розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на постанову Апеляційного суду Харківської області від 05 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенко І. С.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У вересні 2014 року публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" (далі - ПАТ "Родовід Банк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 26 вересня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого останній відкрив відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 23 300,00 дол. США терміном до 26 вересня 2014 року включно. Кредитні кошти були надані на купівлю автомобіля марки Skoda, модель Octavia Tour, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який є заставою за кредитним договором. Крім того, на забезпечення виконання кредитного зобов`язання 26 вересня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки. Зобов`язання за договором ОСОБА_1 належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 17 вересня 2014 року утворилася заборгованість, яка складає 54 843,72 дол. США та 59 669,30 грн.

У зв`язку з цим ПАТ "Родовід Банк" просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на його користь заборгованість за кредитним договором в сумі 54 843,72 дол. США та 59 669,30 грн, а також 3 654,00 грн сплаченого судового збору.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 листопада 2017 року позов задоволено.

Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Родовід Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 54 843,72 дол. США та 59 669,30 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачами листи-вимоги № № 813, 814 від 16 липня 2010 року та № № 860, 861 від 26 липня 2010 року про дострокове повернення одержаних кредитів, сплати нарахованих процентів за користування кредитом, не виконано, тому відповідно до статей 525, 526, 530, 553, 1054 ЦК України кредитна заборгованість підлягає стягненню в солідарному порядку.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 05 лютого 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Родовід Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі

32 858,83 дол. США, що складається з наступного: 309,00 доларів США - сума поточної заборгованості за кредитом; 20 220,40 дол. США - сума простроченої заборгованості за кредитом; 92,75 дол. США - сума поточної заборгованості за процентами; 12 036,68 дол. США - сума простроченої заборгованості за процентами.

У іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення кредитної заборгованості. Проте, вимоги про стягнення пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами в сумі 19 211, 92 дол. США та 3 % річних від суми простроченої заборгованості за кредитом та процентами в розмірі 2 972,97 дол. США задоволенню не підлягають, оскільки такі мають стягуватися в національній валюті і позивачем не надано належного розрахунку сум, які підлягають стягненню.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду, ПАТ "Родовід Банк", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не взято до уваги, що умовами кредитного договору та статями 549, 551, 628 ЦК України визначено обов`язок позичальника у разі неналежного виконання зобов`язання право на стягнення пені, неустойки та 3% річних. Оскільки кредитні кошти надані позичальнику в іноземній валюті, тому пеня і 3 % річних розраховуються в іноземній валюті з еквівалентом сум в гривні. Крім того, ОСОБА_1 позовних вимог про визнання деяких положень кредитного договору недійсними не заявлено, проте суд визнав їх несправедливими.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У відзиві та запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначав, що адвокат позивача - Сухая М. В. не мала повноважень на підписання касаційної скарги, оскільки в Єдиному реєстрі адвокатів України дані про такого адвоката відсутні, а матеріали касаційної скарги не містять договору про правову допомогу між сторонами. Інші доводи касаційної скарги є безпідставними та не ґрунтуються на чинному законодавстві.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами установлено, що 26 вересня 2007 року між ВАТ "Родовід Банк" (згідно з наказом тимчасового адміністратора від 05 червня 2009 року № 215 перейменовано на ПАТ "Родовід Банк") та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 44/АЄ-007.07.2 та додаткову угоду (т. 1 а. с. 6-12).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 кредитного договору позивач відкрив відповідачу відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 23 300,00 дол. США строком до 26 вересня 2014 року включно. Кредитні кошти надані на купівлю автомобіля марки Skoda, модель Octavia Tour, рік випуску 2007, згідно з договором купівлі-продажу транспортного засобу № АМЗкА 1100736 від 11 вересня 2007 року.

Забезпеченням виконання зобов`язань за кредитним договором є застава автомобіля згідно з договором застави транспортного засобу № 44/АЄ-007.07.2, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовою Л. Ю. 26 вересня 2007 року за реєстровим № 4921 (т. 1 а. с. 13-16 ).

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 553 ЦК України за договором поруки, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до частини першої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку кредитної заборгованості, станом 17 вересня 2014 року заборгованість ОСОБА_3 складає 54 843,72 дол. США та 59 669,30 грн (т. 1 а. с. 29-41).

