розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" та товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельсвіт" на рішення Дарницького районного суду м. Києва у складі судді Леонтюк Л. К. від 21 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Оніщука М. І., Українець Л. Д., Шебуєвої В. А., від 31 січня 2018 року,

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2014 року публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" (далі - ПАТ "ПУМБ", банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Ковельсвіт" (далі - ТОВ "Ковельсвіт"), товариство з обмеженою відповідальністю "Юбіпартнер факторинг" (далі - ТОВ "Юбіпартнер факторинг"), про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовну заяву мотивовано тим, що 07 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір із подальшим укладенням додаткових угод до нього, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 300 000 доларів США зі сплатою

11,50% річних, строком повернення до 07 листопада 2017 року.

Посилаючись на неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань, банк просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, яка станом на 27 травня 2014 року складала 443 023,76 доларів США та 321 919,60 грн.

У листопаді 2016 року, у зв`язку із відступленням 21 квітня 2016 року банком права вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ "Юбіпартнер факторинг", яке цього ж дня відступило це право ТОВ "Ковельсвіт", останнє просило залучити його як правонаступника ПАТ "ПУМБ".

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 15 лютого 2017 року

до участі у справі як співпозивачів залучено ТОВ "Ковельсвіт" та

ТОВ "Юбіпартнер факторинг".

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 21 вересня 2017 року замінено статус співпозивачів ТОВ "Ковельсвіт" та ТОВ "Юбіпартнер факторинг" на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, у зв`язку з тим, що останні не мають статусу фінансової установи.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду м. Києвавід 21 вересня

2017 року позов ПАТ "ПУМБ" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ПУМБ" заборгованість за кредитом у розмірі 1 444 399,12 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач порушила взяті на себе зобов`язання, визначені кредитним договором, щодо вчасного повернення кредитних коштів, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем, яка, в силу вимог закону та умов укладеного договору, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Разом з тим суд вважав, що зазначена в розрахунку банку сума заборгованості підлягає зменшенню, оскільки на баланс банку було передано нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, вартістю 5 399 172 грн, а тому з відповідача підлягає стягненню різниця між вартістю нерухомого майна та наявною заборгованістю. При цьому така заборгованість судом визначена у грошовому еквіваленті долара по відношенню до гривні з врахуванням офіційного курсу Національного банку України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 31 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Дарницького районного суду

м. Києва від 21 вересня 2017 рокускасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ "ПУМБ".

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки позивач 26 квітня 2016 року відступив право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 07 листопада 2007 року, у зв`язку із чим відбулася заміна кредитора, суд першої інстанції передчасно стягнув з відповідача заборгованість за кредитним договором на користь банку. Суд апеляційної виходив із того, що договори про відступлення права вимоги не розірвані, не визнані недійсними у встановленому законом порядку, а також судом першої інстанції не встановлено нікчемність цих договорів (не надано правої оцінки їх недійсності в силу вимог закону), а тому, на час ухвалення рішення, банк втратив право вимоги до відповідача у зв`язку з переуступкою такого права третім особам.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводи

У касаційних скаргах ПАТ "ПУМБ" та ТОВ "Ковельсвіт" просять скасувати судові рішення із ухваленням нового рішення про стягнення кредитної заборгованості у розмірі 5 763 869,59 грн на користь ТОВ "Ковельсвіт", посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційні скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції помилково стягнув заборгованість за кредитним договором на користь банку, з огляду на відступлення права вимоги на користь ТОВ "Ковельсвіт". При цьому судом неправильно визначено розмір заборгованості, оскільки вартість нерухомого майна, яке було передано на баланс банку, є значно меншою. Суд апеляційної інстанції, встановивши перехід права вимоги за кредитним договором до

ТОВ "Ковельсвіт", не був позбавлений можливості у межах своїх повноважень змінити рішення в частині розміру заборгованості та особи, на користь якої підлягає стягненню ця заборгованість.

Рух касаційних скарг у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Відзиви на касаційні скарги не надходили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

07 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір із подальшим укладенням додаткових угод до нього, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі

300 000 доларів США зі сплатою 11,50% річних, строком повернення

до 07 листопада 2017 року.

На забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору, 07 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, предметом якого є належне останній нежитлове приміщення

літ. "А" загальною площею 240,4 кв. м, що знаходиться за адресою:

Відповідно до наданого банком розрахунку, заборгованість відповідача, у зв`язку із невиконанням нею зобов`язань за кредитним договором,

станом на 27 травня 2014 року складала 443 023,76 доларів США та 321 919,60 грн, із яких: 254 927,69 доларів США - тіло кредиту; 128 097,36 доларів США - проценти за користування кредитом; 46 998,71 доларів США - пеня за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів;

3 000 доларів США - штраф за порушення пункту 4.3.3 кредитного договору; 321 919,60 грн - штраф за порушення пункту 4.3.1 кредитного договору.

