розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2 на постанову Київського Апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року (у складі суддів: Головачова Я. В. (головуючий), Вербової І. М. та Шахової О. В.)та додаткову постанову Київського Апеляційного суду від 22 січня 2019 року(у складі суддів: Гончарова Я. В., (головуючий), Андрієнко А. М. та Вербової І. М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ :

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся з позовом про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди заподіяної внаслідок ДТП у сумі 206 981,46 грн, мотивуючи вимоги тим, що 27 вересня 2015 року о 10 год. 51 хв. в м. Києві водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем ВМW д.н. НОМЕР_1 по вул. Харківське шосе 12, в напрямку станції метро "Харківська", в стані алкогольного сп`яніння (перевірка на стан сп`яніння проводилася за допомого приладу, "Драгер" № ARCE-0243) не вжив заходів для зменшення швидкості до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. В результаті таких дій здійснив зіткнення з автомобілем Mitsubishi д.н. НОМЕР_2, яке належить позивачу та було припарковане з правого боку дороги, що призвело до пошкодження транспортних засобів, після чого залишив місце ДТП.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року ОСОБА_2 визнано винним в скоєнні правопорушення, передбаченого статтею 124, частиною 1 статей 130, 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 грн.

В результаті ДТП було пошкоджено автомобіль Mitsubishi д.н. НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1

Згідно Звіту № 2730 від 08 жовтня 2015 року складеного ТОВ "Естімейт Плюс" спеціалістом ОСОБА_3 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, вартість матеріальних збитків завданих власнику автомобіля Mitsubishi д.н. НОМЕР_2, складає 235 561 грн.

Згідно ремонтної калькуляції № 2730Р від 08 жовтня 2015 року вартість ремонту автомобіля з ПДВ складає 256 981,46 грн.

Витрати на проведення Звіту № 2730, склали - 600 грн, що підтверджується квитанцією про сплату ТОВ, "Естімейт Плюс".

Враховуючи викладене позивач просив суд стягнути різницю між виплаченими коштами та фактичними збитками в сумі 206 981,46 грн та судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 206 81,45 грн та суму сплачену за складання звіту про незалежну оцінку з визначення вартості матеріальних збитків у розмірі 600 грн, а всього стягнути 207 581,45 грн та судовий збір у сумі 2 075,81 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08 лютого 2018 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року задоволено. Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року скасовано.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 30 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 111 725,44 грн та суму сплачену за складання звіту про незалежну оцінку з визначення вартості матеріальних збитків у розмірі 600 грн, а всього стягнуто 112 325,45 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1 123,25 грн.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського Апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 30 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 91 169,04 грн та витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 600 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 917,71 грн.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Додатковою постановою Київського Апеляційного суду від 22 січня 2019 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткової постанови задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за подачу заяви про перегляд заочного рішення судовий збір у розмірі 320 грн, витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 1 115,80 грн та судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 795,81 грн.

Находження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

10 грудня 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського Апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року з пропуском строку на касаційне оскарження.

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2018 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Київського Апеляційного суду

від 30 жовтня 2018 року, відкрито касаційне провадження та витребувано із Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу № 755/253/16-ц.

28 лютого 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2019 рокуз пропуском строку на касаційне оскарження.

Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2019 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження додаткової постанови Київського апеляційного суду від 22 січня 2019 рокута відкрито касаційне провадження у справі

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційних скаргах ОСОБА_2 просив скасувати постанову Київського Апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року в частині вирішення питання розподілу судового збору та судових витрат та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким вирішити питання щодо судового збору сплаченого та судових витрат. Також скаржник просив скасувати додаткову постанову Київського Апеляційного суду від 22 січня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким вирішити питання судового збору, питання сплаченої відповідачем суми за складання звіту та питання витрат за проведення автотоварознавчого дослідження.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційні скарги мотивована тим, що постанова Київського Апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року є незаконною та такою, що ухвалена із порушенням норм процесуального права, оскільки питання судових витрат не було вирішено апеляційним судом. Крім того скаржник вважає і додаткову постанову такою, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки апеляційний суд невірно визначив розмір судових витрат, а також порушив вимоги статті 270 ЦПК, оскільки додаткова постанова прийнята іншим складом суду.

