розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Тришаком Олегом Григоровичем, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 грудня 2017 року у складі судді Грицака Р. М. та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 27 лютого 2018 року у складів колегії суддів: Дикун С. І., Парандюк Т. С., Храпак Н. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2

відповідач - ОСОБА_1,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У серпні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на його користь 781 330,00 грн компенсації вартості ремонтно-будівельних та оздоблювальних робіт по облаштуванню частини приміщень незавершеного будівництвом будинку на АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 згідно рішення Апеляційного суду Тернопільської області від

17 липня 2012 року.

Позовна заява мотивована тим, що 17 липня 2012 року у справі

№ 1990/22-ц-756/2012 Апеляційним судом Тернопільської області було прийнято рішення, яким, виділено ОСОБА_1 ряд приміщень у незавершеному будівництвом будинку на АДРЕСА_1 . Вказаний поділ майна було проведено на підставі висновку судової будівельно-технічної експертизи від 07 грудня 2004 року № 1396. Разом з тим, за період з моменту проведення зазначеної експертизи та до моменту ухвалення вказаного рішення апеляційного суду, ним було здійснено ремонтно-будівельні та оздоблювальні роботи спірного незавершеного будівництвом будинку, у тому числі, виділеного за рішенням суду на користь відповідача. Згідно з висновком від 09 липня 2013 року про вартість проведених ремонтно-будівельних та оздоблювальних робіт по облаштуванню 1/2 частки незавершеного будівництвом житлового будинку, що була виділена відповідачу, становить 781 330,00 грн. Вказані ремонтно-будівельні та оздоблювальні роботи проводились позивачем правомірно, на підставі усіх необхідних дозвільних документів як одноосібним власником земельної ділянки, на якій розташований вищевказаний будинок. Під час розгляду справи позивач провів повторну судову будівельно-технічну експертизу від 30 червня 2017 року № 4053, згідно висновку якої вартість компенсації ремонтно-будівельних та оздоблювальних робіт по облаштуванню 1/2 частини приміщень незавершеного будівництвом будинку на АДРЕСА_1 становить 2 616 011,00 грн.

У зв`язку з викладеним та з урахуванням збільшених позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача на його користь 2 616 011,00 грн компенсації вартості ремонтно-будівельних та оздоблювальних робіт по облаштуванню частини приміщень незавершеного будівництвом будинку на

АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 згідно рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 17 липня 2012 року.

Справа переглядалась судами неодноразово.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ

Остаточним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 27 лютого 2018 року, позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 616 011,00 грн компенсації вартості проведених ремонтно-будівельних та оздоблювальних робіт по облаштуванню частини приміщень на АДРЕСА_1 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судові рішення мотивовані тим, що оскільки рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 17 липня 2012 року відповідачу було виділено у власність 1/2 частину незавершеного будівництвом домоволодіння, а позивачем після розірвання шлюбу та до ухвалення вказаного рішення апеляційного суду, було проведено за власний рахунок ремонтні, ремонтно-будівельні та оздоблювальні роботи виділеної ОСОБА_1 1/2 частини незавершеного будівництвом будинку, то вартість проведених робіт, визначена висновком повторної судової будівельно-технічної експертизи від 30 червня 2017 року

№ 4053, підлягає стягненню на користь позивача.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

У касаційній скарзі ОСОБА_1, поданій адвокатом Тришаком О. Г., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуальногоправа, просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди обох інстанцій стягуючи з неї компенсацію вартості ремонтно-будівельних та оздоблювальних робіт по облаштуванню частини приміщень незавершеного будівництвом будинку на

АДРЕСА_1, не встановили та не перевірили, які саме роботи щодо оздоблення житлового будинку були виконані з моменту розірвання між сторонами шлюбу, тобто з 18 жовтня 2003 року до 17 липня 2012 року, та які саме роботи були необхідні для завершення будівництва цього будинку в цілому. Зазначає, що експертний висновок, на підставі якого суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення, не може бути належним доказом у справі, оскільки він не містить необхідної інформації для вирішення спору по суті. Крім того, суди обох інстанцій, стягуючи на користь позивача 2 616 011,00 грн, виходили з результатів повторної судової будівельно-технічної експертизи та не взяли до увагу ту обставину, що згідно першого висновку експерта, який міститься в матеріалах справи вартість тих же самих робіт становила лише

781 330,00 грн. Також вказувала, що позивач, звертаючись до суду з позовними вимогами, обрав неправильний спосіб захисту своїх прав, оскільки в порядку, визначеному статтею 71 СК України, на яку посилався позивач, одному з подружжя може бути стягнута грошова компенсація замість його частки у праві спільної сумісної власності, а не відшкодування частини витрат, здійсненних на будівельні роботи. На її думку, до правовідносин, які виникли між нею та позивачем можуть бути застосовані лише положення статті 390 ЦК України.

АГРУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що сторони з 11 серпня 1990 року до 08 жовтня 2003 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

26 квітня 1990 року ОСОБА_2 одержав будівельний паспорт № 8057 на будівництво будинку у АДРЕСА_1 . Будівництво будинку проводилося на земельній ділянці, наданій останньому в користування 12 березня 1990 року для будівництва індивідуального житлового будинку. Дозвіл на будівництво наданий 24 квітня 1990 року.

Сторони не заперечували, що до одруження ОСОБА_2 було вирито котлован під фундамент. Перебуваючи в шлюбі, вони збудували будинок, обладнали в ньому цокольний та перший поверх і в 1995 році перейшли до нього проживати. Станом на жовтень 2003 року будинок не був завершений будівництвом, мансардний поверх був лише поштукатуреним (не було дверей та підлоги).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від

28 вересня 2009 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до

ОСОБА_2 про визнання недійсною державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання права власності на 1/2 частину незавершеного будівництвом будинковолодіння, визнання недійсним державного акту про право власності на землю, визнання недійсним договорів купівлі-продажу машин, та поділ спільного майна подружжя та проведено поділ майна.

У задоволенні вимог про визнання недійсною державної реєстрації права власності на незавершений будівництвом будинок та поділ цього будинку відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Тернопільської області від 17 липня 2012 року вказане рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсною державної реєстрації права власності на незавершений будівництвом будинок та поділ цього будинку скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Виділено ОСОБА_1 приміщення першого поверху: частину коридору 2-1 площею 14,4 кв. м вартістю 13 833,00 грн; жилу кімнату 2-3 площею 19 кв. м вартістю 18 251,00 грн; коридор 2-2 площею 2,3 кв. м вартістю 2 209,00 грн; жилу кімнату 2-4 площею 14,5 кв. м вартістю 13 929,00 грн; ванну 2-5 площею 5 кв. м вартістю 4 803,00 грн; туалет 2-6 площею 1,2 кв. м вартістю 1 153,00 грн та мансардний поверх: жилу кімнату 3-3 площею 45,1 кв. м вартістю 29 680,00 грн; жилу кімнату 3-2 площею 43 кв. м вартістю 28 298,00 грн; коридор 3-1 площею 31,9 кв. м вартістю 20 993,00 грн, всього на суму 133 157,00 грн.

Виділено ОСОБА_1 сходову клітину - вихід з першого поверху на мансардний поверх і половину коридору 2-1 площею 14,4 кв. м.

Залишено ОСОБА_2 . приміщення цокольного поверху: гараж 1-1 площею 42,1 кв. м вартістю 29 335,00 грн; коридор 1-2 площею 4,2 кв. м вартістю

2 926,00 грн; кухню 1-3 площею 18,5 кв. м вартістю 12 891,00 грн; коридор 1-4 площею 9,6 кв. м вартістю 6 689,00 грн; кладову 1-5 площею 5,4 кв. м вартістю

3 763,00 грн; спортзал 1-6 площею 44,1 кв. м вартістю 30 729,00 грн та з першого поверху виділено: частину коридору 2-1 площею 13,6 кв. м вартістю

13 064,00 грн; кухню 2-7 площею 14 кв. м вартістю 13 448,00 грн; жилу кімнату

2-8 площею 42,1 кв. м вартістю 40 441,00 грн, а всього на суму 153 286,00 грн. Зобов`язано ОСОБА_1 виконати вхід на перший поверх та встановити цегляну перетинку на першому поверсі у приміщенні 2-1 згідно першого варіанту поділу судової будівельно-технічної експертизи.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю вартості часток при поділі будинку у розмірі 5 034,00 грн.

У задоволенні позовних вимог про визнання права власності на 1/2 частину незавершеного будівництвом будинковолодіння у

АДРЕСА_1 відмовлено (а. с. 36-38).

