розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрон" на рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 02 березня 2017 року в складі судді Ясінського Л. Ю. та рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 червня 2017 року в складі колегії суддів: Суровицької Л. В., Голованя А. М., Чельник О. І.,

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрон" (далі - ТОВ "Агрон") про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що з 10 березня 2016 року ОСОБА_1 працювала у ТОВ "Агрон" на посаді завідуючої складом філії № 5 товариства. Наказом генерального директора ТОВ "Агрон" її 07 вересня 2016 року відсторонено від виконання службових обов`язків завідуючої складом за систематичне невиконання поставлених задач та до з`ясування всіх обставин головним офісом товариства.

У цей же день наказом від 07 вересня 2016 року її звільнено з посади завідуючої складом філії № 5 ТОВ "Агрон" з 07 вересня 2016 року на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України у зв`язку з втратою довіри з боку власника. Підставою для звільнення став акт фасування сировини "карбаміду" згідно з розпорядженнями на фасування від 26 серпня 2016 року № 57 та від 29 серпня 2016 року № 58, а також пояснювальна записка ОСОБА_1

Вважає звільнення з роботи незаконним. В обов`язки позивача входило збереження сировини, яка вже була розфасована, зважена і переміщена в склад для зберігання. Після фасування сировини "карбаміду" нею та працівниками філії було виявлено невідповідність ваги фасованої в тару вказаної сировини, про що відразу складено пояснювальну записку. Разом з тим, відсутні докази, що підтверджують винні дії позивача як працівника, а також не встановлено будь-якої матеріальної шкоди, завданої її діями.

На підставі викладеного ОСОБА_1 поросила скасувати наказ про її звільнення; поновити її на роботі з 07 вересня 2016 року на посаді завідуючої складом філії № 5 ТОВ "Агрон"; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 02 березня 2017 року позов задоволено.

Наказ генерального директора ТОВ "Агрон" від 07 вересня 2016 року № 62/2-к про звільнення ОСОБА_1 з посади завідуючої складом філії № 5 ТОВ "Агрон" у зв`язку з втратою довіри на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України скасовано.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідуючої складом філії № 5 ТОВ "Агрон" з 07 вересня 2016 року.

Стягнуто з ТОВ "Агрон" на користь ОСОБА_1 12 280 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стягнуто з ТОВ "Агрон" на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 звернуто до негайного виконання.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1, перебуваючи на посаді завідуючої складом філії № 5 ТОВ "Агрон", до дисциплінарної відповідальності жодного разу не притягувалася. Представником відповідача під час судового засідання не доведено, що факт нестачі сировини "карбаміду", виявленої 07 вересня 2016 року, стався з вини позивача, а сам факт нестачі без доведення вини працівника не може бути достатньою підставою для недовіри та звільнення позивача з роботи відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 червня 2017 року рішення суду першої інстанції в частині суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу та в частині судового збору, що підлягає стягненню з ТОВ "Агрон", змінено.

Стягнуто з ТОВ "Агрон" на користь ОСОБА_1 12 001,14 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу, обрахованого без податків та обов`язкових платежів, та в дохід держави судовий збір у розмірі 1 102,40 грн.

В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для звільнення позивача, а також зазначив, що лист Приватного підприємства "Пересвіт" від 02 вересня 2016 року генеральному директору ТОВ "Агрон", яке здійснює охорону складських приміщень філії № 5 товариства, про можливе халатне ставлення завідуючої складом до виконання покладених на неї обов`язків щодо збереження довірених матеріальних цінностей, не є належним доказом вчинення позивачем винних дій, які є підставою для застосування пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України, а відповідно до норм процесуального права доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що звільнення позивача проведено з порушенням норм трудового законодавства, тому наказ від 07 вересня 2016 року № 62/2-к є незаконним.

Разом з тим, апеляційний суд не погодився з визначеним місцевим судом розміром середнього заробітку, який підлягає до стягнення з відповідача, та визначив його розмір, керуючись положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) .

При цьому, апеляційний суд навів розрахунок при задоволенні грошової вимоги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ "Агрон", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що винні дії (бездіяльність) позивача як матеріально-відповідальної особи, яка зобов`язана дбайливо ставитися до переданих їй на збереження або з іншою метою матеріальних цінностей відповідача і вживати заходів для попередження втрати, пошкодження, знищення або іншим чином завдання збитків матеріальним цінностям, призвели до недостачі продукції на складі, що свідчить про несумлінне, недбале та самовпевнене ставлення ОСОБА_1 до своїх трудових обов`язків, порушення нею правил збереження товару, неповідомлення керівництву ТОВ "Агрон" про обставини, які перешкоджають забезпеченню збереження матеріальних цінностей.

