Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 липня 2016 року у складі судді Домусчі Л. В. та рішення Апеляційного суду Одеської області від 02 березня 2017 року у складі колегії суддів: Калараш А. А., Заїкіна А. П., Погорелової С. О.,

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 30 серпня 2007 року № 11206412000 (далі - кредитний договір), укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк"), та ОСОБА_1, звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1, шляхом визнання за ПАТ "Дельта Банк" права власності на вказане майно.

Позовна заява мотивована тим, що 30 серпня 2007 року АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 уклали кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 63 481 швейцарських франків зі строком повернення до 30 серпня 2016 року та сплатою 9,9 % річних, з переглядом процентної ставки кожного наступного місяця кредитування відповідно до умов цього договору.

В забезпечення належного виконання боржником умов кредитного договору 30 серпня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_1 передав АКІБ "УкрСиббанк" в іпотеку вищевказану квартиру.

08 грудня 2012 року ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" уклали договір купівлі-продажу права вимоги, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним та іпотечним договорами, укладеними АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", в тому числі з ОСОБА_1

В результаті неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору утворилася заборгованість у розмірі 4 016 519,20 грн, у зв`язку з чим у позивача як іпотекодержателя виникло право звернення стягнення на предмет іпотеки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 06 липня 2016 року у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги ПАТ "Дельта Банк" є обґрунтованими, однак банк звернувся до суду з пропуском позовної давності про застосування якої просив відповідач.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Апеляційний суд Одеської області рішенням від 02 березня 2017 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2017 року скасував, ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" відмовив.

Апеляційний суд мотивував рішення тим, що позивач обрав спосіб судового захисту, який не передбачений законом чи договором, оскільки задоволення вимог шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку", є способом позасудового врегулювання питання звернення стягнення на предмет іпотеки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ "Дельта Банк" просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 липня 2016 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 02 березня 2017 року, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Частина друга статті 16 ЦК України, частина третя статті 33, стаття 36, частина перша статті 37 Закону України "Про іпотеку" не виключають можливості звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань за рішенням суду. Ці норми передбачають задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Приморського районного суду м. Одеси.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах Є Верховний Суд.

19 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 30 серпня 2007 року АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 уклали кредитний договір на суму 63 481 швейцарських франків зі строком повернення до 30 серпня 2016 року та сплатою 9,9 % річних, з переглядом процентної ставки кожного наступного місяця кредитування відповідно до умов цього договору.

З метою забезпечення належного виконання боржником грошових зобов`язань за вказаним кредитним договором 30 серпня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_1 передав АКІБ "УкрСиббанк" в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 не виконує належним чином умови кредитного договору, в наслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 4 016 519,20 грн.

Пунктом 4.2 іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з пунктом 4.6 іпотечного договору звернення стягнення за застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється відповідно до розділу 5 цього договору та відповідно до статті 36 Закону України "Про іпотеку".

Пунктом 5.1 іпотечного договору передбачено, що у разі настання обставин зазначених у цьому договорі, іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

У разі застосування передачі предмета іпотеки у власність іпотекодержателя як способу задоволення його вимог, право власності переходить до іпотекодержателя з моменту отримання повідомлення, про яке йдеться в пункті 5.1 цього договору (пункт 5.3 договору).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального

права чи порушення норм процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. Крім того, таке право набувається лише з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог

іпотекодержателя.

Законом чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Згідно зі статтею 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити, як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки, як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому необхідно врахувати, що стаття 37 Закону України "Про іпотеку" не містить можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду.

Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем у суді.

Отже, чинним законодавством передбачене право оспорити в суді державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодавцем, набутого в позасудовому порядку.

Тобто, для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.

При цьому позивач не позбавлений відповідно до статей 38, 39 Закону України "Про іпотеку" можливості звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж визнання права власності на нього.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851 цс 15. Підстав для відступу від зазначеного правого висновку не вбачала і Велика Палата Верховного Суду, зазначивши у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц про те, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду, оскільки з урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем.

Всі аргументи касаційної скарги ПАТ "Дельта Банк", які ґрунтуються на тому, що банк має право в разі порушення умов кредитного договору вимагати в

судовому порядку визнання за ним права власності на майно, передане в іпотеку, не заслуговують на увагу і спростовуються встановленими апеляційним судом фактичними обставинами справи та положеннями законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення апеляційного суду без змін.