_1 у переліку вкладників які мають право на відшкодування вкладів за рахунок ФГВФО, а також у зв`язку з визнанням слідчим відділом Дніпровського УПГУ НП України коштів ОСОБА_1 речовими доказами у кримінальному провадженні № 120141000400017478.

ОСОБА_1 просив стягнути на свою користь з ФГВФО суму гарантії за вкладом в розмірі 200 000,00 грн, на підставі статті 625 ЦК України відшкодування індексу інфляції в розмірі 95 200,00 грн та 3 % річних пені у розмірі 16 500 грн, а також відшкодувати моральну шкоду у розмірі

30 000,00 грн. Вирішити питання про нарахування індексу інфляції та 3 % річних пені з 01 січня 2015 року до моменту виконання рішення з урахуванням статті 625 ЦК України з визначенням правила розрахунку органом, який здійснює примусове виконання рішення суду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції:

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 19 лютого

2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив із того, що відкликання Національним банком України на момент вирішення спору банківської ліцензії ПАТ "КБ "Український Фінансовий Світ" та ініціювання процедури його ліквідації як юридичної особи зумовило для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема виникнення спеціальної процедури пред`явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) . При цьому задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов`язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом. У період дії тимчасової адміністрації передбачені частиною другою статті 625 ЦК України фінансові санкції не застосовуються. Щодо відшкодування моральної шкоди, судом не встановлено порушення прав позивача, що давало б підстави для її відшкодування.

Постановою апеляційного суду міста Києва від 26 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, та вказав, що аналогічний висновок висловлений Верховним Судом України у постановах: від 20 січня 2015 року у справі № 6-2001цс15, від 13 червня 2016 року у справі № 6-1123цс16, від 12 квітня 2017 року у справі № 6-350цс17. Вказана правова позиція є незмінною і висловлена також у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2018 року у справі № 308/3282/15-ц та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 910/23398/16 .

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

28 серпня 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 26 липня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Доводи інших учасників справи:

02 листопада 2018 року представник Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "КБ "Український Фінансовий Світ" - Яременко О. В. через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 26 липня 2018 року залишити без змін.

02 листопада 2018 року ФГВФО через засоби поштового зв`язку подав до Верховного суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 26 липня 2018 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи:

Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року поновлено

ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 лютого 2018 року та постанови Апеляційного суду міста Києва від 26 липня 2018 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Оболонського районного суду міста Києва.

Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2019 року матеріали цивільної справи призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлені фактичні обставини справи:

07 липня 2014 року між ПАТ "КБ "Український Фінансовий Світ" та ОСОБА_1 укладено договір № 45047 банківського вкладу (депозиту) "Планер", за умовами якого банк прийняв від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 16 500,00 доларів США у тимчасове строкове користування на строк до 07 серпня 2014 року та зобов`язувався сплачувати проценти за його користування в розмірі 8,00 % річних.

07 липня 2014 року банк прийняв від позивача грошові кошти в сумі

16 500,00 доларів США, еквівалент 194 444,33 грн на вкладний (депозитний) рахунок, який був відкритий відповідно до вищевказаного договору.

14 серпня 2014 року постановою Правління Національного банку України прийнято рішення № 491 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український Фінансовий Світ" до категорії неплатоспроможних".

Виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 14 серпня 2014 року

№ 69 "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Український Фінансовий Світ".

Постановою Правління Національного банку України від 10 листопада

2014 року № 717 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію

публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український Фінансовий Світ" і рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 13 листопада 2014 року № 119 "Про початок процедури ліквідації публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український Фінансовий Світ" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" відкликано банківську ліцензію ПАТ "КБ "Український Фінансовий Світ" і розпочато процедуру ліквідації банку.

Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "Український Фінансовий Світ" строком на 1 рік, а саме з 13 листопада 2014 року по

12 листопада 2015 року, призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків - Гончарова С. І.