Згідно з висновком ПП "Тернопільське експертно-консультаційне бюро" від

09 липня 2013 року вартість проведених за рахунок ОСОБА_2 ремонтно-будівельних та оздоблювальних робіт по облаштуванню 1/2 частки незавершеного будівництвом житлового будинку в

АДРЕСА_1, що була виділена ОСОБА_1 згідно варіанту 1 судової будівельно-технічної експертизи від 07 грудня

2004 року № 1396, а саме наступних приміщень: частина коридору 2-1 площею 14,4 кв. м, житлова кімната 2-3 площею 19 кв. м, коридор 2-2 площею 2,3 кв. м, житлова кімната 2-4 площею 14,5 кв. м, ванна 2-5 площею 5 кв. м, туалет

2-6 площею 1,2 кв. м, житлова кімната 3,3 площею 45,1 кв. м, житлова кімната

3,2 площею 43 кв. м, коридор 3-1 площею 31,9 кв. м, сходова клітка - вихід з першого поверху на мансардний поверх і частина коридору 2-1 площею

14,4 кв. м становить 781 330,00 грн (а. с. 6-35 том 1).

Згідно повторної судової будівельно-технічної експертизи від 30 червня

2017 року №4053, складеної експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз: визначено перелік ремонтно-будівельних та оздоблювальних робіт по облаштуванню будинку на АДРЕСА_1, які були проведені в період з 08 жовтня 2003 року до 17 липня 2012 року, станом на час проведення дослідження; визначено, що вартість ремонтно-будівельних та оздоблювальних робіт виконаних по облаштуванню будинку на АДРЕСА_1 станом на час проведення дослідження складає 6 098 854,00 грн та визначено вартість робіт, яка підлягає компенсації ОСОБА_1 у зв`язку з виділенням їй у власність частини вказаного будинку за рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від

17 липня 2012 року, станом на час проведення дослідження складає -

2 616 011,00 грн (а. с. 62-144 том 2).

Згідно з частиною першою статті 1 ЦПК України 2004 року завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Отже, суди повинні встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача та якими фактами вони підтверджуються, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

(далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Позивач, звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів у розмірі 2 616 011,00 грн компенсації за проведення ремонтних робіт, здійснених в 1/2 частині незавершеного будівництвом будинку, посилався на ту обставину, що рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 17 липня 2012 року між ним та відповідачем у справі було поділено в рівних частинах об`єкт незавершеного будівництва та виділено кожному з них по 1/2 частині вказаного нерухомого майна, однак ним у період з жовтня 2003 року до 17 липня 2012 року у вказаному будинку були проведені ремонтні та оздоблювальні роботи, вартість яких не врахована судовим рішенням, тому просив задовольнити позов

Суди обох інстанцій, задовольняючи позов ОСОБА_2, виходили з того, що він за період з жовтня 2003 року до 17 липня 2012 року провів у спірному будинку ремонтні, будівельні та оздоблювальні роботи, вартість яких не була врахована рішенням суду при поділі нерухомого майна, тому ці кошти підлягають стягненню з відповідача.

Разом з тим погодитись з вказаним висновком судів першої та апеляційної інстанцій не можна з огляду на таке.

Згідно частини третьої статті 61 ЦПК України 2004 року обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином обставини встановлені в судовому рішенні не підлягають доказуванню при розгляді справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлені ці обставини.

Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 17 липня 2012 року, яке набрало законної сили, було поділено між позивачем та відповідачем об`єкт незавершеного будівництва у АДРЕСА_1 та визначено вартість кожної частини нерухомого майна, які були виділені як ОСОБА_2, так і

ОСОБА_1 . Крім того, цим рішенням суду з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто різницю вартості її частки при поділі будинку у розмірі 5 034,00 грн.

Тобто, задовольняючи позовні вимоги, суди обох інстанцій не звернули уваги на те, що рішенням апеляційного суду від 17 липня 2012 року, яке набрало законної сили, вже були вирішені позовні вимоги про поділ об`єкту незавершеного будівництва з визначенням вартості виділених часток та стягнуто різницю вартості частки у нерухомому майні.

Таким чином, спір між сторонами стосовно поділу спільного майна подружжя та компенсації вартості їх часток кожному із подружжя було вирішено рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 17 липня 2012 року, тому позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування вартості ремонтних та оздоблювальних робіт проведених в 1/2 частині об`єкту незавершеного будівництва, виділеного відповідачу у власність з урахуванням вартості цієї частини, задоволенню не підлягає, оскільки ці позовні вимоги повинні були вирішуватися ним при розгляді цивільної справи про поділ спірного нерухомого майна.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання чи додаткової перевірки доказів, обставини справи судом встановлено повно і всебічно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.