розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, голови фермерського господарства "Колосок" на рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 20 липня 2017 року в складі судді Ковальчука О. В. та на ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 12 грудня 2017 року в складі колегії суддів Чорної Т. Г., Пузанової Л. В., Склярської І. В.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ФГ "Колосок" та просив визнати договори оренди землі, укладені 04 березня 2010 року між ним і ОСОБА_2, ОСОБА_3, поновленими, визнати договори оренди землі, укладені 02 лютого 2016 року між відповідачами, недійсними, а також зобов`язати ОСОБА_2, ОСОБА_3 укласти додаткові угоди до договорів оренди землі від 04 березня 2010 року.

В обґрунтування позовних вимог ПП ОСОБА_1 указував, що між ним і ОСОБА_2, ОСОБА_3 з кожним окремо були укладені договори оренди земельних ділянок, відповідно до яких він як орендар має переважне право на поновлення відповідного договору на новий строк.

Протягом дії договорів ПП ОСОБА_1 належним чином виконував свої обов`язки за вказаними договорами, а також до закінчення строку їх дії неодноразово направляв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 листи з пропозицією поновити відповідні договори оренди землі, а також проекти додаткових угод до них.

Однак, орендодавці не відповіли на вказані пропозиції та уклали договори оренди землі з іншим орендарем, а саме з ФГ "Колосок", чим порушили переважне право ПП ОСОБА_1 на укладення договорів оренди землі на новий строк.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області від 20 липня 2017 року позов задоволено, визнано поновленими договори оренди землі від 04 березня 2010 року, укладені між приватним підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 з кожним окремо; визнано недійсними договори оренди земельних ділянок від 02 лютого 2016 року, укладені між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ФГ "Колосок"; визнано протиправними та зобов`язано ОСОБА_2, ОСОБА_3, кожного окремо, вчинити дії щодо укладення з приватним підприємцем ОСОБА_1 додаткових угод про поновлення договору оренди землі.

Суд першої інстанції виходив із того, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк, а тому наявні правові підстави для задоволення даного позову.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 12 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ФГ "Колосок" залишено без задоволення, рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 20 липня 2017 року - без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних доказів дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

11 січня 2018 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, голова ФГ "Колосок" подали до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та клопотання про зупинення їх виконання до завершення розгляду даної касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2018 року вказану скаргу залишено без руху для сплати судового збору.

На виконання вимог указаної ухвали ОСОБА_2, ОСОБА_3, голова ФГ "Колосок" подали до Верховного Суду документ на підтвердження сплати судового збору та усунули недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі. Клопотання ОСОБА_2, ОСОБА_3, голови ФГ "Колосок" про зупинення виконання рішень суду задоволено та зупинено виконання рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 20 липня 2017 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 12 грудня 2017 року, до закінчення касаційного провадження.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі відповідачі вказували, що суди неправильно застосували норми матеріального права, порушили норми процесуального права та дійшли безпідставного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Просили оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відзив на касаційну скаргу

У квітні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ПП ОСОБА_1 на дану касаційну скаргу, в якому він просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 04 березня 2010 року між орендарем ПП ОСОБА_1 та орендодавцями ОСОБА_2, ОСОБА_3 з кожним окремо укладені договори оренди земельних ділянок загальною площею 16,59 га та 5,53 га строком на п`ять років, які були зареєстровані Каланчацьким районним відділом Херсонською районною філією державного підприємства "Центр ДЗК" 27 травня й 15 липня 2010 року за №41073300050 та №41073300089 відповідно.

Згідно з пунктом 8 указаних договорів оренди орендар має переважне право на поновлення відповідного договору на новий строк.

На період дії договорів оренди належних орендодавцям земельних ділянок та після закінчення строку їх дії ПП ОСОБА_1 належним чином та відповідно до умов укладених між сторонами договорів виконував свої обов`язки орендаря, використовував земельні ділянки за призначенням у власних інтересах, за що сплачував відповідачам орендну плату.

До закінчення строку дії договорів оренди землі від 04 березня 2010 року ПП ОСОБА_5 неодноразово направляв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 листи з пропозицією поновити відповідні договори оренди землі, а також проекти додаткових угод до них.

Указані пропозиції були отримані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Протягом одного місяця після закінчення строку дії договорів орендодавці не звернулися до орендаря з листом-повідомленням про відмову в поновленні таких договорів.

02 лютого 2016 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 уклали договори оренди землі з ФГ "Колосок".

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону частково.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються, зокрема, Законом України "Про оренду землі" (161-14) .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України "Про оренду землі", яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 цього Закону (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України, в якій законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

За відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі з попереднім добросовісним орендарем та за відсутності попереднього повідомлення орендаря щодо наміру укладення нового договору оренди з новим орендарем, право особи на реалізацію свого переважного права, передбачене статтею 777 ЦК України та статтею 33 Закону України "Про оренду землі", буде порушене, а така поведінка орендодавця відносно попереднього орендаря буде недобросовісною.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року в справі № 594/376/17-ц.

Позивач належним чином виконував умови договорів оренди землі та дотримався процедури повідомлення орендодавців про намір реалізувати своє переважне право на пролонгацію відповідних договорів, а орендарі не повідомили позивача про намір укласти нові договори оренди землі з новим орендарем, а тому правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову в даній справі в частині позовних вимог про визнання договорів оренди земельних ділянок поновленими, визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними.

За встановлених обставин позовна вимога про визнання протиправними дій відповідачів і зобов`язання їх вчинити дії щодо укладення правочину не спрямована на відновлення порушених прав позивача, а тому не є ефективним способом їх захисту, в зв`язку з чим відсутні правові підстави для її задоволення.

Доводи касаційної скарги про те, що направлені орендодавцю листи-повідомлення про намір продовжити відповідні договори оренди землі стосувалися не всіх земельних ділянок, не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи наявні листи-повідомлення ПП ОСОБА_5 від 16 червня 2015 року про намір продовжити обидва договори оренди землі без перерахунку земельних ділянок, що входять до кожного з об`єктів договорів оренди.

За встановлених обставин Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дій та зобов`язання ОСОБА_2, ОСОБА_3, кожного окремо, вчинити дії щодо укладення з приватним підприємцем ОСОБА_1 додаткових угод про поновлення договору оренди землі - скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні вказаної позовної вимоги.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 412 ЦПК України (1618-15) , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, голови фермерського господарства "Колосок" задовольнити частково.

Рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 20 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 12 грудня 2017 року в частині позовної вимоги про визнання протиправними дій та зобов`язання ОСОБА_2, ОСОБА_3, кожного окремо, вчинити дії щодо укладення з приватним підприємцем ОСОБА_1 додаткових угод про поновлення договору оренди землі скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити.