розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 03 квітня 2017 року у складі судді Пікуль А. А.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заявники ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків (далі - третейський суд) від 29 жовтня 2015 року у справі № 1803/15.

Заява обґрунтовувалась тим, що 29 жовтня 2015 року рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 1803/15 стягнуто із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ "Універсал Банк" суму заборгованості в розмірі 73 645,79 дол. США; 16 410,59 грн витрат пов`язаних з вирішенням спору Третейським судом. Заявники зазначали, що справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів банківських послуг не підвідомчі третейським судам, тому рішення підлягає скасуванню.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02 березня 2017 року у складі судді Катющенко В. П. заяву задоволено.

Скасовано рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків по справі № 1803/15 від 29 жовтня 2015 року за позовом ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що спір виник щодо стягнення заборгованості за споживчим кредитом, тому згідно з пунктом 14 частини першої статті 6 Закону України "Про третейські суди" дана справа не підвідомча третейському суду, що є підставою для скасування його рішення відповідно до пункту 1 частини другої статті 389-5 ЦПК України в редакції, чинній на час постановлення зазначеної ухвали.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 03 квітня 2017 року у прийнятті апеляційної скарги Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 02 березня 2017 року у справі за заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, заінтересована особа - ПАТ "Універсал Банк", про скасування рішення третейського суду відмовлено.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що матеріали справи не дають підстави для висновку про існування об`єктивних обставин, які б свідчили, що постановлення оскаржуваної ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 02 березня 2017 року стосується прав та обов`язків Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків. Скаржник не є учасником справи, відсутні будь-які докази того, що оскаржуваною ухвалою місцевий суд вирішив питання про його права та обов`язки.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, направити справу до апеляційного суду для розгляду апеляційної скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що в ухвалі суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про відвід судді у справі зазначено, що вона може бути оскаржена разом з рішення суду по суті справи, що і зроблено Асоціацією українських банків. Крім того, Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків зазначає, що той факт, що заявники у виправленій позовній заяві від 23 січня 2017 року про скасування рішення третейського суду не вказали третейський суд як третю особу у цій справі, не позбавляє Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків права учасника справи (третьої особи) на подання апеляційної скарги на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 02 березня 2017 року про скасування рішення третейського суду.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 вказує, що Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків не є особою, яка може брати участь у розгляді справи про скасування рішення третейського суду, оскільки не є учасником третейського розгляду та не є тією особою, відносно якої третейський суд своїм рішенням вирішив питання про його права та обов`язки.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

16 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд апеляційної інстанції під час вирішення питання про відмову у прийнятті та повернення апеляційної скарги встановив, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 29 жовтня 2015 року у справі № 1803/15 за позовом ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Зі змісту зазначеного рішення та інших наявних у справі матеріалів встановлено, що предметом спору між сторонами є стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним між ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_1, поручителем за яким виступає ОСОБА_2 .

Керуючись наявним в додатковій угоді до кредитного договору третейським застереженням, ПАТ "Універсал Банк" зазначений спір 30 вересня 2015 року передало на вирішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків по справі № 1803/15 від 29 жовтня 2015 року позов ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу було задоволено у повному обсязі.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першою статті 292 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

При поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК у редакції, чинній на час розгляду справи судами, права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов`язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, подання скарги на ухвалу суду, що не підлягає апеляційному оскарженню, суддя-доповідач відповідно до цієї норми та частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами, постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги. Якщо зазначені обставини будуть встановлені після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.

Завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону (стаття 3 Закону України "Про третейські суди").

У статті 18 Закону України "Про третейські суди" встановлено, що третейські судді не є представниками сторін. Третейським суддею може бути призначена чи обрана особа, яка прямо чи опосередковано не заінтересована в результаті вирішення спору, а також має визнані сторонами знання, досвід, ділові та моральні якості, необхідні для вирішення спору.

За правилами статті 19 Закону України "Про третейські суди" третейський суддя не може брати участі у розгляді справи, а після його призначення чи обрання підлягає відводу чи самовідводу, якщо третейський суддя бере участь у вирішенні спору, який прямо чи опосередковано пов`язаний з виконанням ним службових повноважень, наданих державою.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про третейські суди" третейський суд, з додержанням вимог цього Закону, самостійно вирішує питання про наявність або відсутність у нього компетенції для розгляду конкретної справи.

Третейський суд, суддя третейського суду не вправі розголошувати відомості та інформацію, що стали йому відомі під час третейського розгляду, без згоди сторін або їх правонаступників. Забороняється вимагати від третейського судді надання документів, відомостей та інформації, якими він володіє у зв`язку з третейським розглядом справи, крім випадків, передбачених законами України (стаття 32 Закону України "Про третейські суди").

За приписами статті 58 Закону України "Про третейські суди" для представництва та захисту інтересів третейських суддів постійно діючих третейських судів утворюються органи третейського самоврядування. Вищим органом третейського самоврядування є Всеукраїнський з`їзд третейських суддів.

Виходячи із системного аналізу наведених норм Закону України "Про третейські суди" (1701-15) , Верховний Суд дійшов висновку про те, що третейський суд є постійно діючим недержавним незалежним органом, який вирішує певну категорію спорів між особами (фізичними та юридичними) у спосіб та порядку, встановлені законом. Таким чином, будь-які особи, в тому числі й засновник третейського суду, не вправі втручатись у здійснення ним захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону.

На переконання Верховного Суду, аргументованим є висновок апеляційного суду про те, що відсутні правові підстави стверджувати, що при вирішенні судом питання про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 29 жовтня 2015 року у справі № 1803/15 за позовом ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу було вирішено питання про права та обов`язки Асоціації українських банків.

Доводи касаційної скарги Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків про те, суд першої інстанції вирішував питання про його права та обов`язки, зокрема розглянув його заяву про відвід судді у цій справі, не спростовують висновків апеляційного суду, оскільки ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02 березня 2017 року відмовлено у задоволенні заяви Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків про відвід судді, подану в межах розгляду справи за заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, заінтересована особа: ПАТ "Універсал Банк" про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків. Ця ухвала мотивована тим, що Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків не є стороною у справі, у зв`язку з чим вирішення питання про його процесуальні права та обов`язки є неможливим.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд не визнає їх такими, що мають вирішальне значення під час ухвалення судом апеляційної інстанції оскаржуваного рішення, оскільки вони спрямовані на спростування правової позиції заяви ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про скасування рішення третейського суду по суті пред`явлених ними вимог, що не є предметом цього касаційного перегляду, оскільки судом перевіряється виключно, чи вирішене судом питання про права та обов`язки Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

Підсумовуючи, Верховний Суд не встановив порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Суд апеляційної інстанції під час вирішення питання про прийняття апеляційної скарги правильно застосував норми процесуального права.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

В доповнення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Прецедентна практика ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватися, зокрема для дотримання правил судової процедури, і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення від 12 липня 2007 року у справі "Stankov v. Bulgaria").

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції констатував ЄСПЛ у справі "Устименко проти України" (№ 32053/13, 46). Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, 51 і 52, ECHR 2003-X).

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (рішення у справі "Пономарьов проти України" (заява N 3236/03, 42)).

Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

З огляду на наведене та враховуючи те, що правильне застосовування норми права є беззаперечним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, Верховний Суд визнає касаційну скаргу очевидно необґрунтованою.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.