розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3, про визнання права власності на 1/2 частину спільного майна, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2018 року та за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2017 року у складі судді Лукінової К. С. та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2018 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,

учасники справи:

позивач - відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,

представник - ОСОБА_4,

відповідач - позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,

представник - ОСОБА_5,

третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3,

представник третьої особи - ОСОБА_6,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_2, у якому, з урахуванням змін і доповнень, просила: виділити їй у власність із спільного майна подружжя автомобіль КІА SPORTAGE, реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 399 960 грн; виділити у власність ОСОБА_2 грошові кошти від вартості відчуженого ним трактора колісного БЕЛАРУС-82.1, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю

263 140 грн; квартиру АДРЕСА_1, вартістю 132 714 грн; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю у вартості спірного майна подружжя в сумі 4 106 грн.

2. Позовна заява мотивована тим, що 08 серпня 2009 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб. За час шлюбу, за спільні кошти ними було придбано легковий автомобіль КІА SPORTAGE, реєстраційний номер НОМЕР_1, та трактор колісний БЕЛАРУС-82.1, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Дане майно є спільною сумісною власністю подружжя. ОСОБА_2 без згоди позивача продав придбаний за час шлюбу за спільні кошти сторін трактор колісний БЕЛАРУС-82.1.

3. Посилаючись на те, що вказаний трактор вибув з власності поза її волею, позивач просила позов задовольнити та здійснити поділ вказаного майна подружжя.

4. У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3, у якому, з урахуванням змін та уточнень, просив визнати за ним право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .

5. Зустрічна позовна заява мотивована тим, що з 08 серпня 2009 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі і в період шлюбу ними за спільні кошти була придбана спірна житлова квартира. Посилаючись на вимоги статей 60, 70 СК України, просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

6. Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області

від 26 червня 2017 року, з урахуванням додаткового рішення цього суду

від 05 квітня 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Позов ОСОБА_2 задоволено.

7. Виділено та визнано право власності за ОСОБА_1 на автомобіль KIA SPORTAGE, 2011 року випуску, реєстраціний номер НОМЕР_1 вартістю

399 960 грн; на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, вартістю

132 714 грн.Виділено та визнано право власності за ОСОБА_2 на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, вартістю 132714 грн; визнано право власності на грошові кошти в сумі 263 140 грн, отримані від продажу трактора колісного БЕЛАРУС-82.1, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю у вартості спірного майна подружжя в сумі 68410 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу удових витрат.

8. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що все спірне майно придбано під час зареєстрованого шлюбу сторін, належить їм на праві спільної власності та підлягає розподілу між ними в рівних частках.

9. Встановивши, що жоден із подружжя не виявив бажання отримати квартиру в цілому та сплатити другому із подружжя замість його частки грошову компенсацію, місцевий суд прийшов до висновку про поділ квартири між подружжя відповідно до їх часток.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

10. Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 липня

2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

11. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кожним окремо право по Ѕ частці на автомобіль КІА SPORTAGE, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 399 960 грн та трактор колісний БЕЛАРУС-82.1, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 263 140 грн.

12. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по Ѕ частини за кожним на квартиру АДРЕСА_1, вартістю 132 714 грн.

13. Вирішено питання розподілу судових витрат.

14. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вказане майно було придбано за час шлюбу сторін, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, не визначено частки у спільному майні подружжя, тому частки майна дружини та чоловіка є рівними.

15. Апеляційний суд також указав, що не є виходом за межі заявлення позовних вимог вирішення питання судом апеляційної інстанції щодо іншої Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, оскільки зазначене майно є спільною сумісною власністю подружжя та згідно витягу з реєстру прав власності вже було зареєстровано саме за ОСОБА_1

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. У касаційній скарзі, поданій усерпні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в сили рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

17. У касаційній скарзі, поданій усерпні 2018 року, ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

18. Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що при ухваленні вказаного рішення суду апеляційної інстанції, суд не виконав всі вимоги цивільного судочинства, відповідно, вирішив справу з порушенням норм процесуального та матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, неправильно витлумачив ці норми. Постанова апеляційного суду прийнята на основі неповного з`ясування обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, а також рішення не містить вичерпних висновків суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

19. Аргументом касаційної скарги також указано те, що апеляційний суд вийшов за межі доводів та вимог апеляційної скарги. У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив скасувати рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 Проте, апеляційний суд задовольнив позовні вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, оскільки ОСОБА_2 в суді першої інстанції та в своїй апеляційній скарзі не просив здійснити поділ спірного майна у такий спосіб. Про це також не просила і ОСОБА_1 .

20. Доводи касаційної скарги ОСОБА_3 зводяться до того, що при вирішенні спору суд неповно з`ясував обсяг та наявність спільного майна подружжя ОСОБА_2, яке б підлягало розподілу; не врахував, що вона є власником спірного трактора, який придбала у ОСОБА_2 і розподіл цього майна є неможливим.

Доводи інших учасників справи

21. Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

22. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

23. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

24. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

25. Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

26. Касаційна скарги ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

27. 08 серпня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. Після шлюбу ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_1

28. За час перебування сторін у шлюбі ними було набуто наступне майно:

07 жовтня 2011 року ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу придбав трактор колісний БЕЛАРУС-82.1, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 263 140 грн.

