Постанова

Іменем України

05 червня 2019 року

м. Київ

справа № 314/810/17-ц

провадження № 61-37845св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - служба у справах дітей Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Запорізької області, у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Воробйової І. А., від 10 травня 2018 року.

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У березні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - служба у справах дітей Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.

Свої вимоги позивачі обґрунтовували тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мають спільну дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюбні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 припинені з січня 2016 року, проте батько регулярно надсилає грошові кошти на утримання дитини, купує дитячі іграшки, одяг тощо, а ОСОБА_2 намагається регулярно відвідувати онуку. Зазначали, що відповідач стала перешкоджати позивачам у спілкуванні з дитиною, неодноразово зривала їх побачення без поважних причин, незважаючи на наявність рішення органу опіки та піклування. Вказували, що ОСОБА_1 постійно працює за межами України, може бачитися із дитиною під час короткострокових відвідувань, а також за допомогою технічних засобів відеозв`язку. Баба дитини

ОСОБА_2 має реальну змогу регулярно відвідувати дитину, а також забирати її до себе.

Посилаючись на зазначені обставини, позивачі просили суд встановити такі способи спілкування та участі у вихованні ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 : дозволити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 систематичні побачення із ОСОБА_6 за місцем проживання дитини у присутності матері кожної першої та третьої суботи місяця з 10:00 години до

13:00 години з можливістю вільного спілкування дитини з бабою та батьком за допомогою технічних засобів (пристроїв) відеозв`язку; у разі документально підтвердженого негативного самопочуття дитини або інших обставин, побачення із дитиною може бути перенесене за домовленістю сторін на будній день, однак тривалість побачення із дитиною не може бути меншою ніж три години; дозволити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 систематичні побачення із ОСОБА_7 за місцем проживання баби дитини ОСОБА_2 кожної другої та четвертої неділі місяця з 10:00 години до 16:00 години з можливістю вільного спілкування дитини з бабою та батьком за допомогою технічних засобів (пристроїв) відеозв`язку; у разі документально підтвердженого негативного самопочуття дитини або інших обставин, побачення із дитиною може бути перенесене за домовленістю сторін на будній день, однак тривалість побачення із дитиною не може бути меншою ніж шість годин; під час короткострокових приїздів на територію України (відпусток) дозволити ОСОБА_1 побачення із дочкою ОСОБА_7 за місцем проживання дитини у будні дні з 10:00 години до 16:00 години за умови, що про дату приїзду ОСОБА_4 повідомить не менше ніж за сім днів; у разі, якщо у подальшому дитина почне відвідувати дошкільний навчальний заклад, побачення із дитиною можуть відбуватися після закінчення відвідування дитиною відповідних занять, однак тривалість побачення батька із дитиною не може бути меншою ніж дві години; дозволити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 побачення із дитиною ОСОБА_7 на її день народження ІНФОРМАЦІЯ_2 кожного року з 10:00 години до 13:00 години за місцем проживання дитини у присутності її матері, або у разі документального підтвердження негативного стану здоров`я дитини, надати можливість побачення з нею за попереднім погодженням із ОСОБА_4 в інший зручний для дитини час цього ж дня, однак тривалістю не менше як три години; дозволити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 побачення із дитиною ОСОБА_7 на період новорічних свят, а саме у період з 24 грудня по 10 січня кожного року за обов`язкової умови, що позивачі побачаться з дитиною не менше десяти днів у цей період з 10:00 години до 16:00 години (п`ять днів за місцем проживання дитини у присутності матері та п`ять днів за місцем проживання баби ОСОБА_2 ); за умови попереднього погодженням із ОСОБА_4 місця та часу відпочинку, а саме не менш ніж два тижні, дозволити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відпочивати не менше чотирнадцяти днів разом із ОСОБА_7 у межах території України в санаторних, курортних та інших подібних закладах у літній період, починаючи з 01 червня по 31 серпня кожного року, у присутності матері за умови, що ОСОБА_4 самостійно придбає собі відповідну путівку у місце відпочинку, в іншому випадку без присутності матері, з обов`язковим щоденним інформуванням засобами телефонії матері про стан самопочуття дитини; у разі переривання визначеного літнього відпочинку із дитиною у зв`язку із її негативним самопочуттям або іншими обставинами, відпочинок із дитиною може бути перенесений в межах визначеного літнього періоду на ту кількість днів, що залишилася.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області, у складі судді Кофанова А. В., від 09 листопада 2017 року позов ОСОБА_1,

