розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 26 квітня 2017 року у складі судді: Яцини О. І., та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 10 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Купельського А. В., Спірідонової Т. В., Янчук Т. О.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про зобов`язання спростувати недостовірну інформацію.

Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 щодо позивача поширено неправдиву інформацію у скарзі від 17 січня 2017 року до дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Ради адвокатів Хмельницької області. У скарзі зазначено, що ОСОБА_1, в порушення пункту 5.1 договору про надання правової допомоги №6 від 5 лютого 2015 року, підготувавши позовну заяву про стягнення з ПАТ "Новоушицьке АТП 16843" середнього заробітку за час затримки розрахунку та витрат від інфляції, односторонньо відмовився продовжувати представляти інтереси ОСОБА_2 по справі № 680/509/15-ц, через що він змушений був укласти угоду із іншою особою для участі у розгляді справи. Крім того, відповідач консультувався з позивачем щодо виниклих проблем у відношеннях з керівництвом товариства, яке обвинуватило його у незаконній реалізації майна товариства ПП "Яртранс", а позивач в подальшому використав отриману інформацію при виконанні договору № 6 від 5 лютого 2015 року при представленні інтересів ПАТ "Новоушицьке АТП 16843". Також, як вказано ОСОБА_2 у скарзі, ОСОБА_1 було підготовлено касаційну скаргу на постанову Рівненського господарського апеляційного суду від 03 лютого 2016 року, та скаргу на дії державного виконавця, взято участь у судовому засіданні 25 листопада 2016 року у справі № 680/657/16-ц.

Позивач вказував, що твердження відповідача щодо надання консультацій з питань відносин з керівництвом товариства, підготування процесуального документа та відмови від договору № 6 від 05 лютого 2015 року, є надуманими з метою приниження честі, гідності та підриву ділової репутації представника. Скаргу на дії державного виконавця позивач не готував, остання була підписана самим скаржником. Ніяких перешкод у виконанні судового рішення, як про це поширює інформацію ОСОБА_2, ОСОБА_1 не створив.

ОСОБА_1 просив зобов`язати ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію, що викладена ним у скарзі від 17 січня 2017 року про притягнення ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності, що була подана до КДКА Хмельницької області, а саме про те, що ОСОБА_1 підготував позовну заяву у справі № 680/509/15 та в порушення пункту 5.1 договору № 6 від 5 лютого 2015 року відмовився представляти його інтереси, надавав йому консультації, під час яких отримав інформацію, яку використав при наданні правової допомоги ПАТ "Новоушицьке АТП 16843", готував скаргу на дії державного виконавця та перешкоджав виконанню судового рішення про стягнення коштів на його користь шляхом подачі відповідної заяви до КДКА Хмельницької області.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 26 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 10 серпня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що 17 січня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до КДКА Хмельницької області зі скаргою на дії адвоката ОСОБА_1., просив притягнути його до дисциплінарної відповідальності із наступним позбавленням права заняття адвокатською діяльністю та виключенням із єдиного реєстру. Звернення ОСОБА_2 до КДКАХмельницької області, як органу, уповноваженого згідно із Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (5076-17) вирішувати питання дисциплінарної відповідальності адвокатів, не є поширенням недостовірної інформації, оскільки здійснювалось відповідачем в порядку, визначеному нормами чинного законодавства для оскарження дій позивача.

Аргументи учасників справи

У вересні 2017 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржені судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції. При цьому посилався на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що у зверненні були вказані завідомо неправдиві відомості, а тому потрібно спростувати недостовірну інформацію. Акцентує увагу, що ОСОБА_1 не був повідомлений про судове засідання в апеляційному суді призначене на 10 серпня 2017 року, а апеляційний суд не відклав розгляд справи.

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 подав заперечення на касаційну скаргу, в яких просить касаційну скаргу відхилити, а оскаржені рішення залишити без змін. Заперечення мотивовані безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги. Вказує, що направлення скарги до дисциплінарної палати КДК не може вважатися поширенням інформації.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15) України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК (1618-15) України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що 05 лютого 2015 року між сторонами укладено договір про надання правової допомоги № 6, на підставі якого ОСОБА_1 мав представляти інтереси ОСОБА_2 у цивільній справі за його позовом до ПАТ "Новоушицьке АТП-16843" про стягнення компенсації за невикористані відпустки.

Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 15 квітня 2015 року позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Новоушицьке АТП 16843" на користь ОСОБА_2 2 079 грн компенсації за невикористану відпустку та 800 грн витрат на правову допомогу.

Відповідно до довіреності від 27 травня 2015 року ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_6 бути його представником.

15 грудня 2015 року, 17 серпня та 24 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Новоушицьке АТП 16843" укладено договір про надання правової допомоги та додаткову угоду до нього.

17 січня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до КДКА Хмельницької області зі скаргою на дії адвоката ОСОБА_1., просив притягнути його до дисциплінарної відповідальності із наступним позбавленням права заняття адвокатською діяльністю та виключенням із єдиного реєстру.

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Новоушицького відділення Дунаєвецького відділу ГУНП у Хмельницькій області із заявою про вчинення злочину, у якій звинуватив ОСОБА_2 у перешкоджанні у здійсненні його адвокатської діяльності щодо надання правової допомоги ПАТ "Новоушицьке АТП-16843". Кримінальне провадження було закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 397 КК України.

Згідно статті 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Згідно частини першої статті 36 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.

У разі, якщо особа звертається до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, та в якій міститься та чи інша інформація, проте яка в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою права, передбаченого частиною першою статті 36 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а не поширення недостовірної інформації.

За схожих обставин, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з рішенням Конституційного Суду від 10 квітня 2003 року звернення до правоохоронного органу про порушення прав особи не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію. Хоча Конституційний Суд дійшов такого висновку у контексті тлумачення положень Цивільного кодексу (435-15) 1963 року (стаття 7), який втратив чинність до того, як відбулися оскаржувані події, заявниця могла обґрунтовано сподіватися, що цей висновок так само буде застосовний і до "нового" Цивільного кодексу (435-15) 2003 року. Така правова позиція підтверджується постановою Пленуму Верховного Суду від 27 лютого 2009 року (v_001700-09) (SIRYK v. UKRAINE, N 6428/07, 37, ЄСПЛ, від 31 березня 2011 року).

Оскількизвернення ОСОБА_2 до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) свідчить про реалізацію особою права, передбаченого передбаченого частиною першою статті 36 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", та не є поширенням недостовірної інформації, суди зробили обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 не був повідомлений про судове засідання в апеляційному суді призначене на 10 серпня 2017 року. В матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення аналіз якого свідчить, що апеляційним судом направлялася повістка позивачу за адресою: АДРЕСА_1, яка вручена 24 липня 2017 року (а. с. 128).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без додержанням норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.