розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці, у складі судді Вольської-Тонієвич О. В., від 13 листопада 2018 року та постанову Чернівецького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Яремка В. В., Литвинюк І. М., Перепелюк І. Б., від 28 лютого 2019 року.

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Чернівецької міської ради, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - ОСОБА_3, про визнання незаконними рішень органу місцевого самоврядування.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 березня 2000 року він набув права власності на 44/100 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель і споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1 . На вказаній земельній ділянці розташовано житловий будинок, гаражі, сараї, вбиральні, криниця та огорожа. Власником решти 56/100 часток будинковолодіння є третя особа ОСОБА_3 08 квітня 2016 року вони разом звернулися до департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради із заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0858 га за адресою: АДРЕСА_1, в оренду терміном на 49 років для обслуговування будинку, господарських будівель і споруд.

Рішенням 7 сесії VII скликання Чернівецької міської ради від 26 травня 2016 року № 253 їм надано дозвіл на складання проекту відведення щодо передачі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, орієнтованою площею 0,1000 га безоплатно у спільну сумісну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, житлових будівель і споруд.

Пунктом 20.1 цього ж рішення їм відмовлено у наданні земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0858 га в оренду для обслуговування будинку, господарських будівель і споруд, у зв`язку із тим, що це суперечить приписам статей 40, 121, 134 ЗК України.

Разом з тим, рішенням 36 сесії VII скликання Чернівецької міської ради від 04 вересня 2017 року № 855 надано дозвіл відповідачу ОСОБА_2 на складання проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1000 га у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 .

У подальшому рішенням 57 сесії VII скликання Чернівецької міської ради від 05 липня 2018 року № 1324 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність відповідачу ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0878 га за адресою АДРЕСА_2 для обслуговування житлового будинку, будівель і споруд.

27 липня 2018 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на зазначену земельну ділянку.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що спірною ділянкою, що надана відповідачу ОСОБА_2, користувалися його батько, який покращував стан земельної ділянки, на ній влаштовано вигрібну яму, приміщення вольєру, насадження, просив визнати незаконними пункт 20.1 рішення 7 сесії VIІ скликання Чернівецької міської ради від 26 травня 2016 року № 253 про відмову ОСОБА_3, ОСОБА_1 у наданні земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, площею 0,0858 га, в оренду для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у зв`язку з тим, що це суперечить статтям 40, 121 та 134 ЗК України; пункт 6 рішення 57 сесії VII скликання Чернівецької міської ради від 05 липня 2018 року № 1324 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і передачу ОСОБА_2 у власність згідно з додатком (пункт 1 рішення) земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,0877 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 13 листопада 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на час прийняття оскаржених рішень органу місцевого самоврядування спірна ділянка була юридично вільною, позивач не мав переважного права на отримання її у власність чи оренду, земельна ділянка правомірно передана у власність відповідачу ОСОБА_2 як матері військовослужбовця, який загинув під час проходження військової служби. Вольєр, вигрібна яма, насадження не відносяться до об`єктів нерухомого майна, яке підлягає державній реєстрації у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) , розміщені за спірній земельній ділянці без правових підстав.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 28 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 13 листопада 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав, заявлених позивачем. Самовільне розміщення позивачем тимчасових споруд на спірній земельній ділянці не свідчить про порушення його прав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 13 листопада 2018 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 28 лютого 2019 року скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що земельна ділянка, яка передана Чернівецькою міською радою ОСОБА_2, перебувала у фактичному користуванні позивача з часу набуття ним права власності на 44/100 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель і споруд. Загальна площа земельної ділянки, яка ще у 1974 році була закріплена за житловим будинком АДРЕСА_1, становить 1 858 кв. м, що підтверджується схематичним планом з інвентаризаційної справи. Відмовивши позивачу у наданні зазначеної земельної ділянки в оренду та передавши її частину у власність ОСОБА_2, Чернівецька міська рада порушила норми статей 40, 93, 121, 134 ЗК України та втрутилася у право позивача на мирне володіння майном.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - ОСОБА_3, про визнання незаконними рішень органу місцевого самоврядування призначено до судового розгляду.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті судових рішень. Судами правильно вирішено спір із урахуванням обставин справи, норми матеріального права застосовані правильно.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Позивач ОСОБА_1 є власником частини будинковолодіння по АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину від 06 березня 2000 року (а. с. 5).

