розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 30 серпня 2016 року в складі судді Стригуненка В. М. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 02 лютого 2017 року в складі колегії суддів: Бездітка В. М., Коваленко І. П., Сащенко І. С.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 23 жовтня 2007 року між закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (далі - ЗАТ "ОТП Банк"), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк") та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CL700/1505/2007, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 30 800,00 доларів США, строком до 23 жовтня 2013 року, зі сплатою фіксованої процентної ставки 11,49 %. Також, між тими ж сторонами у той же день було укладено договір про кредитування поточного рахунку (овердрафт) № 700/2457/07/1, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит шляхом кредитування поточного рахунку у розмірі

7 800,00 грн. 12 листопада 2010 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н, відповідно до умов якого ПАТ "ОТП Банк" відступило, а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" прийняло на себе зобов`язання за кредитним договором від 23 жовтня 2007 року № CL700/1505/2007.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, станом на 19 травня 2015 року, утворилась заборгованість у розмірі 2 255 554,97 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 20 349,89 доларів США, що еквівалентно 450 112,33 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 1 580,26 доларів США (34 953,23 грн), пені - 1 770 489,41 грн. 19 січня 2010 року відповідачу направлялась вимога щодо виконання боргових зобов`язань, проте вона нею не була виконана.

З урахуванням викладеного, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 255 554,97 грн.

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу кредитного портфелю та договору факторингу.

Позовна заява мотивована тим, що договір факторингу від 27 січня 2012 року

№ 27/01/12, укладений між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна", та договір купівлі-продажу кредитного портфелю від 12 листопада 2010 року № б/н із додатком № 1, укладений між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна", укладені з істотними порушеннями законодавства, зокрема сторони цих договорів не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності для його укладення; вказані договори укладені з порушенням Закону України "Про захист персональних даних" (2297-17) , Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) , Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) ; вказані договори не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; ТОВ "ОТП Факторинг Україна" не має ні генеральної, ні індивідуальної ліцензії Національного Банку України на здійснення валютних операцій.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила визнати частково недійсним договір купівлі-продажу кредитного портфелю від 12 листопада 2010 року б/н із додатком № 1 до нього, укладеного між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна", в частині передачі останньому права грошової вимоги за кредитним договором від 23 жовтня 2007 року № CL700/1505/2007, укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ "ОТП Банк", а також визнати частково недійсним договір факторингу від 27 січня 2012 року № 27/01/12, укладеного між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна", у частині передачі останньому грошової вимоги за договором № 700/2457/07/1 про кредитування поточного рахунку (овердрафт), укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ "ОТП Банк".

Справа переглядалась судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій неодноразово.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 03 серпня

2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області

від 27 жовтня 2015 року, у задоволенні позову ТОВ "ОТП Факторинг Україна" відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з указаними рішеннями судів попередніх інстанцій у частині вирішення позову ТОВ "ОТП Факторинг Україна", ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулось із касаційною скаргою до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2016 року касаційну скаргу ТОВ "ОТП Факторинг Україна" задоволено частково. Рішення Балаклійського районного суду Харківської області

від 03 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області

від 27 жовтня 2015 року скасовано в частині вирішення позову ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій (новий розгляд)

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 30 серпня

2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області

від 02 лютого 2017 року, позов ТОВ "ОТП Факторинг Україна" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" 970 131,12 грн - заборгованість за кредитним договором станом на 19 травня 2015 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що у зв`язку із тим, що відповідач належним чином не виконує свої кредитні зобов`язання виникла заборгованість, яка має бути стягнута у судовому порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року до Верховного Суду передано цивільну справу.

Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2019 року вказану цивільну справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій, виходили з того, що 23 лютого 2012 року

ОСОБА_1 було здійснено останній платіж у розмірі 2 000,00 грн, у зв`язку із чим відбулось переривання строку позовної давності, а тому банк, звернувся з позовом у строки, передбачені статтею 257 ЦК України. Проте такий висновок вважала помилковим, оскільки судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки наданій заяві на переказ готівки від 23 лютого 2012 року № 78, не з`ясовано походження такого доказу, не перевірено достовірності інформації, що міститься у цій заяві, не встановлено за який місяць було здійснено погашення та не оцінено даний документ з урахуванням інших доказів. Також, суди не звернули уваги на те, що до вимог банку щодо стягнення пені застосовується позовна давність в один рік. Заявник вважав, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено надані докази у їх сукупності.

Відзив інших учасників справи на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом установлено, що 23 жовтня 2007 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CL700/1505/2007, відповідно до умов якого остання отримала кредит для придбання автомобіля у розмірі 30 800 доларів США, зі сплатою 11,49 %, строком до 23 жовтня 2013 року.

Повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку платежів шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок (пункт 1.5.1 вказаного договору, частина № 2).

Право дострокової вимоги банку погашення заборгованості за кредитом передбачено пунктом 1.9 кредитного договору, частина № 2.

19 січня 2010 року банк звертався до ОСОБА_1 із вимогою про дострокове виконання боргових зобов`язань за кредитним договором від 23 жовтня 2007 року № CL700/1505/2007, відповідно до якої ОСОБА_1 була зобов`язана протягом тридцяти календарних днів з моменту отримання досудової вимоги сплатити на користь банку належні суми кредиту. Вказана вимога не була виконана відповідачем.

12 листопада 2010 року ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до умов якого продавець ПАТ "ОТП Банк" продав (переуступив) покупцю ТОВ "ОТП Факторинг Україна" права на кредитний портфель, який включає в себе кредитні договори, а покупець

ТОВ "ОТП Факторинг Україна" приймає такий кредитний портфель та зобов`язується сплатити на користь продавця ПАТ "ОТП Банк" винагороду.

27 січня 2012 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" було укладено договір факторингу № 27/01/12, згідно з яким ПАТ "ОТП Банк" передав, а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між банком і боржником, у розмірі портфеля заборгованості.

Також, судами встановлено, що останній платіж за кредитним договором відповідачем було здійснено 23 лютого 2012 року.

Звертаючись до суду з позовом ТОВ "ОТП Факторинг Україна" посилалось на те, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, станом на

19 травня 2015 року, утворилась заборгованість у розмірі 2 255 554,97 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 20 349,89 доларів США, що еквівалентно 450 112,33 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 1 580,26 доларів США (34 953,23 грн), пені - 1 770 489,41 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором обумовлює зміну строку виконання зобов`язання та початок перебігу позовної давності.

Відповідно до умов кредитного договору сторони встановили як строк дії договору (пункт 2 договору, частина № 1), так і строки виконання зобов`язань зі щомісячним погашенням заборгованості (пункт 1.5.1 договору, частина № 2).

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Пунктом 1.9.1 кредитного договору, частина № 2 визначено, що незважаючи на інші положення цього Договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та/чи інших зобов`язань за цим Договором (у тому числі, але не виключно, встановлених пункту 2.3 та статті 3 цього Договору) чи іншими укладеними з банком договорами та/або умов документів забезпечення. При цьому, зобов`язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення кредиту, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення.

Встановлено, що у зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом відповідно до графіку погашення, 19 січня 2010 року банк направив їй вимогу, у якій просив протягом 30 календарних днів з дати отримання цієї вимоги здійснити дострокове погашення кредиту у повному обсязі разом зі сплатою процентів та пені відповідно до умов кредитного договору.

Останній платіж ОСОБА_1 здійснила 23 лютого 2012 року у розмірі

Відповідно до дати штемпелю поштового відділення на конверті з позовом банк звернувся до суду 02 квітня 2014 року.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. З тлумачення цієї норми слідує, що вона пов`язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями зобов`язаного суб`єкта (боржника), що свідчать про визнання боргу. До таких може відноситися лист, зміст якого свідчить, що боржник визнає існування боргу і бажає відновити погашення боргу.

У постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 3-269гс16 зроблено висновок, що "до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій".

У постанові Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року у справі

№ 6-2891цс16 вказано, що "відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою".

Таким чином, ураховуючи те, що 19 січня 2010 року та 23 лютого 2012 року відбувалось переривання перебігу строку позовної давності щодо вимоги про стягнення тіла кредиту, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшли правильного висновку про те, що позивач звернувся з позовом (02 квітня 2014 року) у межах позовної давності, а тому обґрунтовано стягнув з ОСОБА_1 заборгованвсть за тілом кредиту в розмірі

20 349,89 доларів США, що еквівалентно 450 112,33 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження

№ 14-154цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах: від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1252цс16.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Отже, після настання строку кредитування внаслідок направлення банком 19 січня 2010 року ОСОБА_1 вимоги про негайне повернення кредиту в повному обсязі, позивач мав право на стягнення з ОСОБА_1 тільки сум, передбачених положенням частини другої статті 625 ЦК України.

Таким чином, встановивши, що настав строк кредитування, суди дійшли помилкового висновку щодо задоволення позову в частині стягнення відсотків за кредитом, нарахованих після настання строку кредитування, у розмірі 34 953,23 грн та пені у розмірі 485 065,56 грн.

У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити у частині стягнення відсотків за кредитом у розмірі 34 953,23 грн та пені - 485 065,56 грн, оскаржені рішення у цій частині скасувати. У позові про стягнення заборгованості в частині стягнення відсотків за кредитом та пені відмовити.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, задовольнити частково.

Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 30 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 02 лютого 2017 року в частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за кредитом у розмірі 1 580,26 доларів США, що еквівалентно 34 953,23 грн та пені - 485 065,56 грн скасувати.

Відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за кредитом у розмірі 1 580,26 доларів США, що еквівалентно 34 953,23 грн та пені - 485 065,56 грн.

Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 30 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 02 лютого 2017 року в частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 20 349,89 доларів США, що еквівалентно 450 112,33 грн залишити без змін.