На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з

21 листопада 2014 року Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам

ПАТ "КБ "Український Фінансовий Світ", для отримання яких вкладники з

21 листопада по 31 грудня 2014 року включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду - ПАТ "Альфа-Банк"; виплати гарантованої суми відшкодування здійснюватимуться відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Листом від 02 грудня 2014 року № 001/428 Уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію ПАТ "КБ "Український Фінансовий Світ" Гончаровим С. І. повідомлено позивача, що договір банківського вкладу від 07 липня

2014 року № 45047 та операції з внесення і перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 228 ЦК України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 липня 2017 року, у справі

№ 826/6469/15 позов ОСОБА_1 до ФГВФО, Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "КБ "Український Фінансовий Світ" Гончарова С. І. про визнання рішення, дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії, - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "КБ "Український Фінансовий Світ" Гончарова С. І. про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 07 липня 2014 року № 45047, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "КБ "Український Фінансовий Світ", оформлене наказом № 6 від 18 листопада 2014 року (згідно переліку). Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "КБ "Український Фінансовий Світ" Гончарова С. І. щодо пропущеного строку надання відповіді на заяву-заперечення відносно визнання правочинів нікчемними вх. № 294 від 15 грудня 2014 року. Зобов`язано Уповноважену особу ФГВФО на ліквідацію ПАТ "КБ "Український Фінансовий Світ" Гончарова С. І. включити до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та подати додаткову інформацію ФГВФО про заблоковану суму відшкодування позивачу, за договором від 07 липня 2014 року № 45047 (в межах граничного розміру відшкодування коштів). В іншій частині позовних

вимог - відмовлено.

27 липня 2017 року Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист у справі № 826/6469/15 за позовом ОСОБА_1 до ФГВФО, Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "КБ "Український Фінансовий Світ" Гончарова С. І. про визнання рішення, дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Згідно вказаного виконавчого листа зобов`язано Уповноважену особу ФГВФО на ліквідацію ПАТ "КБ "Український Фінансовий Світ" Гончарова С. І. включити до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та подати додаткову інформацію ФГВФО про заблоковану суму відшкодування ОСОБА_1, за договором від 07 липня 2014 року № 45047 (в межах граничного розміру відшкодування коштів).

Проте, при розгляді справи, суди не звернули уваги на таке.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд:

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" та у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з '' питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ''". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Закон установлює правові, фінансові й організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, банками, Національним банком України, визначає повноваження та функції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно з частиною другою статті 6 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

Перелік функцій, що їх виконує Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, наведений у частині другій статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно з якою Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема, заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 вказаної частини).

Отже, Фонд гарантування вкладів фізичних осібстворений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснює у цій сфері нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України (2747-15) .

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Частиною другою статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - це працівник фонду, який від імені фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів фонду станом на день початку процедури виведення фондом банку з ринку.

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів фонду. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення ним банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті фонду (частина третя статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500 000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб банку з ринку.

У постановах: від 06 червня 2018 року у справі № 813/6392/15 (провадження № 11-285апп18), від 13 червня 2018 року у справі № 820/12122/15 (провадження № 11-517апп18), від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що правовідносини між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб і вкладником, який претендує на отримання гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми, складаються без участі банку-боржника та мають управлінський характер.

У цих правовідносинах Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виконує управлінські функції щодо гарантованої державою виплати відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна). А тому у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Отже, спір щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осібу сумі, що не перевищує 200 000,00 грн (якщо адміністративна рада Фонду гарантування вкладів фізичних осіб згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим і пов`язаний із виконанням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування.

Тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних

осіб - це працівник фонду, який від імені фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку (пункт 17 частини першої статті 2 Закону).

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (частина перша статті 27 Закону).

Оскільки вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами в межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа не є належним відповідачем за вимогами про стягнення такого відшкодування чи його частини.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2018 року (справа № 161/15226/16-ц, касаційне провадження

№ 61-18455св18).

Проте суди не врахували зазначені норми процесуального права та дійшли помилкового висновку про те, що цей спір, який виник з приводу права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осібу сумі, що не перевищує 200 000,00 грн, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України є підставою для їх скасування із закриттям провадження у справі.

Головуючий	В. П. Курило
Судді:	С. Ю. Бурлаков
	А. Ю. Зайцев
	Є. В. Коротенко
	В. М. Коротун