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2, 3.3 кредитного договору відповідач зобов`язався щомісячно до "10"-го числа (включно) кожного календарного місяця, частково погашати суму заборгованості за кредитом у сумі 277,38 дол. США та сплачувати банку нараховані проценти за користування кредитом щомісячно до "10"-го числа (включно) кожного календарного місяця або в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитом.

Згідно з пунктом 5.2 кредитного договору у разі порушення позичальником умов цього договору банк має право вимагати дострокового повернення кредитів і сплати процентів за фактичний час користування кредитами та/або розірвання цього договору, а у разі невиконання позичальником цих вимог, звернути стягнення на предмет забезпечення виконання зобов`язань позичальника за цим договором, а також нараховувати і стягувати пеню за несвоєчасне погашення кредиту.

Таким чином, сторони врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення коштів.

Як убачається з матеріалів справи, позивач 16 липня 2010 року направив відповідачам листи-вимоги № № 813, 814 та 26 липня 2010 року № № 860, 861 про дострокове повернення одержаних кредитів, сплати нарахованих процентів за користування кредитом (т. 1 а. с. 20-23).

У разі якщо протягом тридцяти днів з моменту отримання листа-вимоги позичальник не виконає зобов`язань за договором, то банк має право на звернення стягнення на заставлене майно (пункт 3.2.3.1 договору застави транспортного засобу) (т. 1 а. с. 21-22).

У разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України строк повернення неохопленої попередніми періодами заборгованості за кредитним договором вважається таким, що настав, а право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, комісію, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Крім того, оскільки умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов`язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Як убачається з матеріалів справи, позов до позичальника та поручителя про стягнення заборгованості банк подав 29 вересня 2014 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалив у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. Якщо суд першої інстанції відмовив у задоволенні цієї заяви, відповідач міг заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції.

Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася у суді першої інстанції (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц).

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 заявляв клопотання про застосування строків позовної давності як в заяві про перегляд заочного рішення, так і в апеляційній скарзі (т. 1 а. с. 133-135, 180-183).

Проте, суд апеляційної інстанції наведені обставини та норми матеріального права не врахував, не надав оцінки доводам клопотання відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності; не перевірив та не встановив, коли відповідачі отримали листи-вимоги про дострокове стягнення кредитної заборгованості, оскільки саме з цього часу починається відлік строку, визначеного договорами кредиту та поруки, для обрахування строку позовної давності; не дослідив належним чином умов кредитного договору, додаткових угод до нього, умов договору поруки; коли позичальником сплачено останній черговий платіж; не з`ясував, з якого часу відбулося прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором з погашення тіла кредиту та процентів, та чи не припинились кредит та порука за окремими платежами.

Визначаючи розмір заборгованості за кредитним договором, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (розрахунок заборгованості за кредитним договором, довідку банку), перевірити його, оцінити у сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовних вимог, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру пені, наявності доказів, що їх підтверджують).

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Апеляційний суд зазначені норми матеріального права та обставини не врахував, належним чином наданих сторонами доказів, які мають значення для правильного вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, та підстав для нарахування чи відмови у нарахуванні виплат, визначених частиною другою статті 625 ЦК України, процентів та інших кредитних зобов`язань не дослідив.

Крім того, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046, частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме в тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування З % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. При обчисленні 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена в договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. Таким чином, цей висновок стосується можливості виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті та нарахування 3 % річних, визначених статтею 625 ЦК України, які входять до складу грошового зобов`язання та мають компенсаційний характер, в іноземній валюті.

Оскільки пеня є неустойкою і має штрафний, а не компенсаційний характер, вона не входить до складу зобов`язання, її сплата та розмір визначені Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ "Про захист прав споживачів" (1023-12) за неналежне надання виконавцем банківських послуг споживачеві, то нарахування та стягнення такої пені має бути здійснене в національній валюті України (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц,

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТОМ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Частиною третьою статті 400 ЦПК України передбачено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи те, що судом апеляційної інстанцій було допущено вищевказані порушення норм матеріального та процесуального права щодо встановлення всіх обставин справи, Верховний Суд вважає за необхідне вийти за межі розгляду касаційної скарги та скасувати рішення апеляційної інстанцій в повному обсязі.

За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, рішення апеляційного суду не може вважатися законним обґрунтованим та відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно об`єктивно дослідити вказані в цій постанові докази в сукупності з іншими доказами у справі, надати оцінку запереченням відповідача, доводам апеляційної скарги.