На обгрунтування позовних вимог зазначала, що 23 липня 2013 року між нею та відповідачем було укладено договір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Анциферовою А. М. та зареєстрований у реєстрі за № 2-1357.

За умовами договору, позивач передала у власність ОСОБА_2 належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1, а відповідач зобов`язався довічно утримувати її, а саме: забезпечувати грошовими ресурсами для задоволення потреб та створення умов її нормальної життєдіяльності.

Сторони домовились, що утримання, у тому числі забезпечення харчуванням, одягом, необхідною допомогою, включаючи і медичну, має грошовий еквівалент і оцінюється ними за спільною згодою у розмір 750,00 грн на місяць. Крім вказаної суми, відповідач зобов'язувався щомісячно сплачувати комунальні послуги за квартиру у терміни, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг, зокрема утримання будинку, користування природним газом, теплопостачання, водопостачання, електроенергію, абонентську плату за телефон, послуги соціального пакету кабельного телебачення та оплати домофону.

Пунктом 8 договору довічного утримання визначено, що сума грошового утримання підлягає індексації та нараховується щорічно у лютому місяці чергового року за попередній рік, з урахуванням річного індексу інфляції споживчих цін за інформацією Державної служби статистики України. Разом з тим, починаючи з дати укладення договору, відповідач систематично, свідомо ухиляється від виконання обов`язку щодо сплати грошового утримання з урахуванням індексу інфляції споживчих цін, що свідчить про порушення ним умов договору.

27 лютого 2017 року вона направила за останнім відомим їй зареєстрованим місцем проживання відповідача лист з вимогою провести сплату грошового утримання з урахуванням індексу інфляції, але він повернувся відправнику за закінченням установленого терміну зберігання.

Посилаючись на те, що внаслідок порушення відповідачем пункту 8 договору довічного утримання та статті 751 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) виникла заборгованість по сплаті індексації грошового утримання у розмірі 39 550,50 грн, позивач просила розірвати договір довічного утримання від 23 липня 2013 року, укладений між нею та ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Анциферовою А. М. за зареєстрований у реєстрі за № 2-1357, та повернути їй у власність квартиру АДРЕСА_1 шляхом поновлення запису про реєстрацію її права власності на зазначене нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10 липня 2018 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач належним чином виконує свої зобов`язання за оспорюваним договором, зокрема щомісячно сплачує позивачу грошове утримання та витрати на комунальні послуги, про що свідчать наявні у матеріалах справи докази. Водночас індексація грошового утримання є змінною величиною та не може бути розрахована наперед, за своїм змістом є способом захисту від зниження купівельної спроможності грошової одиниці, що не дає підстав для віднесення її до істотних умов договору, а тому не свідчить про їх порушення ОСОБА_2 . Крім того, після звернення позивача з позовом до суду відповідач сплатив їй грошові кошти (індексацію), які вона прийняла як належне виконання.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1

Розірвано довічного утримання від 23 листопада 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Анциферовою А. М. та зареєстрований у реєстрі за № 2-1357.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції не врахував, що обов`язок сплати набувачем індексації прямо передбачений пунктом 8 договору довічного утримання та положеннями статті 751 ЦК України, а тому заперечення відповідача про те, що несвоєчасна сплата індексації не є порушенням істотних умов договору не є обгрунтованими. Виплата відповідачем індексації грошового утримання після звернення позивача до суду з вказаним позовом не підтверджує належного виконання ним обов`язків за договором довічного утримання. Ураховуючи неналежне виконання ОСОБА_2 зобов`язання за договором довічного утримання у частині сплати індексації грошового утримання, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання спірного договору, наслідком чого, відповідно до частини першої статті 756 ЦК України, є повернення відчужувачу права власності на майно, яке було ним передане.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У грудні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2, у якій заявник просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від

06 листопада 2018 року та залишити в силі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 липня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що відповідно пункту 14 договору довічного утримання, істотними умовами вказаного договору вважаються щомісячна сплата грошового утримання і довічне право позивача на проживання у відчуженій на користь набувача квартирі АДРЕСА_1 . Відповідач щомісяця належним чином сплачував позивачу грошове утримання у погодженому сторонами розмірі 750,00 грн та вартість комунальних платежів. З моменту укладення спірного договору від ОСОБА_1 не надходило претензій щодо сплати грошового утримання без урахування індексації або вимог про збільшення суми щомісячного платежу, збільшення розміру витрат на оплату житлово-комунальних послуг чи будь-які інші пропозиції щодо виплат грошового утримання.

Апеляційний суд також не врахував, що за змістом положень статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", грошове забезпечення за договором довічного утримання не належить до об`єктів індексації. Аналогічна позиція викладена у повідомленні Міністерства соціальної політики України від

10 березня 2017 року № 59/0/67-17/163.

Після звернення позивача до суду з вимогами про розірвання договору довічного утримання, він сплатив належні кошти (індексацію), а позивач прийняла таке виконання, що не давало суду підстав для розірвання договору.

У відзиві на касаційну скаргу, що надійшов до Верховного Суду у січні 2019 року, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 . просив залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, посилаючись на те, що умови договору довічного утримання та положення статті 751 ЦК України безальтернативно визначають право позивача на отримання грошового утримання з урахуванням його індексації. Ураховуючи, що відповідач не заперечував обставин неналежного виконання договору довічного утримання у частині сплати грошового забезпечення з урахування індексації, апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання цього договору з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 755 ЦК України.

Твердження ОСОБА_2 про те, що позивач не зверталася до нього з будь-якими претензіями та вимогами щодо проведення індексації щомісячного грошового утримання спростовуються письмовою заявою ОСОБА_1 від 28 лютого 2017 року, що міститься у матеріалах справи.

Часткова сплата відповідачем суми індексації після відкриття провадження у справі про розірвання договору довічного утримання не свідчить про те, що право позивача на отримання належної суми грошових коштів на виконання оспорюваного договору не було порушеним, оскільки особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані їх поновити не чекаючи пред`явлення претензії або позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 27 травня2019 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами установлено, що 23 липня 2013 року між ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 укладено договір довічного утримання, за умовами якого позивач передала у власність відповідачеві належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .

За змістом пунктів 7, 8 та 9 зазначеного договору, відповідач зобов`язався довічно утримувати ОСОБА_1, зокрема забезпечувати її грошовими ресурсами для задоволення потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності, на які вона буде самостійно забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобам, необхідними послугами та всім необхідним для повноцінного життя. Сторони домовились, що утримання, у тому числі забезпечення харчуванням, одягом, необхідною допомогою, включаючи і медичну, має грошовий еквівалент, що оцінюється сторонами за їх спільною згодою у розмірі 750,00 грн на місяць, які будуть щомісячно надаватися позивачу шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під розписку.

Крім вищезазначеної суми, відповідач зобов'язався щомісячно сплачувати комунальні послуги за квартиру у терміни, встановлені відповідними договорами, незалежно від того, з ким вони укладені ( ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 ). Кошти на оплату комунальних послуг повинні щомісячно надаватися позивачу шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під розписку. До оплачуваних щомісячних витрат на комунальні послуги належать: послуги по утриманню будинку, плата за користування природним газом, теплопостачання, водопостачання (у обсязі: гаряча вода - до 4 куб. м, холодна вода - до 4 куб. м) та електроенергія у обсязі до 150 кВт год, абонентська плата за телефон (крім міжнародних, міжміських розмов та розмов з абонентами мобільного зв`язку), послуги соціального пакету кабельного телебачення та оплата домофону. У випадку зміни тарифів на вищезазначені послуги позивач зобов'язаний письмово повідомити про це відповідача протягом 5 днів з дня отримання ним квитанцій з новими тарифами. У випадку несвоєчасного повідомлення позивачем відповідача про зміну тарифів, відповідач не несе відповідальності за виникнення заборгованості по сплаті комунальних послуг.

У випадку виникнення у майбутньому потреби забезпечення відчужувача іншими видами матеріального забезпечення чи догляду, відчужувач самостійно, на свій розсуд, несе всі витрати на ці види забезпечення у межах грошового утримання, передбаченого цим Договором, згідно обумовлених сум.

Одноразове грошове утримання визначено сторонами за спільною згодою у розмірі 45 000,00 грн, які позивач отримав від відповідача повністю перед підписанням цього договору.

Сума грошового утримання підлягає індексації та нараховується щорічно у лютому місяці чергового року за попередній рік з урахуванням річного індексу інфляції споживчих цін за інформацією Державної служби статистики України.

Сторони домовились, що вказаний договір може бути розірвано за згодою сторін, а у випадку невиконання його істотних умов і відмови від добровільного розірвання однієї із сторін - у судовому порядку. При розірванні договору у судовому порядку позивач зобов`язаний повернути відповідачу усі витрати, які він поніс при виконанні договору протягом його дії, згідно пунктів 7-9 зазначеного договору (пункт 15 договору).