Співвласником іншої частини вказаного будинковолодіння на підставі договору купівлі-продажу від 02 грудня 2014 року є ОСОБА_3 (а. с. 6).

26 травня 2016 року Чернівецькою міською радою винесено рішення № 253 (пункт 20), яким ОСОБА_1 та ОСОБА_3 надано дозвіл на складення проекту відведення щодо передачі земельної ділянки за адресою: по АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,1000 га, у спільну сумісну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. У наданні земельної ділянки в оренду відмовлено (а. с. 7-8).

Таким чином, позивач використав належне йому право на безкоштовне отримання земельної ділянки з відповідним цільовим призначенням.

Відповідачу ОСОБА_2 надано статус матері загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 (а. с. 68-74).

26 червня 2017 року відповідач звернулася із заявою про взяття її на облік учасників антитерористичної операції для отримання земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку в м. Чернівці (а. с. 11, 67).

Рішенням 36 сесії VII скликання Чернівецької міської ради від 04 вересня 2017 року № 855 надано дозвіл ОСОБА_2 на складання проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1000 га, у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 (а. с. 64-66).

Рішенням 57 сесії VII скликання Чернівецької міської ради від 05 липня 2018 року № 1324 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0878 га за адресою: АДРЕСА_2, для обслуговування житлового будинку, будівель і споруд (а. с. 79-82).

24 липня 2018 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на зазначену земельну ділянку (а. с. 18).

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до статті 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Відповідно до статті 12 (пункт 14) Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) учасникам бойових дій надаються, серед інших, такі пільги: першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Надання у власність земельних ділянок здійснюється у порядку, визначеному статтею 118 ЗК України, за умови, що учасник бойових дій не скористався своїм правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки та надав відповідний документ, що посвідчує його участь в антитерористичній операції (посвідчення, довідка, наказ тощо).

Земельні ділянки можуть бути надані військовослужбовцям у власність у межах норм безоплатної приватизації, визначених статтею 121 ЗК України, а саме у таких розмірах: для ведення садівництва - не більше 0,12 га; для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 га, в селищах - не більше 0,15 га, в містах - не більше 0,10 га; для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач, яка є матір`ю загиблого військовослужбовця, на законних підставах отримала у власність спірну земельну ділянку площею 0,0877 га по АДРЕСА_2, яка є суміжною із земельною ділянкою по АДРЕСА_1 .

На час прийняття оскаржених рішень міської ради спірна земельна ділянка була формально вільною, а тому була правомірно передана у власність відповідачу, як матері військовослужбовця, який загинув під час проходження військової служби.

Позивач на власний розсуд за відсутності правових підстав використовував спірну земельну ділянку, усвідомлюючи, що жодних рішень щодо передачі позивачу у користування земельної ділянки не приймалося. Розміщення позивачем на спірній земельній ділянці вольєра для утримання свійських тварин і птиці, вигрібної ями, фруктових дерев, встановлення огорожі із сітки не породжує у нього права на правомірне володіння та користування земельною ділянкою, а також не є підставою для виникнення переважного права на отримання цієї земельної ділянки у власність чи оренду.

Судами досліджено матеріали інвентарної справи на житловий будинок позивача та третьої особи, копія якої наявна матеріалах справи (а. с. 21-23), згідно якої, вказане майно (вольєр, вигрібна яма, фруктові дерева) станом на 1999 рік не значилося.

Таким чином, позивач не довів, що внаслідок виділення відповідачу у власність спірної земельної ділянки порушено його права на користування земельною ділянкою та рухомими майном, яке на ній знаходиться і яке самовільно, без правової підстави було встановлено позивачем на неналежній відповідачу земельній ділянці.

Судами врахованого, що позивач використав належне йому право на безкоштовне отримання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що підтверджується рішенням Чернівецької міської ради № 253 від 26 травня 2016 року.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди правильно застосували до правовідносин сторін норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли обґрунтованого висновку, за встановлених обставин в межах заявлених позовних вимог, про відмову у їх задоволенні у зв`язку із необґрунтованістю.

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Головуючий	Д. Д. Луспеник
Судді	О. В. Білоконь
	Б. І. Гулько
	Є. В. Синельников
	С. Ф. Хопта