розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, підписану адвокатом Кулешір Світланою Орестівною, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 червня 2017 року у складі судді Романюк Л. Ф. та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 01 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Панасюк О. С., Кучевського П. В., Марчук В. С.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 14 березня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк", правонаступником якого є ПАТ "ВіЕйБі Банк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 450, відповідно до умов якого останньому надано кредит в розмірі 50 000,00 дол. США строком до 14 березня 2018 року.

Відповідач умови кредитного договору не виконав, допустив утворення заборгованості.

Рішенням Замостянського районного суду міста Вінниці від 17 грудня 2010 року у справі № 2-4242/10 було задоволено позовні вимоги ПАТ "ВіЕйБі Банк", зокрема, стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 483 457,26 грн. Проте рішенням суду не виконано, заборгованість не погашено, станом на 06 травня 2016 року заборгованість за кредитним договором від 14 березня 2008 року № 450 становить 1 233 696,23 грн, та складається із заборгованості за кредитом із сплати відсотків у розмірі 45 637,74 дол. США; заборгованість із розрахункового обслуговування - 11 842,25 грн; штраф за несвоєчасне погашення кредиту (неустойка) - 75 295,94 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

05 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про захист прав споживача та визнання договору частково недійсним.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 14 березня 2008 року між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 450 згідно з умовами якого банк зобов`язувався надати позичальнику 50 000,00 дол. США кредитних коштів.

Відповідно до кредитного договору позичальник повинен надати банку кошти (щомісячний платіж 0,07 %) у сумі 175,76 грн для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом, відсотками, винагородами, комісією.

Обов`язок сплачувати комісію позивач вважає несправедливою умовою договору, що суперечить положенням статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" і це, на думку позивача, є підставою для визнання таких положень недійсними, яка тому позивач просить суд визнати недійсним пункт 1.4.1 кредитного договору умову про сплату позичальником щомісячної плати за обслуговування кредиту у розмірі 176,75 грн (0,07 % від суми кредиту).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21 червня 2017 року позов ПАТ "ВіЕйБі Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ВіЕйБі Банк"заборгованість за кредитним договором в розмірі 587 311,73 грн та судові витрати в розмірі 1 378,00 грн.

В решті позову відмовлено.

У задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ "ВіЕйБі Банк" про захист прав споживача та визнання договору частково недійсним відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ "ВіЕйБі Банк", суд першої інстанції виходив із того, що оскільки судове рішення Замостянського районного суду міста Вінниці від 17 грудня 2010 року про стягнення кредитної заборгованості з боржника не виконане, то відповідно до вимог статей 525, 526, 599, 611, частини другої статті 1050 ЦК України та пунктів 2.4.1, 4.4, 4.5 кредитного договору кредитодавець має право на стягнення процентів за користування кредитними коштами та пені до остаточного виконання вказаного судового рішення.

При цьому суд дійшов висновку про застосування трирічної позовної давності до вимог про стягнення заборгованості із сплати процентів та заборгованості за розрахункове обслуговування та до заборгованості по штрафу за несвоєчасне погашення кредиту (неустойки) - спеціальний строк позовної давності в один рік з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що зустрічний позов подано поза межами строку позовної давності, а саме 05 квітня 2017 року, а про порушення свого права ОСОБА_1 було відомо з моменту укладення кредитного договору - 14 березня 2008 року.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 01 листопада 2017 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 червня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками міського суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2018 року ОСОБА_1 інтереси якого представляє Кулешір С. О., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просив скасувати рішення Вінницького міського суду від 21 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 01 листопада 2017 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ПАТ "ВіЕйБі Банк" вже зверталося до суду з позовом про стягнення заборгованості, про що свідчить рішення Замостянського районного суду міста Вінниці від 17 грудня 2010 року у справі № 2-4242/10, а тому строк виконання основного зобов`язання було змінено. Таким чином, у ПАТ "ВіЕйБі Банк" не було передбачених законом підстав для нарахування заборгованості із сплати процентів та неустойки після звернення до суду із вказаним позовом.

