Постанова

Іменем України

05 червня 2019 року

м. Київ

справа № 565/91/16-ц

провадження № 61-12807св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Рівненської області у складі судді Боймиструка С. В. від 29 грудня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") про стягнення пені у зв`язку з простроченням виконання банківських операцій.

Ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 08 лютого 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу на підставі статті 121 ЦПК України 2004 року.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 02 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2016 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кузнецовського міського суду Рівненської області від 08 лютого 2016 року повернуто апелянту на підставі статей 121, 297 ЦПК України 2004 року.

У вересні 2017 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення у справі додаткового рішення з вимогою визнати її кредитором.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області у складі судді Демчини Т. Ю. від 20 жовтня 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що рішення по суті її позовних вимог судом не ухвалювалося, а тому відсутні передбачені статтею 220 ЦПК України 2004 року підстави для ухвалення додаткового рішення у справі.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 14 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, а ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 29 грудня 2017 року вказану скаргу повернуто ОСОБА_1 .

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не виконала у встановлений строк вимоги ухвали суду про залишення її апеляційної скарги без руху, а саме не сплатила судовий збір за подання вказаної скарги до суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та направити справу для розгляду до апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно залишив її апеляційну скаргу без руху та повернув її, оскільки позивач є споживачем фінансових послуг, а тому відповідно до положень Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) звільнена від сплати судового збору.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2018 року вказану справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 29 травня 2019 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" про стягнення пені у зв`язку з простроченням виконання банківських операцій.

Ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 08 лютого 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу на підставі статті 121 ЦПК України 2004 року.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 02 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2016 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кузнецовського міського суду Рівненської області від 08 лютого 2016 року повернуто апелянту на підставі статей 121, 297 ЦПК України 2004 року.

У вересні 2017 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення у справі додаткового рішення з вимогою визнати її кредитором.

Ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 20 жовтня 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з цим судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 14 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з тих підстав, що заявник не сплатила судовий збір за подання вказаної скарги до суду.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 29 грудня 2017 року вказану скаргу повернуто ОСОБА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам судове рішення апеляційної інстанції не відповідає з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем фінансових послуг, оскільки між нею та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" виникли правовідносини щодо стягнення неустойки у зв'язку з неналежним переказом коштів.

Постановляючи ухвалу про визнання неподаною апеляційної скарги та повернення її ОСОБА_1 апеляційний суд керувався нормами статей 185, 357 ЦПК України і виходив з того, що заявник не виконала вимоги ухвали Апеляційного суду Рівненської області від 14 листопада 2017 року щодо сплати судового збору.

При цьому апеляційний суд виходив з того, що матеріали справи не містять доказів про будь-які підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком апеляційного суду з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

У статті 5 Закону України "Про судовий збір" визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому статтею 5 Закону України "Про судовий збір", не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

За основу приймається те, що стаття 5 Закону України "Про судовий збір" не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України "Про захист прав споживачів").

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судовий збір" (3674-17) у частині третій статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" слова "державного мита" замінені словами "судового збору".

Отже, при прийнятті Закону України "Про судовий збір" (3674-17) законодавець передбачив можливість застосування Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.

Відступаючи від практики Верховного Суду України, колегія суддів Великої Палати Верховного Суду у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18) дійшла висновку, що порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.

Таким чином, не підлягає сплаті судовий збір за подання споживачами апеляційної скарги, тому вимоги суду апеляційної інстанції про сплату споживачем судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі не ґрунтуються на законі, отже, їх невиконання не може бути підставою для визнання неподаною і повернення апеляційної скарги.

За таких обставин висновки апеляційного суду про невідповідність апеляційної скарги ОСОБА_1 вимогам статей 185, 357 ЦПК України у зв`язку з несплатою судового збору є неправильними та такими, що не відповідають вимогам закону, а доводи касаційної скарги в цій частині - обґрунтовані.

Відповідно до положень частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Частиною четвертої статті 411 ЦПК України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Враховуючи викладене, апеляційний суд порушив норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду, а тому касаційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, ухвалу апеляційного суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду.

Керуючись статтями 406, 411, 416- 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 29 грудня 2017 року скасувати.

Справу передати до апеляційного суду для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.