розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 30 січня 2017 року у складі судді: Калиній Г. В. та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 травня 2017 року у складі колегії суддів: Максюти І. О., Мелінишин Г. П., Пнівчук О. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2, Рівнянської сільської ради, відділу Держгеокадастру у Рожнятівському районі Івано-Франківської області (Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області), про визнання недійсним та скасування державного акту про право власності на земельну ділянку.

Позовна заява обґрунтована тим, що рішенням Рівнянської сільської ради від 28 січня 2010 року ОСОБА_2 надано дозвіл на приватизацію земельної ділянки, площею 0,2500 га, для обслуговування житлового будинку та господарських споруд. 14 травня 2010 року йому видано державний акт про право власності на вказану земельну ділянку, який складений з помилками, зокрема межі земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 частково накладаються на межі земельної ділянки, яка у 1998 році виділена її чоловікові ОСОБА_3 .

Позивач вказувала, що акт погодження меж земельної ділянки відповідача вона не підписувала, оскільки не була присутня під час обмірів земельної ділянки, а тому вважала його недійсним.

Згідно архівного витягу з протоколу XVI сесії другого скликання Рівнянської сільської ради від 30 січня 1998 року ОСОБА_3, з яким вона перебувала у шлюбі та вела спільне господарство, безоплатно передано у приватну власність земельну ділянку розміром 0,15 га для обслуговування житлового будинку. Після смерті чоловіка вона мала намір приватизувати вказану земельну ділянку, однак при проведенні обміру земельної ділянки геодезичною організацією землевпорядного проектування було встановлено, що розмір земельної ділянки становить 0,1311 га. Таким чином, відповідач ОСОБА_2 незаконно приватизував частину належної їй земельної ділянки, розміром 0,0189 га.

ОСОБА_1 просила визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1, виданий ОСОБА_2 управлінням Держкомзему у Рожнятівському районі Івано-Франківської області 14 травня 2010 року.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Рожнятівського районного суду від 30 січня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 травня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що погодження меж земельної ділянки є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути технічних помилок. Саме по собі непогодження із суміжним землекористувачем меж земельної ділянки без надання належних та допустимих доказів порушення прав суміжного землекористувача значення для вирішення питання про недійсність правовстановлюючого документа на землю не має та не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Позивачем не ставиться під сумнів законність рішення Рівнянської сільської ради від 28 січня 2010 року, як правової підстави видачі правовстановлюючого документа. Позивач не довела наявність факту порушеного її права внаслідок видачі відповідачу державного акта на право власності на земельну ділянку.

Аргументи учасників справи

У червні 2017 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій просить оскаржені рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 є землекористувачем суміжної земельної ділянки. Суди не дали належної оцінки доказам, не дослідили обставини та факти справи. Земельна ділянка відповідача була фактично збільшена, а позивача зменшена, чим було порушено права ОСОБА_1 ..

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 вересня 2017 року залучено правонаступника відповідача (відділу Держгеокадастру у Рожнятівському районі Івано-Франківської області) ? Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15) України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК (1618-15) України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ОСОБА_2 набув права власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташовану в АДРЕСА_1 на підставі рішення ХХІІ сесії 5 демократичного скликання Рівнянської сільської ради від 28 січня 2010 року.

Суміжним землекористувачем ОСОБА_2 була ОСОБА_1, оскільки її чоловікові ОСОБА_3 безоплатно було надано у приватну власність земельну ділянку розміром 0,15 га для обслуговування житлового будинку. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Спірна земельна ділянка площею 0,2500 га, що розташована в АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_2, відчужена ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 11 вересня 2015 року ОСОБА_4

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права або інтереси позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав чи інтересів позивач звернувся до суду.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц (провадження № 61-19526сво18) зроблено висновок, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Згідно абзацу 1 частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суди встановили, що рішення сільської ради від 28 січня 2010 року та договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11 вересня 2015 року позивачем не оспорюються

ОСОБА_2 набув права власності на земельну ділянку у порядку передбаченому законом та отримав документ, що посвідчує право на земельну ділянку. Позивач не оформила технічну документацію на земельну ділянку після смерті ОСОБА_3 Межі земельної ділянки визначені стороною позивача шляхом встановлення огорожі.

Суди встановили, що позивач не довела належними та допустимими доказами, що спірний державний акт порушує її права чи законні інтереси.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржені рішення постановлено без додержання норм матеріального та процесуального права, і зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені рішення без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.