розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2016 року у складі судді Батманової В. В., додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2016 року у складі судді Батманової В. В., ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Повєткіна В. В., Каратаєвої Л. О., та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Каратаєвої Л. О., Макарова М. О.,

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про розірвання депозитних договорів та стягнення коштів.

Позовна заява мотивована тим, що 13 червня 2012 року між нею та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладений договір банківського вкладу № SAMDN01000726462201, за умовами якого ОСОБА_1 внесла на депозитний рахунок 330 000,00 грн зі сплатою 16 % річних на строк до 13 червня 2013 року включно.

Згідно із додатковою угодою до договору банківського вкладу № SAMDN01000726462201, укладеною 28 серпня 2013 року, строк дії банківського вкладу продовжено до 13 червя 2014 року.

Крім цього, 01 квітня 2013 року між сторонами укладений договір банківського вкладу № SAMDN25000734223731, за умовами якого ОСОБА_1 внесла на особовий рахунок у ПАТ КБ "ПриватБанк" грошові кошти у розмірі 2 709,64 доларів США на строк 366 днів, до 01 квітня 2014 року включно, з процентною ставкою за депозитом - 9,75 % річних.

Факт знаходження грошових коштів ОСОБА_1 на рахунках у ПАТ КБ "ПриватБанк" підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою банку.

13 травня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до ПАТ КБ "ПриватБанк" із заявою про розірвання цих договорів та повернення їй грошових коштів, однак відповіді не отримала та кошти повернуті їй не були.

На підставі викладеного та з урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просила суд достроково розірвати зазначені вище депозитні договори, повернути грошові кошти за банківськими вкладами та нараховані на них проценти і стягнути інфляційні втрати.

Справа переглядалася судами неодноразово.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, ухваленим у цій справі 27 січня 2015 року, у позові ОСОБА_1 було відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2015 року змінено шляхом виключення з його мотивувальної частини посилання на Закон Російської Федерації № 32-ФЗ "Про захист інтересів фізичних осіб, що мають вклади в банках та відокремлених структурних підрозділах банків, зареєстрованих та (чи) діючих на території Республіки Крим та території міста федерального значення Севастополя" та рішення Центрального банку Російської Федерації від 21 квітня 2014 року № РН-33/1.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 грудня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2015 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2015 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції стало те, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Суди попередніх інстанцій не врахували правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року № 6-11цс14, та не навели мотивів відступу від правової позиції, викладеної у цій постанові, у зв`язку із чим дійшли передчасного висновку про недоведеність заявлених ОСОБА_1 вимог.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором від 13 червня 2012 року № SAMDN01000726462201 у розмірі 417 065,75 грн, до складу яких входить сума вкладу - 330 000,00 грн та проценти - 87 065,75 грн.

У іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач надала суду для огляду належним чином завірену копію договору та ощадної книжки, які підтверджують укладення між нею та ПАТ КБ "ПриватБанк" договору банківського вкладу, у зв`язку із чим суд задовольнив заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги в частині стягнення коштів у розмірі 330 000,00 грн та процентів у розмірі 87 065,75 грн за договором банківського вкладу від 13 червня 2012 року № SAMDN01000726462201. Разом із цим позовні вимоги ОСОБА_1 у частині стягнення коштів за договором від 01 квітня 2013 року № SAMDN25000734223731 позивачем не доведено та не надано суду оригіналу договору або його належним чином завіреної копії, у зв`язку із чим суд визнав їх безпідставними. Вирішуючи питання про дострокове розірвання спірних договорів та відмовляючи в позові в цій частині, суд виходив із відсутності порушення прав позивача у цій частині.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2016 року стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати за договором від 13 червня 2012 року № SAMDN01000726462201 у розмірі 224 931,28 грн.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ПАТ КБ "ПриватБанк" належним чином не виконав умови договору банківського вкладу від 13 червня 2012 року № SAMDN01000726462201, у зв`язку з чим із відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати, передбачені статтею 625 ЦК України.

Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" відхилено.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2016 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що договір банківського вкладу від 13 червня 2012 року № SAMDN01000726462201 та додаткова угода до нього є правомірними, оскільки їх недійсність законом прямо не встановлена та судом недійсними вони не визнані, відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано посилання позивача щодо укладання договору та зарахування коштів по ньому у зазначеному розмірі та невиконання відповідачем його умов, а тому договір та додаткова угода до нього повинні виконуватися.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" відхилено.

Додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2016 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції відповідно до норм матеріального та процесуального права правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні втрати, розмір яких відповідачем не спростований та не оскаржений.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та її доводів

30 вересня, 21 жовтня 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційні скарги, в яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення.

