за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 21 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Купельського А. В., Спірідонової Т. В., Янчук Т. О.,

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом та просив здійснити поділ спільно нажитого під час шлюбу майна, визнати його та ОСОБА_2 сім`єю з 2001 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що він та ОСОБА_2 з 2001 року проживають однією сім`єю як чоловік та дружина. Під час спільного проживання вони придбали рухоме та нерухоме майно, перелік якого, заначений в ухвалі Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 лютого 2014 року у справі № 2208/9614/12 та протоколі обшуку від 09 липня 2012 року к/с № 9/4146.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області ухвалою від 12 січня 2017 року відмовив у відкритті провадження у справі.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявлені ОСОБА_1 вимоги у цій справі є предметом розгляду у справі № 676/7417/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд Хмельницької області ухвалою від 21 серпня 2017 року ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 12 січня 2017 року залишив без змін. Стягнув з ОСОБА_1 в дохід держави 320 грн судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, оскільки у провадженні цього ж суду є аналогічна справа із спором між тими самими сторонами, про той самий предмет з тих самих підстав.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У вересні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 21 серпня 2017 року, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційним судом безпідставно стягнуто з нього судовий збір та позбавлено його права на участь в судовому засідання, зокрема в режимі відеоконференції. Крім того, справу було розглянуто без участі його представників.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України (1618-15) ), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

05 квітня 2018 року справа № 676/206/17 надійшла до Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю.

Фактичні обставини справи

Апеляційним судом встановлено, що у грудні 2015 року та у грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовами до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та визнання подружжя сім`єю з 2001 року.

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 28 грудня 2016 року справу № 676/5939/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя об`єднано в одне провадження зі справою № 676/7417/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Пунктом 3 частини другої статті 122 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 рокув редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали (далі - ЦПК (1618-15) України 2004 року), передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

В абзаці 4 пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз`яснено, що суддя вправі відмовити у відкритті провадження у справі лише з підстав, передбачених законом. Не допускається відмова у відкритті провадження у справі з мотивів недоведеності заявленої вимоги, відсутності доказів, пропуску позовної давності та інших непередбачених законом підстав.

Перелік підстав для відмови у відкритті провадження у справі, визначений у статті 122 ЦК України 2004 року, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій, встановивши, що позивачем у двох справах заявлені вимоги до одного і того ж відповідача, про один і той же предмет спору і з тих самих підстав, відповідно до наведеної вище норми процесуального права дійшли правильних висновків про відмову у відкритті провадження у цій справі, позовна заява за якою надійшла до суду після відкриття провадження у тотожній справі.

Аргументи заявника про те, що апеляційним судом безпідставно стягнуто з нього судовий збір, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Згідно з частинами першою, третьою статті 82 ЦПК України 2004 року суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

Апеляційний суд Хмельницької області ухвалою від 31 січня 2017 року відстрочив ОСОБА_1 сплату судового збору до ухвалення судового рішення у цій справі.

Оскільки станом на час постановлення оскаржуваної ухвали апеляційним судом заявником не надано доказів на підтвердження сплати судового збору, судом апеляційної інстанції обґрунтовано здійснено розподіл судових витрат.

Посилання ОСОБА_1 на те, що апеляційним судом позбавлено його права на участь в судовому засідання, зокрема в режимі відеоконференції, не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, виходячи з такого.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 169 ЦПК України 2004 року суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 157 цього Кодексу, у разі першої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними.

Згідно з частиною першою статті 305 ЦПК України 2004 року апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року заява № 3572/03, у справі "Цихановський проти України" національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

За змістом частини другої статті 305 ЦПК України 2004 року апеляційний суд має право розглянути справу за відсутності належним чином повідомленої сторони незалежно від причин її неявки в судове засідання.

Справа в апеляційному суді розглядалася неодноразово. Як свідчать журнали судових засідань ОСОБА_1 . брав участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, надавав свої доводи та пояснення по суті апеляційної скарги. Про судове засідання призначене апеляційним судом на 21 серпня 2017 року, в якому було постановлено оскаржувану ухвалу, ОСОБА_1 повідомлявся належним чином.

Крім того, Верховний Суд виходить з того, що саме ОСОБА_1 подавав апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції. Тому він повинен був указати в цій скарзі, в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість ухвали, а також зазначити нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які, на його думку, підлягають дослідженню чи оцінці.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до викладення обставин, які не розглядалися у цій справі судами по суті, а тому не можуть бути предметом касаційного перегляду.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" від 18 липня 2006 року).

Передбачених частиною третьою статті 400 ЦПК України підстав для виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги Верховним Судом не встановлено.

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Судді:	А. Ю. Зайцев

	Є. В. Коротенко

	В. П. Курило