розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Гордійчук С. О., Хилевича С. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовомдо Квасилівської селищної ради Рівненського району, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними рішень селищної ради та Державного акта на право власності на земельну ділянку.

У серпні 2018 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розпочинати чи продовжувати здійснювати будь-які будівельні роботи, в тому числі будівництво тимчасових та капітальних будівель, господарських споруд чи будівель, житлових приміщень, сараїв, гаражів та інше, на земельній ділянці по АДРЕСА_1 .

Заява обґрунтована тим, що відповідачами по даній справі після відкриття провадження, проводяться дії по будівництву капітальних споруд на спірній земельній ділянці і на відстані 40 см. від стіни житлового будинку ОСОБА_1 . Дане будівництво може істотно ускладнити, унеможливити виконання рішення суду, ускладнити ефективний захист порушених прав позивача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 29 серпня 2018 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Вжито заходів забезпечення позову шляхом встановлення заборони ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розпочинати чи продовжувати здійснювати будь-які будівельні роботи, в тому числі будівництво тимчасових та капітальних будівель, господарських споруд чи будівель, житлових приміщень, сараїв, гаражів та інше на земельній ділянці по АДРЕСА_1 .

Ухвала мотивована тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проводять дії з будівництва капітальних споруд на спірній земельній ділянці до вирішення даного цивільного спору судом і таке будівництво може істотно ускладнити, унеможливити виконання майбутнього рішення суду.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено.

Ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 29 серпня

2018 року скасовано.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що викладені у заяві про забезпечення позову доводи про необхідність забезпечення позову шляхом накладення заборони щодо здійснення будівництва відповідачами не є безспірним свідченням реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Припущення про можливе невиконання чи утруднення виконання рішення суду не є достатньо обґрунтованим, адже заява не містить відповідних доказів з цього приводу.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

04 лютого 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року та залишити в силі ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 29 серпня

2018 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувану постанову апеляційного суду прийнято без участі ОСОБА_1

Висновки зроблені судом апеляційної інстанції є суперечливими між собою.

Судом апеляційної інстанції не надана належна оцінка доказам, наявним в матеріалах справи, зокрема фотокарткам, які підтверджують здійснення будівельних робіт саме на спірній земельній ділянці, а не в приміщенні будинку.

Доводи інших учасників справи:

26 березня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 через засоби поштового зв?язку подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просять у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а постанову Рівненського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року залишити без змін.

30 березня 2019 року Квасилівська селищна рада Рівненського району Рівненської області через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Верховного суду від 11 березня 2019 року поновлено

Цівінському А. Г. строк на касаційне оскарження постанови Рівненського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Рівненського районного суду Рівненської області.

02 квітня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду та передані судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оцінка аргументів учасників справи, та мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2019 року у справі № 755/10786/16-ц (провадження № 61-44154сво18) зроблено висновок, що "ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову може бути переглянута в апеляційному порядку на підставі пункту 3 частини першої статті 353 ЦПК України, а, отже, може бути предметом перегляду судом касаційної інстанції на підставі пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України. Постанови апеляційного суду, прийняті за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції, якою задоволено (або частково задоволено) заяву про забезпечення позову, незважаючи на результат апеляційного перегляду, можуть бути оскаржені у касаційному порядку".

Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" (va009700-06) розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

При цьому забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При цьому слід мати на увазі, що при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

При зверненні до суду з даним позовом, позивач ОСОБА_1 вказав, що йому на праві власності належить будинок по АДРЕСА_2 на підставі договору дарування АВВ № 475992 від 31 серпня 1999 року, який розташований на земельній ділянці розміром 525 кв.м. Відповідачі

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками сусіднього будинковолодіння по АДРЕСА_2 .

Відповідачі у апеляційній скарзі стверджували, що будівельні роботи, заборона на проведення яких накладена оскаржуваною ухвалою, здійснюються ними всередині будинку, а тому жодним чином не можуть впливати на право власності позивача та ускладнити в майбутньому рішення суду.

Суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розпочинати чи продовжувати здійснювати будь-які будівельні роботи, в тому числі будівництво тимчасових та капітальних будівель, господарських споруд чи будівель, житлових приміщень, сараїв, гаражів та інше, оскільки ні заява про забезпечення позову, ні матеріали справи не містять доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову у даному спорі зробить неможливим чи суттєво ускладнить виконання майбутнього рішення суду.

Кім того, вказаний вид забезпечення позову не є співмірним заявленим позовним вимогам.

Щодо доводів касаційної скарги:

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Головуючий	В. П. Курило
Судді:	С. Ю. Бурлаков
	А. Ю. Зайцев
	Є. В. Коротенко
	В. М. Коротун