ОСОБА_2 задоволено частково. Визначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такі способи участі у спілкуванні та вихованні з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 : побачення із ОСОБА_5 за місцем її проживання у присутності матері ОСОБА_4 кожної першої та третьої суботи місяця з 10:00 години до 13:00 години, із наданням можливості відвідування місця проживання дитини або спілкування за допомогою технічних засобів (пристроїв) відеозв`язку за вибором позивачів; побачення із ОСОБА_5 за місцем проживання ОСОБА_2 без присутності матері ОСОБА_4 кожної другої та четвертої неділі місяця з 10:00 години до 16:00 години, із наданням можливості спілкування з батьком ОСОБА_1 за допомогою технічних засобів (пристроїв) відеозв`язку у випадку перебування його за межами України; побачення із ОСОБА_5 за місцем її проживання чи перебування у присутності матері ОСОБА_4 на день народження дитини з 10:00 години до 12:00 години ІНФОРМАЦІЯ_2 кожного року; побачення із ОСОБА_5 за місцем проживання ОСОБА_2 без присутності матері ОСОБА_4 з 10:00 години до 16:00 години протягом трьох днів за їх вибором кожного року на новорічні свята у період

з 24 грудня по 10 січня наступного року; можливість літнього відпочинку

(з 01 червня по 31 серпня кожного року) спільно із ОСОБА_5 без присутності матері ОСОБА_4 протягом строку не менше чотирнадцяти днів та не більше двадцяти одного календарного дня поспіль за вибором позивачів, за умови, що про такий відпочинок матір дитини ОСОБА_4 позивачі повідомлять не пізніше ніж за чотирнадцять днів до його початку. Визначено ОСОБА_1 під час перебування на території України побачення із ОСОБА_5 за місцем її проживання у робочі дні з 10:00 години до 13:00 години, але не частіше, ніж один раз кожні три робочі дні, за умови, що про дату приїзду на територію України матір дитини ОСОБА_4 позивачі повідомлять не пізніше ніж за сім днів до такого приїзду. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що запропонований позивачами графік участі у спілкуванні та вихованні дитини, за певними виключеннями, відповідає інтересам дитини та сприяє її нормальному розвитку, не суперечить правам та інтересам сторін. Частота побачень з дитиною без присутності матері та їх тривалість не є обтяжливими ані для дитини, ані для відповідача, якою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які унеможливлюють нормальне спілкування батька та баби з дитиною за її відсутності.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 10 травня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково. Встановлено наступний графік спілкування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з

ОСОБА_6 : перша та третя субота кожного місяця з 10:00 години до 13:00 години за місцем проживання дитини у присутності матері; друга та четверта неділя кожного місяця з 10:00 години до 13:00 години за місцем проживання дитини у присутності матері; на день народження ОСОБА_8

ІНФОРМАЦІЯ_2 щороку з 10:00 години до 13:00 години за місцем проживання дитини чи перебування в іншому місці у присутності матері; на новорічні свята, 01 та 07 січня кожного року з 10:00 години до 13:00 години за місцем проживання дитини чи перебування в іншому місці у присутності матері. В іншій частині позову відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачі мають право спілкуватися із дитиною, проте суд першої інстанції не врахував вікові потреби дитини, ступінь її прихильності до матері, тому визначений судом графік спілкування може зашкодити здоров`ю дитини та вплинути на її фізіологічний й психологічний стан. Графік спілкування за місцем проживання баби без присутності матері є неможливим через вік дитини, тривалі поїздки до іншого міста, а також порушує звичний для дитини режим дня, отже він не відповідає її інтересам.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та

ОСОБА_2 просять скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що посилання суду апеляційної інстанції як на підставу зміну графіку спілкування позивачів з дитиною на її вік та прихильність у бік матері є необґрунтованими, оскільки відповідач не надала інших належних переконливих доказів на підтвердження правомірності обмеження можливості спілкування дитини з її близькими родичами. Посилання суду апеляційної інстанції на обтяжливість для дитини поїздок до іншого міста є безпідставними, оскільки відстань між місцем проживання баби та дитини складає близько 20 км, а всі витрати по перевезенню позивачі були готові взяти на себе. Позивачі просили визначити графік спілкування з дитиною без присутності матері у вихідний день, що не буде порушувати звичайний для дитини режим дня. Суд апеляційної інстанції не врахував, що батько дитини працює за межами України, а тому обмеження у спілкуванні батька з дитиною за допомогою засобів технічного зв`язку не відповідатиме інтересам дитини. Встановлений судом першої інстанції графік спілкування з дитиною порушує права батька та не відповідає інтересам дитини.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_4 просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість. Посилалась на те, що судом апеляційної інстанції було у повному обсязі встановлено фактичні обставини справи, враховано у першу чергу інтереси дитини та правильно скасовано рішення суду першої інстанції, оскільки місцевий суд не перевірив умови проживання

ОСОБА_2, не врахував таких важливих обставин, як відвідування дитиною дитячого дошкільного закладу, обтяжливість поїздок дитини до іншого міста, більший ступінь прихильності дитини до матері, ніж до батька і баби, вікові та індивідуальні особливості дитини.

