розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2017 року у складі судді Тарасова А. В. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 08 травня 2018 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Калараш А. А., Заїкіна А. П.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Одеська міська рада, про витребування майна, скасування запису про державну реєстрацію, усунення перешкод у користуванні.

Позовна заява мотивована тим, що нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 114 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 є комунальною власністю територіальної громади. Йому стало відомо, що вказане нежитлове приміщення вибуло з комунальної власності поза волею територіальної громади в особі Одеської міської ради. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси

від 06 лютого 2010 року було визнано право власності на вказані нежитлові приміщення за ОСОБА_2, який 17 червня 2011 року відчужив вказані приміщення ОСОБА_3 на підставі договору дарування. В свою чергу ОСОБА_3 відчужила вказані приміщення за договором купівлі-продажу від 20 липня 2011 року ОСОБА_4 27 грудня 2012 року вказані приміщення були відчужені за договором купівлі-продажу на користь ОСОБА_1

Вказував, що Одеською міської радою рішень щодо відчуження спірного приміщення не приймалось, спірне приміщення вибуло з комунальної власності поза волею власника.

Департамент комунальної власності Одеської міської ради суд просив витребувати від ОСОБА_1 нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 116, кв. м, що розташоване за адресою:

АДРЕСА_1 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, департаменту комунальної власності Одеської міської ради, усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_1 із вказаного приміщення, скасувати запис про державну реєстрацію права власності на вказане нежитлове приміщення за ОСОБА_1

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2017 року у задоволенні позовної заяви департаменту комунальної власності Одеської міської ради відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 набула право власності у встановлений законом спосіб, зареєструвала право власності у встановленому законом порядку. Крім того, рішення суду, яке було первісною правовою підставою відчуження спірного нерухомого майна набрало законної сили, в силу статті 129-1 Конституції України, статті 14 ЦПК України, є обов`язковим до виконання, а відтак відсутні передбачені законом підстави для неврахування рішення суду, як правової підстави вибуття спірного приміщення з власності Одеської міської ради.Щодо відмови в задоволенні вимог про усунення перешкод у користуванні власністю, суд вказав на неможливість одночасного пред`явлення позову про витребування майна (оскільки віндикація - це позов неволодіючого власника про витребування майна від володіючого невласника) і про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном (оскільки негаторний позов - це позов про захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння). Не підлягають задоволенню й вимоги про скасування запису про державну реєстрацію, оскільки така вимога є похідною від вимоги про витребування майна.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 08 травня 2018 року апеляційну скаргу департаменту комунальної власності Одеської міської ради залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 у встановлений законом спосіб набула право власності на спірне нежиле приміщення та зареєструвала право власності на це нежиле приміщення. Таким чином, на момент судового розгляду цієї справи відповідач

ОСОБА_1 є єдиним законним власником спірного нежилого приміщення. Також апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що відповідно до статті 11 ЦК України, рішення суду є окремою підставою для набуття цивільних прав та обов`язків, отже і підставою для їх позбавлення, тому суд, керуючись принципом загальнообов`язковості судового рішення вважав, що майно вибуло із володіння Одеської міської ради у спосіб, встановлений законом, а відтак на момент звернення до суду із цим позовом, ані позивач, ані Одеська міська рада не є власником спірного нежилого приміщення, тому підстави для застосування до виниклих правовідносин положення статті 388 ЦК України відсутні. Неможливе одночасне пред`явлення позову про витребування майна (оскільки віндикація - це позов неволодіючого власника про витребування майна від володіючого не власника) і позову про усунення перешкод у здійснення права користування та розпоряджання своїм майном (оскільки негаторний позов - це позов про захист прав власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння), адже віндикаційний і негаторний позови є взаємовиключними та не підлягають задоволенню й вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права власності, оскільки така вимога є похідною від вимоги про витребування майна.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, департамент комунальної власності Одеської міської ради, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.

У вересні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що виконавчий комітет Одеської міської ради 28 жовтня 2004 року прийняв рішення № 672, яким зареєстрував нежитлове приміщення першого поверху, розташоване по

АДРЕСА_1 за територіальною громадою м. Одеси. Вказане рішення не скасоване, а тому територіальна громада м. Одеси є власником спірного приміщення.

Департамент комунальної власності Одеської міської ради є самостійною юридичною особою та відповідно до своїх повноважень здійснює управління комунальним майном, позов про витребування майна є законним та обґрунтованим. Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, як єдиний уповноважений орган Одеської міської ради (власника комунального майна) на управління нежитловим фондом територіальної громади м. Одеси, наділений правом на витребування майна у порядку, встановленому статтями 387- 388 ЦК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1, поданий представником - ОСОБА_10, у якому вона просила залишити касаційну скаргу без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2010 року у справі № 2-6135 за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради про визнання права власності на нежиле приміщення, яке набрало законної сили 17 грудня 2010 року, за ОСОБА_2 було визнано право власності на нежиле приміщення першого поверху, загальною площею 117,0 кв. м, що розташоване у будинку

На підставі вказаного рішення Приморського районного суду м. Одеси

від 06 грудня 2010 року у справі № 2-6135 за ОСОБА_2 було зареєстроване право власності на нежиле приміщення першого поверху, загальною площею 117,0 кв. м, що знаходиться у будинку

АДРЕСА_1 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 25 травня 2011 року, номер запису 663.

У подальшому ОСОБА_2 відчужив згадане нежитлове приміщення на користь ОСОБА_3 на підставі укладеного між ними договору дарування від 17 червня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тиквенко М. О. за реєстраційним № 1987. На підставі цього договору дарування за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на спірне нежитлове приміщення у Реєстрі прав власності на нерухоме майно 24 червня 2011 року, запис № 663.

ОСОБА_3 відчужила спірне нежиле приміщення на користь ОСОБА_4 на підставі укладеного між ними договору купівлі-продажу від 19 липня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тиквенко М. О. за реєстраційним № 2436. На підставі цього договору купівлі-продажу за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності не спірне нежиле приміщення у Реєстрі прав власності на нерухоме майно 02 серпня 2011 року, запис № 663.

ОСОБА_4 відчужив спірне нежиле приміщення на користь ОСОБА_1 на підставі укладеного між ними договору купівлі-продажу від 27 грудня

2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тиквенко М. О. за реєстраційним № 3008. На підставі цього договору купівлі-продажу за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на спірне нежиле приміщення у Реєстрі прав власності на нерухоме майно 28 квітня 2014 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга департаменту комунальної власності Одеської міської ради задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно із статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до частини другої статті 182 ЦК України державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно із частиною п`ятою статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

За змістом статті 129-1 Конституції України та статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб, та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог департаменту комунальної власності Одеської міської ради, суди дійшли правильного висновку про те, що ОСОБА_1 у встановлений законом спосіб набула право власності на спірне нежиле приміщення та зареєструвала право власності на це нежиле приміщення. Таким чином, на момент судового розгляду цієї справи відповідач ОСОБА_1 є єдиним законним власником спірного нежилого приміщення. Крім того, рішення суду, яке було первісною правовою підставою відчуження спірного нерухомого майна, набрало законної сили, в силу статті 129-1 Конституції України, статті 14 ЦПК України, є обов`язковим до виконання, а відтак відсутні передбачені законом підстави для неврахування рішення суду, як правової підстави вибуття спірного приміщення із власності Одеської міської ради.

Доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржниками норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.