21 квітня 2016 року між банком та ТОВ "Юбіпартнер факторинг" укладено договір про відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором, яке відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадянських формувань та Державного реєстру фінансових установи на час відступлення права вимоги було фінансовою установою (а. с. 11-18 т. 2).

Цього ж дня ТОВ "Юбіпартнер факторинг" відступило право вимоги за кредитним договором ТОВ "Ковельсвіт", видами діяльності якого є: купівлі та продаж власного нерухомого майна; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; агентства нерухомості; управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту; організація будівництва будівель (основний). Тобто ТОВ "Ковельсвіт" не є фінансовою установою.

22 квітня 2016 року на баланс банку прийнято нерухоме майно, яке є предметом іпотеки (а. с. 72-74 т. 2).

Позиція Верховного Суду

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Статтею 1054 ЦК України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним.

У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" вказано, що фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

З наведених норм права вбачається, що фінансові послуги надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ.

Отже, відступлення права вимоги за кредитним договором на користь юридичної особи, яка не є фінансовою установою, суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11, який слід врахувати при застосуванні норми права відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України.

У справі, що переглядається, 21 квітня 2016 року ПАТ "ПУМБ" відступив право вимоги за кредитним договором на користь ТОВ "Юбіпартнер факторинг", яке просило суд залучити його до участі у справі як правонаступника ПАТ "ПУМБ" і стягнути на його користь заборгованість

(а. с. 51-56 т. 2).

Відповідно до частини першої статті 37 ЦПК України 2004 року у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Всупереч зазначеному положенню процесуальної норми, суд першої інстанції ухвалою від 15 лютого 2017 року залучив ТОВ "Юбіпартнер факторинг" не як правонаступника банку, а як співпозивача, хоча за змістом частини першої статті 32 ЦПК України 2004 року така можливість допускається лише у випадку пред`явлення позову кількома позивачами і виключно за ініціативою позивача.

В подальшому, суд першої інстанції своєю ухвалою від 21 вересня 2017 року за власної ініціативи змінив процесуальний статус ТОВ "Юбіпартнер факторинг" з співпозивача на третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, всупереч вимогам цивільного процесуального законодавства щодо різного обсягу прав позивача та третьої особи без самостійних вимог і принципу диспозитивності цивільного процесу (стаття 11 ЦПК України 2004 року). При цьому суд вчинив таку процесуальну дію з підстав того, що ТОВ "Юбіпартнер факторинг" не є фінансовою установою, не надавши оцінку відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадянських формувань та Державного реєстру фінансових установи, відповідно до яких ТОВ "Юбіпартнер факторинг" на час відступлення права вимоги мало статус фінансової установи.

Аналогічні процесуальні порушення були допущені судом першої інстанції й щодо ТОВ "Ковельсвіт".

Таким чином, суд першої інстанції порушив вимоги цивільного процесуального законодавства щодо суб`єктного складу учасників справи, всупереч частині першій статті 37 ЦПК України 2004 року помилково змінив статус ТОВ "Ковельсвіт" та ТОВ "Юбіпартнер факторинг" з співпозивачів на третіх осіб; акцентуючи свою увагу тільки щодо відсутності виду діяльності як фінансової установи у ТОВ "Ковельсвіт", не мотивував чому право вимоги за кредитним договором не може перейти до ТОВ "Юбіпартнер факторинг".

Допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права вплинули на правильність вирішення справи, оскільки суд помилково вважав, що банк не втратив право вимоги до ОСОБА_1, тому безпідставно стягнув на користь банку кредитну заборгованість.

При цьому суд першої інстанції, стягуючи заборгованість в національній валюті - гривні, не звернув уваги на правові позиції Верховного Суду України, викладені, зокрема, у постанові від 24 вересня 2014 року

№ 6-145цс14 та у постанові від 08 лютого 2017 року № 6-1905цс16, щодо можливості стягувати кредит у іноземній валюті, визначеній кредитним договором.

Висновки суду апеляційної інстанції про втрату банком права вимоги до відповідача є правильними, однак постанова суду не може залишитися в силі та підлягає скасуванню, оскільки вона ухвалена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Встановивши незаконність ухвали суду першої інстанції про заміну процесуального статусу співпозивача ТОВ "Юбіпартнер факторинг" на третю особу, суд апеляційної інстанції вирішив справу за неналежного суб`єктного складу, що потягло за собою позбавлення нового кредитора права на вирішення вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором на його користь.

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості зміни статусу учасника справи, зокрема з третьої особи на позивача, судові рішення слід скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами попередніх інстанцій повністю не встановлено, а тому судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що відповідно в силу статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, перевірити до якої саме особи перейшло право вимоги до боржника, врахувавши при цьому висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11, визначити розмір заборгованості з урахуванням вартості предмета іпотеки, яке було передано на баланс банку, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, з наведенням відповідних обґрунтувань, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України (1618-15) , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" та товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельсвіт" задовольнити частково.