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом частини першоїстатті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 744 ЦК Україниза договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

У статті 749 ЦК Українизакріплено обов`язки набувача за договором довічного утримання (догляду), якими можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача (частина перша цієї статті).

За змістом пункту 1 частини першої статті 755 ЦК Українидоговір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини.

Положення частини першої статті 755 ЦК України не містить визначення неналежного виконання набувачем обов`язків за договором довічного утримання, а тому вирішуючи зазначене питання, суд має ураховувати конкретні обставини справи, а також умови договору довічного утримання та положення статті 651 ЦК України (435-15) , якою визначені загальні підстави для зміни або розірвання договору.

Частиною другою статті 651 ЦК України визначено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотними є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Розірвання у судовому порядку договору довічного утримання у випадку невиконання його істотних умов та відмови від добровільного розірвання однією із сторін та правові наслідки його розірвання передбачені також пунктом 15 договору.

Відповідно до пункту 14 договору довічного утримання його істотними умовами, є довічне право на проживання відчужувача у квартирі АДРЕСА_1, вчасна сплата щомісячного грошового утримання, що складається з щомісячного платежу у розмірі 750,00 грн, а також щомісячна оплата відповідачем комунальних послуг, до яких належать послуги по утримання будинку, плата за користування природним газом, теплопостачання, водопостачання (у обсязі: гаряча вода - до 4 куб. м, холодна вода - до 4 куб. м) та електроенергія у обсязі до 150 кВт год, абонентська плата за телефон (крім міжнародних, міжміських розмов та розмов з абонентами мобільного зв`язку), послуги соціального пакету кабельного телебачення та плата домофону.

Таким чином, істотними умовами договору довічного утримання сторони визначили:

- довічне право проживання відчужувача у квартирі,

- вчасну сплату місячного грошового утримання у чітко визначеному розмірі щомісячного платежу - 750,00 грн,

- оплату комунальних послуг у визначених ними межах.

Обов`язок набувача сплатити індексацію грошового утримання, яка нараховується щорічно у лютому місяці за попередній рік, з урахуванням річного індексу інфляції, сторони передбачили у пункті 8 договору довічного утримання, а тому він не відноситься до істотних його умов, визначених у пункті 14 договору.

Відтак несплата відповідачем щорічної індексації нарахованої на грошове утримання не може вважатися істотним порушенням ним умов договору довічного утримання, що значною мірою позбавляло відчужувача того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_2 належним чином виконував зобов`язання за договором довічного утримання щодо сплати щомісячного грошового утримання у розмірі 750,00 грн та оплату комунальних послуг, спір виник щодо невиконання відповідачем за період з 2014 року по

2017 рік обов`язку виплати індексації грошового утримання, закріпленого пунктом 8 зазначеного договору та статтею 751 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання, суд першої інстанції, виходячи з аналізу умов договору довічного утримання, положень статті 755 ЦК України та правової природи індексації, як механізму підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг у разі перевищення визначеного законом індексу споживчих цін, дійшов правильного висновку, що несплата набувачем індексації грошового утримання за попередній рік не є істотним порушенням договору довічного утримання, а тому не є підставою для розірвання договору довічного утримання.

Таким чином, скасовуючи рішення суду першої інстанції, та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення вимог ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання, апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини у поєднанні з умовами договору довічного утримання. Крім того, вирішуючи зазначений спір не звернув увагу на правові наслідки розірваннядоговору довічного утримання в судовому порядку, передбачені пунктом 15 договору, зокрема зобов`язання відчужувача повернути набувачу усі витрати, які він поніс при виконанні договору протягом його дії, згідно пунктів 7-9 зазначеного договору.

Натомість, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів правильно застосував норми матеріального права та дійшов обгрунтованого висновку провідсутність обумовлених укладеним договором та чинним законодавством підстав для розірвання договору довічного утримання.

Посилання у касаційній скарзі на те, що грошове утримання не підлягає індексації з огляду на не віднесення його Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" (1282-12) до об`єктів індексації є неспроможними, оскільки індексація матеріального забезпечення за договором довічного утримання передбачена статтею 751 ЦК України та умовами укладеного між сторонами договору довічного утримання.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково, і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи, що апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону, постанова Київського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року підлягає скасуванню, з залишенням у силі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 липня 2018 року.