розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року у складі суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.,

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Позов обґрунтовано тим, що 14 липня 2004 року між сторонами укладено шлюб, від якого вони мають чотирьох дітей. У серпні 2006 року за спільні кошти подружжям придбано квартиру, власником якої у правовстановлюючих документах зазначено відповідача.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2017 року шлюб між сторонами розірвано. Стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей у розмірі 1/2 частини доходу відповідача щомісячно.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання щодо утримання дітей та існуванням заборгованості за аліментами, позивач просила суд виділити їй із спільного майна подружжя 5/6 частини житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1, відступивши від засад рівності часток на майно колишнього подружжя з припиненням права спільної сумісної власності на це майно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2017 року позов задоволено. Виділено ОСОБА_1 5/6 частини квартири АДРЕСА_1 з припиненням права спільної сумісної власності на неї. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 650,28 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване правом суду при поділі спільного майна подружжя відступити від засади рівності часток за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, та обґрунтоване тим, що відповідач неодноразово допускав заборгованість зі сплати аліментів на користь позивача та ухилявся від утримання їхніх спільних дітей.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково. Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині за кожним на квартиру АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 320,00 грн.

Суд апеляційної інстанції виходив із засади рівності часток подружжя у вказаній справі, відсутності належних та достовірних доказів на підтвердження обставин, що мають істотне значення для справи, як підстави для відступлення від вказаної засади. Судом враховано, що у відповідача відсутня заборгованість за аліментами на утримання спільних з позивачем дітей, підтверджено факти надання ним матеріальної допомоги дітям у добровільному порядку, проведення з ними спільного дозвілля та участі у їх вихованні та розвитку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

29 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року та залишити в силі рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2017 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

28 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду за вказаною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

Доводи, зазначені в касаційній скарзі

Касаційну скаргу мотивовано помилковим висновком суду апеляційної інстанції, що заборгованість відповідача за аліментами не є підставою для визнання за позивачем права власності на 5/6 частини у спільному майні подружжя.

Частина друга статті 70 СК України щодо умов відступлення від засад рівності часток подружжя не містить застережень, які застосовано апеляційною інстанцією в оскаржуваному рішенні. Апеляційний суд при ухваленні рішення використав інформацію виконавчого провадження щодо відсутності заборгованості відповідача за аліментами, яка не відповідала дійсності. Станом на 01 листопада 2017 року заборгованість відповідача зі сплати аліментів на утримання дітей склала 35 395,01 грн, діти проживають з нею та перебувають на її утриманні, що залишилося поза увагою суду.

Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 вважає рішення суду апеляційної інстанції законним, обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права і просить залишити його без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Із посиланням на докази ОСОБА_2 зазначає, що заборгованість зі сплати аліментів у нього відсутня. Позивач не надала доказів, що розмір аліментів на дітей є недостатнім для забезпечення їхнього фізичного та духовного розвитку. Факт проживання дітей з матір`ю не є підставою для відступлення від рівності часток при поділі майна подружжя. Дотримання засади рівності часток при поділі майна не порушує житлові права дітей, які зареєстровані у спірній квартирі, а також не перешкоджає користуванню квартирою, яка належить обом батькам.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_1 від 14 липня 2004 року (а. с. 19).

Від шлюбу сторони мають чотирьох дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 15 - 18).

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2013 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнено аліменти на утримання дітей у розмірі 1/2 частини від усіх видів його доходу щомісячно.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2017 року шлюб між сторонами розірвано (а. с. 20).

За час шлюбу сторонами придбано квартируАДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі - продажу ВСО № 216742 за реєстровим № 5888 від 28 грудня 2005 року та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 липня 2017 року (а. с. 11).

Право власності на вказану нерухомість 01 серпня 2006 року зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2

Судом першої інстанції зазначено, що у відповідача неодноразово виникала заборгованість зі сплати аліментів на утримання дітей. Відповідач протягом певного часу ухилявся від утримання дітей.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 31 січня 2017 року ВП № 51090835 станом на 27 грудня 2016 року заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання дітей відсутня.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України (2947-14) ) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

Згідно із частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї (частина друга статті 70 СК України).

Згідно з частиною третьою статті 70 СК України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Звертаючись до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя, позивач просила суд відступити від засади рівності часток у майні подружжя відповідно до частини другої статті 70 СК України з тих підстав, що у відповідача існує заборгованість за аліментами, він ухиляється від виконання свого батьківського обов`язку щодо утримання їхніх чотирьох дітей, які проживають разом з нею, перебувають на її повному матеріальному забезпеченні.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з того, що за змістом частин другої та третьої статті 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до частин першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між сторонами досягнуто згоди щодо утримання дітей відповідачем шляхом виплати ним позивачу грошової суми у вигляді Ѕ частки заробітної плати, що становить 3 000,00 грн. Відповідач зобов`язався також сплатити заборгованість у сумі 26 000,00 грн, що підтверджується його заявою НВІ 871707 від 26 грудня 2016 року, посвідченою приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Рохман Л. А. (а. с 12).

Доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, про заборгованість відповідача зі сплати аліментів на утримання дітей у сумі 35 395,01 грн, Верховним Судом відхиляються з огляду на обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

Судом апеляційної інстанції спростовано висновок суду першої інстанції, який без зазначення доказів вказав, що у відповідача неодноразово виникала заборгованість зі сплати аліментів на утримання дітей, відповідач протягом певного часу ухилявся від утримання дітей.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, апеляційний суд оцінив кожен доказ у справі доказу окремо, а також у їх сукупності, а саме:постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 31 січня 2017 року ВП № 51090835, якою підтверджена відсутність заборгованості за аліментами станом на 27 грудня 2016 року; копії квитанцій, які підтверджують надання відповідачем матеріальної допомоги на утримання дітей; фотокартки, які підтверджують участь відповідача у вихованні дочок та його інтерес до спілкування та розвитку дітей; копії квитанцій та розписки позивача про добровільне надання відповідачем матеріальної допомоги на утримання дітей.

Лише посилання в касаційній скарзі на те, що з позивачем проживають четверо дочок, а заборгованість відповідача за аліментами на їх утримання становить 35 395,01 грн, з огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини та положення статті 70 СК України, не є підставою для відступу від засади рівності часток подружжя при поділі майна.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та зводяться до незгоди з судовим рішенням та переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України не належить до повноважень Верховного Суду.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для його скасування відсутні.