У відповіді на відзив ОСОБА_4 ОСОБА_2 просить задовольнити касаційну скаргу, посилаючись на те, що встановлений постановою суду апеляційної інстанції графік спілкування позивачів з дитиною порушує права батька та баби, а також не відповідає інтересам дитини.

У запереченні на відповідь на відзив ОСОБА_4, вказуючи на те, що для позивачів першочерговим є забезпечення власних бажань, а не турбота про дитину, просить залишити касаційну скаргу позивачів без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

06 вересня 2018 року справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мають спільну дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюбні відносини між ОСОБА_1 та

ОСОБА_4 припинені з січня 2016 року. Дочка проживає з ОСОБА_4 у м. Вільнянськ Запорізької області .

Рішенням комісії з питань захисту прав дитини Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області від 31 жовтня 2016 року № 3 було вирішено рекомендувати ОСОБА_4 сприяти спілкуванню ОСОБА_9 з батьком ОСОБА_1 за допомогою технічних засобів відеозв`язку. Ураховуючи вікові та індивідуальні особливості дитини, визнано за доцільне встановити за допомогою технічних засобів відеозв`язку наступний графік спілкування ОСОБА_1 з малолітньою дочкою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 : щовечора з 19:00 до 19:30 за умови задовільного стану здоров`я дитини.

Висновком органу опіки та піклування Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області від 05 квітня 2017 року № 01-39/0450 рекомендовано ОСОБА_4 сприяти налагодженню комфортного для дитини спілкування з батьком шляхом короткочасних прогулянок в присутності матері, безперешкодних відвідувань батьком дитини за місцем її проживання, за попередньою домовленістю з матір`ю дитини, з урахуванням стану здоров`я дитини та з дотриманням її режиму дня. Рекомендовано ОСОБА_1 на день народження ОСОБА_5 та у період святкових і вихідних днів, узгоджувати з матір`ю дитини графік спілкування з донькою, з урахуванням стану здоров`я дитини та з дотриманням режиму її дня. Рекомендовано ОСОБА_4 два рази на місяць, кожної другої та четвертої неділі місяця з 09:00 до 13:00 години привозити ОСОБА_5 за місцем проживання її баби ОСОБА_2 за адресою:

АДРЕСА_2 для надання можливості Златі спілкуватися з бабою та з батьком, у тому числі за допомогою технічних засобів відеозв`язку

(а. с. 27-30).

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Згідно із статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. І таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

У частині першій статті 257 СК України встановлено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні.

Частинами другою та третьою статті 257 СК України передбачено, що законодавець визначив механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється в покладенні обов`язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина, не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; закріпленні права баби, діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Відповідно до статті 263 СК України спори щодо участі баби, діда, прабаби, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.

Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Повно та всебічно встановивши фактичні обставини справи, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, врахувавши інтереси дитини, її вік, звичний розпорядок дня, взявши до уваги, що батько дитини працює за межами України, а баба проживає в іншому місті, обтяжливість для дитини частих поїздок до місця проживання баби, постійне проживання малолітньої дитини з матір`ю та її прихильність до матері в силу віку, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та встановив способи участі баби та батька у спілкуванні та вихованні з малолітньою ОСОБА_5, 2014 року народження, шляхом щотижневих побачень з дитиною, із забезпеченням можливості привітати дитину з днем народження та новорічними святами, який відповідає якнайкращим інтересам дитини.

Доводи касаційної скарги стосуються переоцінки доказів, необхідності встановлення більш зручного для позивачів способу участі батька й баби у спілкуванні з дитиною, у той час як суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення, врахував всі доводи учасників справи й виходив, у першу чергу, з інтересів дитини.

Встановлений судом апеляційної інстанції спосіб спілкування батька і баби з дитиною не виключає можливості спілкування за допомогою засобів зв`язку або у інший спосіб за погодженням сторін, так само, як не виключає можливість зміни встановленого судом способу при зміні істотних обставин.

З урахуванням наведеного, оскаржене судове рішення є таким, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Підстави для скасування оскарженого судового рішення відсутні.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Запорізької області від 10 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта