У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Колективного підприємства "Хмельницький обласний інформаційно-обчислювальний центр" (далі - КП "Хмельницький обласний ІОЦ", Підприємство) про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за несвоєчасну її виплату, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що наказом директора КП "Хмельницький обласний ІОЦ" від 18 травня 2012 року № 8 він був звільнений з роботи з посади головного енергетика на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) )у зв`язку із скороченням штату працівників. На час звільнення Товариство мало перед ним заборгованість із заробітної плати в розмірі 26 203,40 грн. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на свою користь компенсацію втрати частини вказаної заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, розмір якої за період з січня 2013 року по жовтень 2016 року становить 25 338,71 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з червня 2012 року по листопад 2016 року в розмірі 60 350,16 грн. Крім того, незаконними діями та бездіяльністю КП "Хмельницький обласний ІОЦ" йому було завдано моральну шкоду, яку він оцінив у 10 000 грн та просив стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 березня 2017 року у складі судді Заворотної О. Л. позов задоволено частково. Стягнуто з КП "Хмельницький обласний ІОЦ" на користь ОСОБА_1 26 203,43 грн заборгованості із заробітної плати, 25 338,71 грн компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, 60 350,16 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 5000 грн - на відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що відповідач не довів проведення повного розрахунку з позивачем в день його звільнення з роботи або в подальшому, як і відсутність вини Підприємства у непроведені розрахунку при звільненні. З урахуванням глибини та характеру душевних страждань, яких зазнав ОСОБА_1, засад розумності, виваженості і справедливості суд оцінив моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2017 року апеляційну скаргу КП "Хмельницький обласний ІОЦ" задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 березня 2017 року змінено шляхом зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню з КП "Хмельницький обласний ІОЦ" на користь ОСОБА_1, до 24 678,42 грн та судового збору, який підлягає стягненню з КП "Хмельницький обласний ІОЦ" на користь держави, до 1 038,07 грн. В решті рішення місцевого суду залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог. Однак при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні місцевий суд припустився помилки та не врахував, що якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) (далі - Порядок).

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

У листопаді 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подавдо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2017 року в частині зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 березня 2017 року у вказаній частині залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що при визначенні середньоденного заробітку апеляційний суд не встановив розмір тарифної ставки та не врахував гарантії, передбачені статтею 95 КЗпП України, тобто суд обчислив цей заробіток із суми нижче мінімальної заробітної плати. Матеріали справи не містять доказів того, що Підприємство повідомляло ОСОБА_1 про встановлення неповного робочого часу.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України (1618-15) ), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

25 травня 2018 року справу № 686/22669/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 13 травня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Рішення суду апеляційної інстанції оскаржується в касаційному порядку лише в частині вирішення питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тому і переглядається Верховним Судом тільки в цій частині.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу Українивід 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення (далі - ЦПК України (1618-15) 2004 року), рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 214 ЦПК України 2004 року).

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення апеляційного суду в повній мірі не відповідає.

Судами встановлено, що наказом директора КП "Хмельницький обласний ІОЦ" від 18 травня 2012 року № 8 ОСОБА_1 був звільнений з роботи з посади головного енергетика у зв`язку із скороченням штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

22 листопада 2011 року Відділом трудових відносин та зайнятості населення управління праці, соціального захисту населення і охорони здоров`я Хмельницької міської ради було проведено перевірку додержання законодавства про працю у КП "Хмельницький обласний ІОЦ", за результатами якої встановлено порушення Підприємством вимог статті 115 КЗпП України та статті 24 Закону України "Про оплату праці" щодо своєчасності виплати заробітної плати. При цьому керівник не надав інформації щодо нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та документів, які б підтверджували розрахунок зі звільненими працівниками.

Згідно з повідомленням Управління праці, соціального захисту населення і охорони здоров`я Хмельницької міської ради від 09 листопада 2011 року за період з березня 2010 року по серпень 2011 року заборгованість КП "Хмельницький обласний ІОЦ" перед ОСОБА_1 з виплати заробітної плати становила 26 203,43 грн.

Індивідуальними відомостями Пенсійного фонду України підтверджується, що заробітна плата ОСОБА_1 становила за 2010 рік: січень - 1 535,42 грн, лютий - 1 711,93 грн, березень - 1 809,10 грн, квітень - 1 616,45 грн, травень - 1 955,20 грн, червень - 1 361,25 грн, липень - 1 428,87 грн, серпень - 1 324,52 грн, вересень - 1 113,97 грн, жовтень - 1 037,09 грн, листопад - 1 482 грн, грудень - 1 559,84 грн; за 2011 рік: січень - 1 585,34 грн, лютий - 1 307,99 грн, березень - 1 238,86 грн, квітень - 1 536 грн, травень - 960 грн, червень - 960 грн, липень - 960 грн, серпень - 480 грн, вересень - 480 грн, а всього - 27 819,07 грн (без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів).

Згідно із звітністю, поданою до Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому, станом на жовтень-листопад 2011 року за КП "Хмельницький обласний ІОЦ" обліковувалася заборгованість із заробітної плати в розмірі 4 151,82 грн.

При звільненні з роботи остаточний розрахунок з позивачем не було проведено.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

За змістом пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Як роз`яснено в пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" (v0013700-99) , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Судами також встановлено, що з серпня 2011 року ОСОБА_1 не працював повний робочий день, в місяць його заробіток становив половину посадового окладу, а саме 480 грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

У справі, яка переглядається, апеляційний суд правильно виходив з того, що в день звільнення Підприємство не виплатило працівникові всі належні йому суми та дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку, однак допустив помилку в його обчисленні щодо розміру та періоду.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Згідно з абзацами 2, 3 пункту 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю. В інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Відповідно до статті 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

У статті 13 Закону України "Про державний бюджет України на 2012 рік" встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 01 січня - 1 073 грн, з 01 квітня - 1 094 грн, з 01 липня - 1 102 грн, з 01 жовтня - 1 118 грн, з 01 грудня - 1 134 грн.

Однак при визначенні середньоденного заробітку позивача апеляційний суд не звернув уваги на вищевказані обставини, не встановив у зв`язку з чим позивач не мав заробітку в період з жовтня 2011 року по день його звільнення (18 травня 2012 року), оскільки у разі відсутності в цьому вини працівника розрахунки середньої заробітної плати слід проводити виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. При цьому у випадку, коли тарифна ставка (оклад) є нижчою за мінімальну заробітну плату, то врахуванню підлягають гарантії, передбачені статтею 95 КЗпП України.

Викладене узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 686/22682/16-ц, провадження № 61-21609св18.

В силу вищенаведених положень статті 400 ЦПК України у Верховного Суду відсутні процесуальні можливості з`ясувати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, що перешкоджає Верховному Суду ухвалити нове рішення в частинівирішення питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи, що апеляційним судом не досліджені належним чином зібрані у справі докази щодо розміру заробітної плати позивача перед звільненням у травні 2012 року, не встановленні фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене ним рішення в частині вирішення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з передачею справи в цій частині на новий апеляційний розгляд.

Верховним Судом взято до уваги тривалий час розгляду судами вказаної справи, однак з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), суд дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, перевірити наданий позивачем розрахунок на предмет правильності та законності, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Колективного підприємства "Хмельницький обласний інформаційно-обчислювальний центр" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Головуючий	В. О. Кузнєцов
Судді:	В. С. Жданова С. О. Карпенко
	В. А. Стрільчук

	М. Ю. Тітов