розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 26 жовтня 2017 року у складі судді Палюх Н. М. та постанову Апеляційного суду Львівської області від 20 березня 2018 року у складі колегії суддів: Павлишина О. Ф., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати від 20 серпня 2008 року у складі третейського судді Мартин Д. І. у справі № 20/08 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Спектр" (далі - ТОВ "А-Спектр") про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та визнання права власності на житловий будинок.

Позовну заяву мотивовано тим, що 20 серпня 2008 року Постійно діючим Третейським судом при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати у складі третейського судді Мартина Д. І. у справі № 20/08 ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено та визнано за нею право приватної власності на об`єкт нерухомості - житловий будинок на АДРЕСА_1, загальною площею 161,4 кв. м, а також зобов`язано ТОВ "А-Спектр" усунути ОСОБА_2 перешкоди в користуванні житловим будинком на АДРЕСА_1, загальною площею 161,4 кв. м, шляхом звільнення ТзОВ "А-Спектр" вказаного будинку в п`ятнадцятиденний строк з дня вступу цього рішення в законну силу.

Це рішення підлягає пред`явленню до Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" для реєстрації за ОСОБА_2 права приватної власності на вказаний житловий будинок.

Вважає, що рішення третейського суду безпосередньо стосується її прав та обов`язків.

Копію оскаржуваного рішення третейського суду ОСОБА_1 отримала лише 25 травня 2017 року у відповідь на адвокатський запит адвоката Блонського М. А., поданого у її інтересах.

Вона зареєстрована та проживає в будинку АДРЕСА_2, який належить їй на праві власності.

У 2002 році частині вказаного будинку було присвоєно окремий поштовий номер АДРЕСА_1. У подальшому частину будинку з поштовою адресою: АДРЕСА_1, набула ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 23 січня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Колодій О. Я.

Незважаючи на присвоєння частині будинку окремого поштового номера, будинок залишився однією спорудою і не ділиться по прямій лінії між нею та ОСОБА_2, обидві частини будинку мають спільні конструктивні елементи, зокрема стіни, перегородки та дах, а також спільне подвір`я та спільний вхід на їхню територію.

З рішення третейського суду вбачається, що ОСОБА_2 провела реконструкцію будинку АДРЕСА_1 шляхом його розширення, однак дозволу він неї ОСОБА_2 не отримувала.

Так, 19 липня 2007 року між ОСОБА_2 та ТзОВ "А-Спектр" було укладено договір підряду, відповідно до якого ТзОВ "А-Спектр" зобов`язувалося виконати з матеріалів ОСОБА_2 будівельні роботи щодо реконструкції житлового будинку на АДРЕСА_1 з його розширенням за рахунок добудови та надбудови.

Фактично між сторонами виникли договірні відносини із зобов`язального права, а тому вказаний спір було передано на розгляд третейського суду із підстав, що не передбачені третейською угодою.

Крім того, земельна ділянка на АДРЕСА_1 обтяжена сервітутом, а тому заявниця має право користуватися земельною ділянкою в межах дії цього сервітуту для проходу та проїзду до свого помешкання.

Враховуючи те, що третейський суд своїм рішенням визнав право власності фактично на самочинно збудоване та реконструйоване нерухоме майно, тобто вирішив справу непідвідомчу третейському суду, таке рішення в силу вимог частини четвертої статті 389-4 та статті 389-5 ЦПК України 2004 року підлягає скасуванню.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 26 жовтня 2017 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Скасовано рішення Постійно діючого Третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати від 20 серпня 2008 року у справі № 20/08 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ "А-Спектр" про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та визнання права власності на житловий будинок.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що третейським судом вирішено питання про визнання права власності на нерухоме майно, що належить до виключної компетенції суду загальної юрисдикції, а тому справа, у якій було прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду. Крім того, третейський суд, ухвалюючи рішення від 20 серпня 2008 року, вирішив питання щодо права заявниці, яка не брала участі в справі, в порушення вимог пункту 5 частини другої статті 389-5 ЦПК України 2004 року.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 20 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 26 жовтня 2017 року залишеною без змін.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що ухваленим 20 серпня 2008 року рішенням третейський суд, у порушення вимог пункту 5 частини другої статті 389-5 ЦПК України 2004 року, вирішив питання про права ОСОБА_1, яка не брала участі у справі. Крім того, третейський суд вийшов за межі своїх повноважень, оскільки зобов`язав ОКП ЛОР "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" зареєструвати за ОСОБА_2 право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

З рішення третейського суду також вбачається, що між ОСОБА_2 та ТОВ "А-Спектр" не існувало спору, а сторони передали на вирішення третейського суду не спір, а питання юридичного оформлення права власності на нерухоме майно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що заява про скасування рішення третейського суду подана особою, яка не брала участі у справі, та може бути розглянута лише у випадку, якщо третейський суд вирішив питання про її права і обов`язки. Разом з цим рішенням третейського суду, що оскаржується ОСОБА_1, яка не брала участі у справі, не вирішувалось питання про її права та обов`язки. Будинки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 є окремими будинками, а не одним з двома квартирами, та на них не поширюється режим спільної сумісної власності. Вважає, що висновки суду про спільне подвір`я свідчать про втручання в її право приватної власності. Зазначає, що сервітут, на який посилається ОСОБА_1, не проходить через її земельну ділянку, а знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_3, що підтверджується планом обмежень і сервітутів земельної ділянки на АДРЕСА_1 . Заявник не є власником, орендарем чи користувачем спірного нерухомого майна, спір щодо якого розглядався третейським судом.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу позивачка до суду не подала.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

У липні 2018 року цивільна справа № 462/2540/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2019 року справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - ОСОБА_2, про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати від 20 серпня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ "А-Спектр" про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та визнання права власності на житловий будинок призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанції

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суди встановили, що будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 23 січня 2006 року № 71, посвідченого приватним нотаріусом Львівської міського нотаріального округу Колодій О. Я. (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 06 лютого 2006 року) (а. с. 14).

Зі змісту державного акта на земельну ділянку від 16 листопада 2006 року серії НОМЕР_1 вбачається, що земельна ділянка для обслуговування житлового будинку, яка розташована на АДРЕСА_1, належить ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23 січня 2006 року.

З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16 липня 2008 року відомо, що будинок АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право на спадщину від 07 лютого 2008 року НОМЕР_2, виданого П`ятою львівською державною нотаріальною конторою (а. с.11, 12, 13).

19 липня 2007 року між ОСОБА_2 та ТОВ "А-Спектр" укладено договір підряду, відповідно до якого ТОВ "А-Спектр" зобов`язувалося виконати з матеріалів ОСОБА_2 будівельні роботи щодо реконструкції належного позивачу житлового будинку АДРЕСА_1 з його розширенням за рахунок добудови та надбудови.

У пункті 9.2 договору підряду сторони погодили, що будь-які спори щодо відносин, які виникають з цього договору, підлягають остаточному врегулюванню за вибором позивача у суді або третейському суді.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати від 20 серпня 2008 року (третейський суддя Мартин Д. І.) у справі № 20/08 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ "А-Спектр" про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та визнання права власності на житловий будинок, визнано за ОСОБА_2 право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 161,4 кв. м; зобов`язано ТОВ "А-Спектр" усунути ОСОБА_2 перешкоди в користуванні нею житловим будинком АДРЕСА_1, загальною площею 161,4 кв. м, шляхом звільнення ТОВ "А-Спектр" вказаного будинку в п`ятнадцятиденний строк з дня набрання цим рішенням законної сили.

У зазначеному рішенні вказано про те, що воно підлягає пред`явленню до Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" для реєстрації за ОСОБА_2 права приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 161,4 кв. м (а. с. 18-24).

Звертаючись до суду із заявою про скасування рішення третейського судді від 20 серпня 2008 року, ОСОБА_1 посилалася на те, що вказане рішення впливає на її права, а саме створює перешкоди у користуванні її нерухомим майном, оскільки наслідками його ухвалення є реєстрація за ОСОБА_2 права власності на частину будинку, яка в сукупності з її частиною становлять єдину неподільну споруду. Ці частки об`єднані спільними конструкційними елементами та мають спільне подвір`я.

Задовольняючи вимоги заяви, суд першої інстанції вважав, зокрема, що справа, у якій було прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду.

Апеляційний суд погодився з такими висновками, зазначивши, що своїм рішенням від 18 лютого 2009 року третейський суд, у порушення вимог пункту 5 частини другої статті 389-5 ЦПК України 2004 року, вирішив питання щодо права заявниці, яка не брала участі у справі, третейський суд вийшов за межі своїх повноважень, оскільки зобов`язав Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" зареєструвати за ОСОБА_2 право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статей 124, 125 Конституції України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення третейського суду) правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Згідно з пунктом 7 статті 6 Закону України "Про третейські суди" третейські суди не можуть розглядати справи, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року (v001p710-08) у справі № 1-рп/2008 третейські суди не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, а самі вони не входять до системи судів загальної юрисдикції.

Частиною четвертою статті 46 Закону України "Про третейські суди" в редакції, чинній на момент ухвалення рішення третейського суду, рішенням третейського суду може бути зобов`язана виконати певні дії виключно сторона спору. Зобов`язувати вчиняти певні дії третіх осіб, які не брали участь при розгляді справи, третейський суд не має права.

Відповідно до частини другої статті 389-5 ЦПК України 2004 року рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо:

1) справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

3) третейську угоду визнано судом недійсною;

4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;

5) третейський суд вирішив питання про права і обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

Згідно з частиною другою статті 382 ЦК України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення третейського суду) власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належить на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Встановивши, що будинки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 мають спільні конструктивні елементи, зокрема стіни, перегородки та дах, а також спільне подвір`я і спільний вхід на їхню територію, що також не спростовано в суді поясненнями заінтересованої особи, а також перебувають у власності різних осіб, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування рішення третейського суду, яким вирішено питання про права і обов`язки ОСОБА_1, яка не брали участі у справі (пункт 5 частини другої статті 389-5 ЦПК України 2004 року).

Обґрунтованим є також висновок судів про наявність підстав для скасування рішення третейського суду, передбачених пунктом 2 частини другої статті 389-5 ЦПК України 2004 року.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та (або) фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

З рішення третейського суду вбачається, що між ОСОБА_2 та

ТОВ "А-Спектр" не існувало спору, а сторони передали на вирішення третейського суду не спір, а питання юридичного оформлення права власності на нерухоме майно.

Також судами обґрунтовано зауважено, що зобов`язання Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" як особи, яка не брала участі у справі, зареєструвати за ОСОБА_2 право приватної власності на об`єкт нерухомості - житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 161,4 м. кв, суперечить змісту частини четвертої статті 46 Закону України "Про третейські суди", оскільки рішенням третейського суду може бути зобов`язана виконати певні дії виключно сторона спору.

За змістом статті 46 Закону "Про третейські суди" третейські суди приймають рішення тільки від свого імені, а самі ці рішення, ухвалені в межах чинного законодавства, є обов`язковими лише для сторін спорів.

Забезпечення ж примусового виконання рішень третейських судів перебуває за межами третейського розгляду та є завданням компетентних судів і державної виконавчої служби (стаття 57 Закону "Про третейські суди", пункт 1 частини другої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження").

Отже, вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 57- 60, 212 ЦПК України 2004 року, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права зводяться до переоцінки досліджених у судовому порядку доказів, висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.