Суди не взяли до уваги доводи ОСОБА_1 про те, що кредитний договір було укладено під впливом істотної помилки останнього щодо своїх прав, передбачених Конституцією України (254к/96-ВР) , ЦПК України (1618-15) , ЦК України (435-15) , Закону України "Про судоустрій в Україні" та Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , а також не застосували до спірних правовідносин правову позицію Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 6-330цс16.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 14 березня 2008 року сторони уклали кредитний договір № 450, згідно з умовами якого ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", правонаступником якого є ПАТ "ВіЕйБі Банк" надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 50 000,00 дол. США строком до 14 березня 2018 року (а. с. 5, 8).

Пунктом 1.4.1 за обслуговування кредиту встановлюється щомісячна плата у розмірі 176,75 грн, що становить 0,07 процентів від суми кредиту.

Рішенням Замостянського районного суду міста Вінниці від 17 грудня 2010 року задоволено позов ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за цим договором у розмірі 483 457,26 грн. Рішення набрало законної сили 27 грудня 2010 року (а. с. 11).

Посилаючись на те, що рішення не виконане, позивач просив стягнути заборгованість з урахуванням рішення Замостянського районного суду міста Вінниці від 17 грудня 2010 року, яка станом на 06 травня 2016 року становить 1 233 696,23 грн з яких: заборгованість із сплати процентів у розмірі 45 637,74 дол США, комісія за розрахункове обслуговування - 11 842,25 грн; штраф за несвоєчасне погашення кредиту (неустойка) - 75 295,94 грн.

У квітні 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до суду клопотання про застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України (435-15) . За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків. Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В оцінці застосування наведених норм права Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на наведене Верховний Суд вважає, що звернувшись до Замостянського районного суду Вінницької області суду з позовом 15 листопада 2010 року, банк скористався передбаченим частиною другою статті 1050 ЦК України правом та змінив строк виконання основного зобов`язання, а тому відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором від 14 березня 2008 року проценти після 15 листопада 2010 року.

Наведених норм права суди першої та апеляційної інстанцій не врахували та, задовольнивши заяву про застосування позовної давності, погодились з правомірністю продовження нарахування відсотків, неустойки та комісії за обслуговування кредиту (пункт 1.4.1 кредитного договору) після закінчення строку договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок, що позовна давність може бути застосована лише стосовно вимог про захист прав або інтересів. Оскільки після спливу строку кредитування або пред`явлення вимоги про дострокове виконання основного зобов`язання в порядку частини другої статті 1050 ЦК України у позивача відсутнє право нараховувати проценти за кредитом, тому вимоги позивача про стягнення таких процентів є необґрунтованими, що свідчить про відсутність правових підстав для застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Тобто позовна давність може бути застосована лише щодо вимог про захист належних прав або інтересів. Оскільки банк вже скористався своїм правом та відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання у позивача відсутнє право нараховувати проценти за кредитом, а тому до вимоги позивача про стягнення таких процентів позовна давність не може бути застосована.

Із системного аналізу наведених норм права Верховний Суд зробив висновок, що банк не мав права на нарахування проценти кредитом, комісію за розрахункове обслуговування та штраф за несвоєчасне погашення кредиту (неустойка) які стали предметом позову. А отже, відсутні підстави стверджувати про наявність порушення суб`єктивного цивільного права, тобто суди першої та апеляційної інстанцій помилково застосували строк позовної давності.

Відповідно до частини першої, третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки судами попередніх інстанцій неправильно застосовано закон, судові рішення відповідно до положень статті 412 ЦПК України в частині позову ПАТ "ВіЕйБі Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ "ВіЕйБі Банк" про захист прав споживача, визнання кредитного договору частково недійсним, колегія суддів Верховного Суду погоджується з рішенням судів попередніх інстанцій про відмову у задоволені зустрічного позову, оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду поза межами позовної давності (стаття 257, 267 ЦК України (435-15) ), а саме 05 квітня 2017 року, а про порушення права йому було відомо з моменту укладення кредитного договору, тобто з 14 березня 2008 року.

Керуючись статтями 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, підписану адвокатом Кулешір Світланою Орестівною, задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 01 листопада 2017 року скасувати в частині позову публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 01 листопада 2017 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про захист прав споживача та визнання кредитного договору частково недійсним залишити без змін.

Головуючий	М. Є. Червинська
Судді:	Н. О. Антоненко
	В. М. Коротун
	В. І. Крат
	В. П. Курило