Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3,

відповідач - Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 листопада 2016 року в складі судді Шаховніної М. О. та рішення Апеляційного суду міста Києва від 20 березня 2017 року в складі колегії суддів: Волошиної В. М., Слюсар Т. А., Поливач Л. Д.,

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, звернулися до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (далі - ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія") про стягнення інфляційних втрат, пені та 3 % річних.

Позовна заява мотивована тим, що 23 лютого 2014 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), у результаті якої позивачі зазнали тілесних ушкоджень.

Вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 10 грудня 2014 року ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні вказаної ДТП та стягнуто з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_3 - ОСОБА_2, матеріальну шкоду, пов`язану з лікуванням дитини у розмірі 15 503,99 грн, шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності - 21 924 грн, моральну шкоду - 5 000 грн; на користь потерпілої ОСОБА_2 шкоду, пов`язану із тимчасовою втратою працездатності - 8 637,50 грн та 5 000 грн моральної шкоди; на користь ОСОБА_1 5 000 грн моральної шкоди.

Відповідач свої зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування виконав несвоєчасно, зокрема прострочив виконання зобов`язань за період з 12 березня 2015 року до 30 травня 2016 року, тому позивачі мають право на стягнення інфляційних втрат, пені та 3 % річних.

На підставі викладеного ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, просили стягнути з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь: ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3, пеню у розмірі 25 998, 45 грн, 3 % річних - 1 551,81 грн, інфляційні втрати - 16 462, 06 грн; ОСОБА_2 пеню - 8 334, 17 грн., 3 % річних - 498,79 грн, інфляційні втрати - 5 291,35 грн; ОСОБА_1 пеню - 3 055,60 грн, 3 % річних - 182,87 грн, інфляційні втрати - 1 940 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 10 листопада 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3, пеню у розмірі 18 059,65 грн, 3 % річних - 1 372,02 грн, інфляційні втрати - 14 522,06 грн.

Стягнуто з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ОСОБА_2 пеню у розмірі 4 167 грн, 3 % річних - 316,63 грн, інфляційні втрати - 3 351,35 грн.

Стягнуто з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 418,86 грн та витрати на правову допомогу - 5 394,80 грн.

У задоволенні решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач порушив виконання грошового зобов`язання щодо ОСОБА_2 та малолітньої ОСОБА_3, тому зобов`язаний сплатити на користь цих осіб пеню, інфляційні втрати та 3 % річних.

Місцевий суд вважав, що позовні вимоги є доведеними в частині стягнення з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 пені у розмірі 18 059,65 грн, 3 % річних - 1 372 грн, інфляційних втрат - 14 522,06 грн; на користь ОСОБА_2 пені - 4 167 грн, 3 % річних - 316,63 грн, інфляційних страт - 3 351,35 грн, судового збору - 418,86 грн та витрати на правову допомогу - 5 394,80 грн.

Суд першої інстанції також вважав, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити, оскільки відсутні правові підстави для застосування до вимог про стягнення моральної шкоди норми частини другої статті 625 ЦК України.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 20 березня 2017 року рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, до ПрАТ "Українська пожежено-страхова компанія" про стягнення пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення.

Стягнуто з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 пеню у розмірі 17 473,21 грн, 3 % річних - 1 551,81 грн, інфляційні втрати - 16 462,06 грн.

Стягнуто з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ОСОБА_2 пеню у розмірі 5 616,36 грн, 3 % річних - 498,79 грн, інфляційні втрати - 5 291,35 грн.

Стягнуто з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 2 059,16 грн, 3 % річних - 182,87 грн, інфляційні збитки - 1 940 грн.

Стягнуто з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 207,23 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що зібраними у справі доказами підтверджено факт несплати відповідачам страхового відшкодування, а саме: ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_2 - 42 427,99 грн, ОСОБА_2 - 13 637,50 грн, ОСОБА_1 - 5 000 грн, тому місцевий суд обґрунтовано частково стягнув пеню на користь ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_2, та ОСОБА_2

Так, за період з 12 липня 2015 року до 30 травня 2016 року з відповідача на користь ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_2 необхідно стягнути пеню у розмірі 17 473,21 грн, ОСОБА_2 - пеню у розмірі 5 616,36 грн та ОСОБА_1 - пеню у розмірі 2 059,16 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних суд дійшов помилкового висновку про застосування положень частини другої статті 625 ЦК України щодо нарахування інфляційних втрат та 3 % річних лише до матеріальної шкоди, не враховуючи при цьому, що положення цієї статті застосовуються до усіх грошових вимог, оскільки вироком суду встановлено виплату страхового відшкодування заподіяного внаслідок ДТП і на відповідача покладений обов`язок своєчасно виконати грошове зобов`язання, яке вчасно не виконане.

Правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору обов`язкового страхування наземного транспорту, є грошовим зобов`язанням.

Висновки суду першої інстанції в частині стягнення правової допомоги є обґрунтованими.

При цьому апеляційний суд навів розрахунок при задоволенні грошової вимоги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що під час виконавчого провадження (щодо вироку суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення майнової та моральної шкоди) виконавчий документ було повернуто в орган, який його видав, тому відсутні підстави для стягнення пені, інфляційних втрат і 3 % річних.

ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" добровільно виплатило страхове відшкодування 31 травня 2016 року та 02 червня 2016 року, тому відсутні підстави для відповідальності. Судове рішення про стягнення на користь позивачів коштів було виконане у повному обсязі.

Позов у цій справі подано з пропуском строку позовної давності. До спірних правовідносин не застосовується частина друга статті 625 ЦК України. Суди безпідставно стягнули з відповідача витрати на правову допомогу.

Доводи інших учасників справи

Інший учасник справи не скористався своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

11 травня 2018 справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки", у справі № 758/8819/16-ц (провадження № 61-21635св18) призначено повторний автоматичний розподіл.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 27 квітня 2013 року між ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" та ОСОБА_4 укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

23 лютого 2014 року відбулася ДТП, внаслідок якої позивачі зазнали тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості.

Вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 10 грудня 2014 року ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні вказаної ДТП. Стягнуто на користь представника малолітньої ОСОБА_3 - ОСОБА_2, з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" матеріальну шкоду, пов`язану з лікуванням дитини ОСОБА_3, у розмірі 15 503,99 грн; шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності її доньки ОСОБА_3 (відповідно до чинного законодавства України визнана дитиною-інвалідом) у розмірі 18 мінімальних заробітних плат, що складає 21 924 грн; моральну шкоду, яку зазнала її донька ОСОБА_3, у розмірі 5 000 грн.

Указаним вироком також стягнуто на користь представника малолітньої доньки ОСОБА_3 - ОСОБА_2, з ОСОБА_4 моральну шкоду, яку зазнала її донька ОСОБА_3, у розмірі 30 000 грн. Стягнуто на користь ОСОБА_2 з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" шкоду, пов`язану з її тимчасовою втратою працездатності, у розмірі 8 637,50 грн; моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 11 березня 2015 року вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 10 грудня 2014 року змінено в частині призначення покарання ОСОБА_4 .

На підставі вироку суду 20 березня 2015 року видано три виконавчих листа.

Постановами відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві ВП № 47322186, ВП № 47321971, ВП № 47322672 від 23 квітня 2015 року відкрито виконавче провадження на примусове виконання рішення.

Позивачі 11 квітня 2016 року звернулися із скаргою до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на дії ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" щодо невиконання зобов`язання про сплату страхового відшкодування.

Листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 16 травня 2016 року позивачів повідомлено про те, що виявлено ознаки порушення страховиком законодавства у сфері фінансових послуг щодо нездійснення виплати страхового відшкодування у порядку, встановленому законодавством, та відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" роз`яснено позивачам, що законом не передбачений порядок виплати пені, при виплаті страховиком страхового відшкодування на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався у судовому порядку.

При цьому вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 10 грудня 2014 року та іншими судовими інстанціями не вирішено питання про стягнення з ПрАТ "УПСК" пені за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування.

Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 07 червня 2016 року закрито справу про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, провадження у якій розпочато актом про правопорушення, вчиненні ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на ринку фінансових послуг від 18 травня 2016 року, у зв`язку з тим, що порушення та його наслідки усунуто порушником самостійно до застосування комісією заходу впливу.

ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на виконання вироку суду (цивільного позову) виплатило позивачам у цій справі страхове відшкодування у повному обсязі лише 31 травня 2016 року та 02 червня 2016 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в незміненій частині та постанова апеляційного суду відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині другій статті 625 ЦК України передбачено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно зі статтею 16 цього Закону договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Відповідно до частини першої статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Проаналізувавши норми статей 524, 533 - 535, 625 ЦК України, можна дійти висновку, що грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим слід вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про надання послуг, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.

Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника, яким у цих правовідносинах виступає страховик.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за цим договором: на його або третьої особи користь страховик зобов`язаний здійснити страхове відшкодування.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами у справі на підставі укладеного між ОСОБА_4 та ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду України у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 6-927цс16.

Отже, у справі, яка переглядається, суд першої інстанції у нескасованій частині та апеляційний суд, ухвалюючи рішення щодо задоволення позовних вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, дійшли правильного висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами у справі, є грошовим зобов`язанням, оскільки в разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату страхувальникові або іншій особі. А тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 625 ЦК України.

При цьому апеляційний суд навів обґрунтований та правильний розрахунок при задоволенні грошової вимоги.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що під час виконавчого провадження (щодо вироку суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення майнової та моральної шкоди) виконавчий документ було повернуто в орган, який його видав, тому відсутні підстави для стягнення пені, інфляційних втрат і 3 % річних, оскільки виконавче провадження спрямоване саме на примусове виконання рішень, а відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання, тому ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" зобов`язане було виконати вирок суду в частині стягнення з нього коштів у добровільному порядку після ознайомлення зі змістом цього судового рішення.

Безпідставними є доводи касаційної скарги щодо пропуску позивачами строку позовної давності, оскільки вирок Новоселицьким районним судом Чернівецької області ухвалено 10 грудня 2014 року, ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області, якою цей вирок змінено в частині призначення покарання ОСОБА_4, постановлено 11 березня 2015 року, страхове відшкодування сплачено 31 травня 2016 року та 02 червня 2016 року, а до суду з цим позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, звернулися у липні 2016 року, тобто в межах строку позовної давності.

Доводи касаційної скарги, що до спірних правовідносин не застосовується частина друга статті 625 ЦК України, не заслуговують на увагу, оскільки в разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату страхувальникові або іншій особі, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню вказана норма матеріального права.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що суди безпідставно стягнули з відповідача витрати на правову допомогу, оскільки суди дослідили належним чином подані позивачами докази на підтвердження цих обставин та дали їм належну праву оцінку, а результат указаної процесуальної дії викладено у мотивувальних частинах оскардуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків місцевого суду в нескасованій частині та апеляційного суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 листопада 2016 року в нескасованій частині та рішення Апеляційного суду міста Києва від 20 березня 2017 року залишити без змін.