Невиконання позивачем умов договору свідчить про невиконання нею взятих на себе договірних зобов`язань щодо повної матеріальної відповідальності за неналежне зберігання ввірених їй матеріальних цінностей та створення відповідних умов для зберігання матеріальних цінностей, що є підставою для роботодавця для розірвання трудового договору на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України.

Позивачем не доведено, а в матеріалах справи відсутні письмові докази на підтвердження того, що нестача продукції сталося з вини саме заводу-виробника або постачальника товару ТОВ "Мілком".

Судами першої та апеляційної інстанцій в порушення норм матеріального та процесуального права не були взяті до уваги при прийняті рішення письмові докази у вигляді актів перевірок, які були складені та підписані членами комісій після відповідних перевірок. Вина Позивача підтверджується документально доказами, що свідчать про її винні дії, безвідповідальне, несумлінне ставлення до трудових обов`язків, порушення нею порядку прийняття, зберігання й відпуску товарних цінностей, недодержання правил їхнього збереження, неповідомлення відповідним посадовим особам про обставини, які перешкоджають забезпеченню збереження матеріальних цінностей.

Доводи інших учасників справи

Інший учасник справи не скористався своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

11 травня 2018 справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки", у справі № 385/1345/16-ц (провадження № 61-27698св18) призначено повторний автоматизований розподіл.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 з 10 березня 2016 року працювала у ТОВ "Агрон" на посаді завідуючої складом філії № 5.

26 лютого 2016 року між ТОВ "Агрон" і ОСОБА_1 укладено письмовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, відповідно до умов якого працівник, що займає посаду завідуючої складом, виконує роботу безпосередньо пов`язану із зберіганням, обробкою, прийманням, продажем (відпуском), перевезенням, застосуванням у процесі виробництва матеріальних цінностей, приймає на себе повну матеріальну відповідальність за неналежне зберігання ввірених йому підприємством матеріальних цінностей, а підприємство зобов`язується створити умови для зберігання матеріальних цінностей.

Пунктом 2 цього договору передбачено, що працівник зобов`язується, зокрема, дбайливо ставитися до переданих йому на збереження або з іншою метою матеріальних цінностей підприємства і вживати заходів для попередження втрати, пошкодження, знищення або іншим чином завдання збитків матеріальним цінностям підприємства; своєчасно повідомляти керівництво підприємства про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереженням ввірених йому матеріальних цінностей.

Підприємство відповідно до умов пункту 3 договору зобов`язується, зокрема, створювати працівникові умови, необхідні для нормальної праці та забезпечення повного збереження ввірених йому матеріальних цінностей.

Суди встановили, що докази ознайомлення позивача під підпис з посадовою інструкцією завідуючої складом в матеріалах справи відсутні.

Згідно з Актом приймання мінеральних добрив від 27 серпня 2016 року ОСОБА_1 як завідуюча складом філії № 5 товариства та директор філії № 5 ОСОБА_2 . прийняли від постачальника ТОВ "Мілком" сировину "карбамід", який надійшов у залізничних вагонах насипом, вагою нетто згідно з накладними 240,6 т.

На підставі розпоряджень комерційного директора ТОВ "Агрон" від 26 серпня 2016 року № 57 та від 29 серпня 2016 року № 58 у філії № 5 товариства було здійснено фасування карбаміду. При цьому позивач як завідуюча складом видавала на виробництво тару для фасування карбаміду та при прийнятті на склад здійснювала контрольні зважування фасованої продукції.

Як свідчить акт фасування карбаміду, з прийнятих по накладним 240,6 т за період з 28 серпня 2016 року до 02 вересня 2016 року розфасовано готової продукції 130,5 т у бігбеги (по 750 кг всього 174 шт.) та 109,65 т у мішки (по 50 кг всього - 2 193 мішки), разом - 210,15 т карбаміду. Залишок сировини на кінець виробництва (фактичний) - 0,395 тон насипом.

У зв`язку з тим, що в підсумковому акті фасування карбаміду за період з 28 серпня 2016 року до 02 вересня 2016 року виявлено недостачу карбаміду - 0,5804 т, пояснювальною запискою від 07 вересня 2016 року ОСОБА_1 повідомила генерального директора ТОВ "Агрон" про вказані факти. Також зазначила, що проведеною комісійною інвентаризацією мінеральних добрив та мішкотари встановлено, що весь товар і тара знаходяться у належному стані та відповідній кількості. Вказала, що можливо на заводі-виробника було не досипано товару в один або декілька вагонів.

Наказом від 07 вересня 2016 року № 5 ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових обов`язків за систематичне невиконання поставлених задач відносно її діяльності, а наказом від 07 вересня 2016 року № 62/2-к звільнено з посади завідуючої складом філії № 5 ТОВ "Агрон" з 07 вересня 2016 року на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України у зв`язку з втратою довіри з боку власника.

Підставою для звільнення зазначено акт фасування карбаміду, розпорядження на фасування від 26 серпня 2016 року № 57 та від 29 серпня 2016 року № 58, пояснювальна записка ОСОБА_1

07 вересня 2016 року комісією у складі членів трудового колективу філії № 5 ТОВ "Агрон", а саме: бухгалтера філії, виконуючого обов`язки завідуючого виробництвом філії, складено акт про те, що протягом шестимісячного строку, який фактично пропрацювали на підприємстві Діхтяренко Н. А. та Татарчук О. А., у членів трудового колективу є сумніви та підозри у сумлінному та законному виконанні ними своїх посадових обов`язків.

Комісією у складі комерційного директора, адміністративного директора, головного бухгалтера, начальника з АГЧ ТОВ "Агрон" складено акт від 07 вересня 2016 року № 791 про правові підстави для втрати довір`я до завідуючої складом філії № 5 ТОВ "Агрон" ОСОБА_1 - за систематичне вчинення нею винних дій, а саме: порушення вимог загальних положень фінансово-економічної дисципліни та основ ведення документів складського та первинного обліку; порушення вимог керівництва щодо забезпечення організації праці, виконання нормативів щодо матеріальних, фінансових і трудових витрат, а також максимальну мобілізацію наявних резервів і ощадливу витрату усіх видів ресурсів; порушення вимог щодо ведення складського обліку, складання й передавання у визначеному порядку товарно-грошових та інших звітів про рух та рештки ввірених матеріальних цінностей; порушення вимог керівництва щодо дбайливого ставлення до переданих на збереження або з іншою метою матеріальних цінностей та вжиття необхідних заходів для попередження втрати, пошкодження, знищення матеріальних цінностей.

Також відповідачем складено акт від 07 вересня 2016 року № 788 у складі начальника з АГЧ, бухгалтера філії № 5, виконуючого обов`язки завідуючого виробництвом філії № 5 ТОВ "Агрон" про те, що підставами для втрати довір`я з боку власника підприємства є допущення нею своїми винними діями нестачі на складі філії № 5 ТОВ "Агрон" сировини карбаміду у розмірі 0,5804 тон, що підтверджується актом фасування карбаміду станом на 02 вересня 2016 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в незміненій частині та постанова апеляційного суду відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі, зокрема, винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України).

Розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України можливе за таких умов: безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); винна дія працівника; втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Звільнення з підстав втрати довір`я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом тощо), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я.

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясувати: чи становить виконання операцій, пов`язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

З урахуванням вказаних правових норм, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що підстав для звільнення позивача за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України у відповідача не було, оскільки останнім не було доведено, що ОСОБА_1, перебуваючи на посаді завідуючої складом філії № 5 ТОВ "Агрон" до дисциплінарної відповідальності жодного разу не притягувалася, представником відповідача під час судового засідання не доведено, що факт нестачі сировини "Карбаміду", виявленої 07 вересня 2016 року, стався з вини позивача, а сам факт нестачі без доведення вини працівника не може бути достатньою підставою для недовіри та звільнення позивача з роботи на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України.

Обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві (статті 138 КЗпП України).

Відповідачем як роботодавцем не спростовано доводи позивача та не доведено наявність законних підстав для звільнення працівника.

Відповідно до положень частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Урахувавши положення частини другої статті 235 КЗпП України, суд апеляційної інстанції правильно обчислив середній заробіток за час вимушеного прогулу, встановивши середньоденний заробіток, що відповідає постанові Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (100-95-п) .

Доводи заявника у касаційній скарзі про те, що ОСОБА_1, користуючись своїм посадовим становищем, заволоділа значною частиною сировини "карбаміду", або своєю бездіяльністю сприяла втраті відповідачем вказаного товару ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними та допустимими доказами, а також не спростовують висновків судів щодо незаконного звільнення позивача зі займаної посади.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судів. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у незміненій частині та рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків місцевого суду в незміненій частині та апеляційного суду не спростовують.