розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Рівненської області від 22 березня 2018 року у складі колегії суддів: Бондаренко Н. В., Григоренко М. П., Шимківа С. С.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року керівник Сарненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рокитнівської селищної ради Рокитнівського району Рівненської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки від добросовісного набувача.

Позов мотивовано тим, що рішенням апеляційного суду Рівненської області від 02 грудня 2013 року визнані незаконними та скасовані:

- рішення Рокитнівської селищної ради від 19 березня 2009 року № 692 "Про затвердження матеріалів вибору земельної ділянки та надання дозволу ОСОБА_2 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки шляхом викупу у власність в АДРЕСА_1 ", відповідно до якого, ОСОБА_2 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки шляхом викупу у власність для обслуговування частини житлового будинку в АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,0245 га із земель житлової та громадської забудови;

- рішення Рокитнівської селищної ради № 714 від 20 травня 2009 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ОСОБА_2 для обслуговування частини житлового будинку в АДРЕСА_1 " затверджено проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки шляхом викупу у власність ОСОБА_2

- державний акт від 21 листопада 2009 року серії НОМЕР_1 про право власності на земельну ділянку площею 0,0245га, розташовану в АДРЕСА_1, виданий ОСОБА_2 на підставі нікчемного договору купівлі - продажу від 01 червня 2009 року.

16 травня 2013 року ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 вищевказану земельну ділянку на підставі договору дарування, який посвідчений приватним нотаріусом Рокитнівського районного нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 645. В подальшому, а 17 січня 2014 року ОСОБА_3 відчужила зазначену земельну ділянку ОСОБА_1, уклавши з ним договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки.

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що оскільки, спірна земельна ділянка була відчужена на підставі рішень селищної ради та державного акту, які визнані незаконними та скасовані в судовому порядку, то вона є власністю територіальної громади Рокитнівської селищної ради та підлягає витребуванню від відповідача на користь власника на підставі статті 388 ЦК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 14 грудня 2017 року в позові керівника Сарненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рокитнівської селищної ради Рокитнівського району до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, про витребування земельної ділянки від добросовісного набувача відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що позивачем обрано не правильний спосіб захисту порушеного права, оскільки спірні земельні ділянки вибули з володіння Рокитнівської селищної ради з волі власника, а тому не можуть бути витребувані у відповідача на підставі статті 388 ЦК України. Також, суд дійшов висновку, що прокурором не обґрунтовано наявності підстав для представництва інтересів держави.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Рівненської області від 22 березня 2018 року рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 14 грудня 2017 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Витребувано у ОСОБА_1 на користь держави в особі Рокитнівської селищної ради земельну ділянку площею 0,0245 га, кадастровий номер № НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Рівненської області судові витрати із сплати судового збору при подачі позову та апеляційної скарги в сумі 4 000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати із сплати судового збору в сумі 2 400,00 грн.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що здійснення Рокитнівською селищною радою права власності, зокрема розпорядження майном, не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може вважатись вираженням волі власника майна - територіальної громади, а тому у зв`язку з прийняттям Рокитнівською селищною радою незаконних рішень спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності протиправно, та на підставі статті 388 ЦК України підлягає витребуванню у кінцевого набувача ОСОБА_1

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду Рівненської області від 22 березня 2018 року та залишити в силі рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 14 грудня 2017 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема статтю 388 ЦК України положення якої не регулюють спірні правовідносини.

Крім того, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що на спірні правовідносини не поширюється позовна давність, про застосування якої було заявлено відповідачем у справі.

Доводи інших учасників справи

У серпні 2018 року Сарненська місцева прокуратура Рівненської області подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому зазначила, що доводи, наведені у касаційній скарзі, необґрунтовані, були предметом розгляду судом апеляційної інстанції та мотивовано ним відхилені, просила касаційну скаргу відхилити, оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін.

У липні 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 в якому зазначив, що оскаржувана постанова апеляційного суду законна та обґрунтована, суд встановив всі обставини у справі та дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням апеляційного суду Рівненської області від 02 грудня 2013 року визнано незаконними та скасовано: рішення Рокитнівської селищної ради Рівненської області від 19 березня 2009 року № 962 "Про затвердження матеріалів вибору земельної ділянки та надання дозволу ОСОБА_2 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки шляхом викупу у власність в АДРЕСА_1 "; рішення Рокитнівської селищної ради від 20 травня 2009 року № 714 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ОСОБА_2 для обслуговування частини житлового будинку в АДРЕСА_1, а також державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 0,245 га, яка розташована по АДРЕСА_1, виданий 21 листопада 2009 року ОСОБА_2 Цим же рішенням апеляційного суду Рівненської області від 02 грудня 2013 року встановлено нікчемність договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 01 червня 2009 року між селищною радою та

ОСОБА_2 до суду з позовом керівник Сарненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рокитнівської селищної ради Рокитнівського району Рівненської області посилався на те, що оскільки, спірна земельна ділянка була відчужена на підставі рішень селищної ради та державного акту, які визнані незаконними та скасовані в судовому порядку, то вона є власністю територіальної громади Рокитнівської селищної ради та підлягає витребуванню від відповідача на користь власника на підставі статті 388 ЦК України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частини першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають з огляду на таке.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Згідно пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

У пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України від 14 жовтня 2014 № 1697-VII "Про прокуратуру" (1697-18) .

У частині третій статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Разом з тим, при вирішенні спору суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що позов пред`явлено в інтересах держави в особі Рокитнівської селищної ради Рокитнівського району Рівненської області, при цьому доказів на підтвердження повідомлення прокурором вищезазначеного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду з позовом в його інтересах, а також неможливості ним самостійно здійснювати захист інтересів держави, матеріали справи не містять.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права. Відповідно, це унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 14 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Рівненської області від 22 березня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий	М. Є. Червинська
Судді:	Н. О. Антоненко
	В. М. Коротун
	В. І. Крат
	В. П. Курило