Касаційні скарги мотивовані тим, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності і звичаям ділового обороту. Вирішуючи спір, суди не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14, про те, що підтвердженням укладення договору депозитного вкладу є договір у письмовій формі та платіжний документ про внесення коштів, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства України. Письмові докази подаються в оригіналі. На підтвердження дотримання письмової форми договору представником позивача була надана нотаріально посвідчена копія договору, однак документи про внесення грошових коштів на депозитний рахунок не були надані. Також суду не було надано оригінал електронної ощадної книжки. Суди попередніх інстанції проігнорували клопотання представника відповідача про необхідність витребування у позивача оригіналів зазначених документів, тобто спір вирішено без всебічного з`ясування обставин справи. Крім цього, з урахуванням відсутності підстав для стягнення з банку суми вкладу та процентів за користування вкладом, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат також не підлягають задоволенню.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

ОСОБА_1 не скористалася своїм процесуальним правом подати відзив на касаційні скарги ПАТ КБ "ПриватБанк".

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ КБ "ПриватБанк" на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2016 року, зупинено їх виконання і витребувано матеріали справи з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ КБ "ПриватБанк" на додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2016 року і зупинено їх виконання.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанції

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13 червня 2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладений договір банківського вкладу № SAMDN01000726462201, за умовами якого ОСОБА_1 внесла на депозитний рахунок 330 000,00 грн зі сплатою 16 % річних на строк до 13 червня 2013 року включно. На підтвердження внесення коштів на депозит позивачу видано електронну ощадну книжку № 1201000129361015.

Згідно із додатковою угодою до договору банківського вкладу № SAMDN01000726462201, укладеною 28 серпня 2013 року, строк дії банківського вкладу продовжено до 13 червня 2014 року.

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Положення статті 1059 ЦК України врегульовують питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаям ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Згідно з пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (z1256-03) , залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (z1172-03) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (z1172-03) (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8); договір банківського вкладу укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10).

Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174 (далі - Інструкція № 174), передбачено, що банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом.

Підпунктами 1.1, 1.3, 1.17 глави 1 "Загальні вимоги до оформлення касових документів" розділу IV "Касові операції банків (філій, відділень) з клієнтами" Інструкції № 174 передбачено, що до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать, зокрема квитанція, чек банкомата, що формуються платіжними пристроями. Касові документи мають містити такі обов`язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі її здійснення в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року (провадження № 6-11цс14).

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач надав суду на огляд належним чином завірені копії договору банківського вкладу від 13 червня 2012 року № SAMDN01000726462201 та ощадної книжки. Порядок та умови засвідчення вірності копії договору виписок з них регулюються пунктами 1, 2, 3 глави 7 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2002 року № 296/5. Зокрема, відповідно до пункту 2 глави 7 розділу ІІ вказаного Порядку, при підготовці до засвідчення вірності копій документів нотаріус зобов`язаний особисто звірити з оригіналом документа копію, вірність якої він засвідчує.

Також судами встановлено, що на виконання умов договору від 13 червня 2012 року позивачу було видано електронну ощадну книжку № 1201000129361015, номер якої зазначено в договорі банківського вкладу.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що 13 червня 2012 року між сторонами був укладений договір банківського вкладу № SAMDN01000726462201, а позивач внесла кошти на депозитний рахунок у ПАТ КБ "ПриватБанк". Доводи представника ПАТ КБ "ПриватБанк" про відсутність оригіналів документів не ґрунтуються на встановлених судом обставинах.

Положеннями частини другої статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Інфляційні втрати, розмір яких наведено у розрахунку позивача (а. с. 49-51, том 2), обраховано з урахуванням рекомендації про порядок застосування індексів інфляції при розгляді справи, викладеної в листі Верховного Суду України від 03 квітня 1997 року № 62-97р (v2-97700-97) .

А тому суди попередніх інстанцій, з урахуванням фактичних обставин справи, дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з банку інфляційних втрат за договором від 13 червня 2012 року № SAMDN01000726462201 за період з травня 2014 року до грудня 2015 року в розмірі 224 931,28 грн.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог ОСОБА_1 до банку про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу № SAMDN25000734223731 від 01 квітня 2013 року, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із недоведеності належними та допустимими доказами того, що цей договір дійсно був укладений між сторонами, у зв`язку із чим суд правильно визнав позовні вимоги недоведеними та відмовив у позові в цій частині.

Доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права зводяться до переоцінки досліджених судами доказів, висновків судів не спростовують та не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, колегія суддів не встановила.

Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2016 року, додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2016 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2016 року, додаткового рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2016 року та ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2016 року.