Відзив на касаційну скаргу

01 березня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзиви ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2

Відзив мотивовано тим, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки апеляційним судом ухвалено додаткову постанову, яким заяву ОСОБА_2 про винесення додаткової постанови задоволено та вирішено питання щодо судових витрат, а дії скаржника свідчать про зловживання ним своїми правами, які направлені на затягування справи. Доводи касаційної скарги були розглянуті судом апеляційної інстанції та їм надано належну правову оцінку на підставі чого прийнято судове рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 27 вересня 2015 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем BMW, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, по Харківському шосе, у м. Києві в напрямку станції метро "Харківська", не вжив заходів для зменшення швидкості до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем Mitsubishi, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який був припаркований з правого боку дороги, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 11 листопада

2015 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого статті 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Унаслідок ДТП автомобілю Mitsubishi, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, володільцем якого є ОСОБА_1, завдано механічних пошкоджень.

Відповідно до звіту про оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 2730 від 08 жовтня

2015 року, складеного оцінювачем ТОВ "Естімейт Плюс" ОСОБА_3, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Mitsubishi, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, в результаті його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди становить 256 981,46 грн.

При цьому вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу є більшою (256 981,46 грн) за його ринкову вартість до моменту дорожньо-транспортної пригоди (235 561 грн), тобто відновлення такого транспортного засобу є недоцільним з економічної точки зору.

Згідно звіту про оцінку транспортного засобу № 0207/18 від 29 травня 2018 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, ринкова вартість транспортного засобу Mitsubishi, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, станом цін на момент дорожньо-транспортної пригоди складає 236 425,05 грн, а ринкова вартість зазначеного автомобіля з урахуванням пошкоджень отриманих у дорожньо-транспортній пригоді 27 вересня 2015 року складає 95 256,01 грн.

Страхова компанія, у якій була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, виплатила ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 50 000 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Верховний Суд у складі колегії суддів вважає, що судове рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши доводи касаційної скарги ОСОБА_2 Верховний Суд у складі колегії Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Стаття 22 ЦК України визначає, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пункт 1 частини 1 статті 1188 ЦК України передбачає, що у разі якщо шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, то її відшкодування відбувається на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Тобто у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно із роз`ясненням Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 15 Постанови від 01 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" (v0004740-13) , якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.

Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

У даному випадку витрати на ремонт автомобіля Mitsubishi, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, а отже, автомобіль вважається фізично знищеним.

Відповідно до статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

Отже, законом передбачені випадки, коли недоліки рішення суду можуть бути усунені тим самим судом, що його ухвалив.

Для усунення недоліків судового рішення передбачена норма щодо виправлення описок та арифметичних помилок.

Виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні називається зроблена судом механічна помилка.

Помилка - це неточність у розмірі присудженого, неправильність арифметичних розрахунків.

Питання про внесення виправлень може бути вирішено судом, що ухвалив рішення, - як із власної ініціативи, так і за заявою осіб, які беруть участь у справі (стаття 269 ЦПК України).

А отже, ураховуючи наведене розбіжності розрахунку судового збору на, які посилається ОСОБА_2 у своїй касаційній скарзі можливо виправити шляхом усунення арифметичної помилки.

Крім того, доводи касаційної скарги ОСОБА_2, щодо порушення судом апеляційної інстанції положень статті 270 ЦПК України в частині оскарження додаткової постанови суду апеляційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів Київського апеляційного суду від 21 січня 2019 року, підставою такої зміни є лікарняний судді Шахової О. В.

В частині оскарження постанови Київського апеляційного суду від 30 жовтня

2018 року з підстав не вирішення апеляційним судом питання щодо розподілу судових витрат, Верховний Суд виходить з наступного.

Під час підготовки справи до касаційного розгляду з`ясовано, що 22 січня

2019 року Київським апеляційним судом задоволено заяву ОСОБА_2 та винесено додаткову постанову щодо розподілу судових витрат.

Таким чином, з урахуванням того, що оскаржувані постанова та додаткова постанова апеляційного суду взаємопов`язані між собою та додатковою постановою Київського Апеляційного суду від 22 січня 2019 року усунуті недоліки оскаржуваної ОСОБА_2 постанови Київського апеляційного суду

від 22 січня 2019 року, якою вирішено питання судового збору та судових витрат, а отже касаційна скарга ОСОБА_2 на постанову Київського Апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року щодо розподілу судових витрат,підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення апеляційного суду без змін, оскільки відсутній предмет касаційного оскарження.

З огляду на наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів вважає, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із судовим рішенням.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.