03 грудня 2011 року ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу придбав автомобіль KIA SPORTAGE, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

23 грудня 2013 року ОСОБА_1, за згодою чоловіка ОСОБА_2, придбала квартиру АДРЕСА_1 шляхом укладення договору купівлі-продажу квартири.

29. Згідно копії заяви ОСОБА_3 від 07 жовтня 2015 року, копії висновку спеціаліста від 07 жовтня 2015 року, копії довідки-рахунку від 07 жовтня

2015 року ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 трактор колісний БЕЛАРУС-82.1, при цьому будь-якої згоди з боку дружини ОСОБА_1 на продаж вказаного майна не отримував.

30. Відповідно до висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи дійсна ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 станом на 09 грудня

2016 року складає 132 714 грн.

31. Згідно висновку експерта судової автотоварознавчої експертизи

від 12 квітня 2017 року середня ринкова вартість автомобіля KIA SPORTAGE, реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 399 960 грн; середня ринкова вартість трактора колісного БЕЛАРУС-82.1, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, складає 263 140 грн.

32. З відповіді Держсільгоспінспекції Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області від 22 березня 2016 року вбачається, що з 10 жовтня 2011 року ОСОБА_2 був власником трактора колісного БЕЛАРУС-82.1, а з 07 жовтня 2015 року власником цього ж трактора є ОСОБА_3

33. Відчуження вказаного вище трактора відбулось без згоди іншого подружжя ОСОБА_1 за довідкою-рахунком. ОСОБА_2 не повідомив, яким чином розпорядився коштами від продажу трактора та не відшкодував ОСОБА_1 половину цієї суми.

34. Жодна із сторін не виявила бажання отримати квартиру в цілому та сплатити другому з подружжя замість його частки грошову компенсацію.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

35. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

36. Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

37. Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

38. Предметом спору, у справі, яка переглядається, є поділ спільного майна подружжя.

39. Спільним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1, яке підлягає поділу, є: квартира АДРЕСА_1 ; трактор колісний БЕЛАРУС-82.1, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 263 140 грн; автомобіль KIA SPORTAGE, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

40. Згідно відповіді Держсільгоспінспекції Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області від 22 березня 2016 року

з 07 жовтня 2015 року власником трактора колісного БЕЛАРУС-82.1, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2,є ОСОБА_3

41. За правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

42. Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

43. Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

44. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

45. Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

46. Частиною першою статті 65 СК України встановлено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

47. Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 давала згоду на відчуження спірного трактора.

48. За загальним правилом, при розгляді справ про поділ спільного майна подружжя вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

49. Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно з частиною третьою якої, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

50. Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 СК України, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

51. За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані з сім`єю інтереси одного з подружжя.

52. До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб.

53. Визнаючи за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право по Ѕ частини спірного трактора, апеляційний суд не дав належної оцінки тому факту, що цей трактор відчужено та перебуває у власності третіх осіб, тому до складу спільної сумісної власності входять кошти, одержані від його відчуження, а не сам транспортний засіб.

54. Крім того, дійшовши висновку про визнання за кожним із подружжя права на Ѕ частину у майні, яке презюмується як спільна сумісна власність подружжя без його реального поділу, апеляційний суд фактично не вирішив спір по суті заявлених вимог щодо поділу майна подружжя, а не визначення часток у майні кожного із подружжя.

55. Водночас, суд першої інстанції урахував, що трактор, який відчужено, є спільною сумісною власністю подружжя, ОСОБА_2 відчужив його без згоди ОСОБА_1, як того вимагає закон та правомірно відніс кошти від його реалізації до складу спільного майна подружжя та підлягають поділу.

56. З`ясувавши, що ОСОБА_2 відчужив трактор без згоди дружини

ОСОБА_1, не відшкодував їй половину цієї суми, місцевий суд правомірно визнав за ним право на ці кошти.

57. При вирішенні спору, суд першої інстанції встановив обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, у тому числі, яке перебуває у власності третіх осіб, з`ясував його дійсну вартість на час розгляду справи, джерело і час придбання, правильно застосував положення статей 60, 70, 71 СК України та вирішив спір з виходячи зі встановлених фактичних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів та позовних вимог.

58. Колегія суддів не бере до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18), так як містить різні фактичні обставини у порівнянні зі справою, яка переглядається.

59. Так, у наведеній постанові Великої Палати Верховного Суду предметом спору є визнання договору іпотеки недійсним на підставі частини четвертої статті 65 СК України. Предметом дослідження у цій справи було встановлення того, чи укладався правочин в інтересах сім`ї.

60. У справі, яка переглядається, предметом позову є поділ майна подружжя. Вимоги щодо визнання правочину недійсним у порядку підставі частини четвертої статті 65 СК України сторонами не заявлялось.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

61. Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

62. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, рішення апеляційного суду згідно зі статтею 413 ЦПК України підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Щодо судових витрат

63. Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

64. Ураховуючи задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та часткове задоволення касаційної скарги ОСОБА_3, скасування рішення апеляційного суду і залишення в силі рішення суду першої інстанції, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 6 631 грн та на користь ОСОБА_3 3 315,50 грн судового збору за подачу касаційної скарги пропорційно задоволених вимог.