Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 19 березня 2018 року у складі судді Нагорного А. О. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 03 травня 2018 року у складі колегії суддів: Кримської О. М., Дашковської А. В., Подліянової Г. С.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що її рідний брат ОСОБА_3 і ОСОБА_2 29 січня 2014 року уклали шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Після смерті спадкодавця, ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. У нотаріальній конторі їй повідомили, що ОСОБА_2 також подала заяву про прийняття спадщини. Позивач вважає, що шлюб між її братом та ОСОБА_2 було укладено з метою отримання спадщини без наміру створення сім`ї.

На підставі вищевикладеного ОСОБА_1 просила визнати недійсним шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зареєстрований 29 січня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві за актовим записом № 106.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 19 березня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фактично проіснував півтора роки (з моменту його укладення 29 січня 2014 року до моменту смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2). За цей період сторони проживали разом за однією адресою, постійно підтримували сімейні відносини та вели спільне господарство, що підтверджується відповідними показаннями свідків допитаних у судових засіданнях.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 03 травня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач в обґрунтування своїх доводів щодо укладення шлюбу без наміру створити сім`ю не надав належних доказів на підтвердження обставин, які дають правові підстави для визнання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недійсним.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У серпні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасуватирішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не встановили спільного проживання сторін, ведення господарства подружжям у шлюбі, набуття спільного майна, інших доказів, які б свідчили про бажання створити сім`ю. Позивач зазначає, що ОСОБА_2 було необхідно житло в м. Києві, тому вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_3, який перебував у хворобливому стані та не мав добровільної згоди на укладення шлюбу.

Суди не дослідили зібрані у справи докази. Крім того, свідки у справі підтвердили, що ОСОБА_3 потребував сторонньої допомоги, яку відповідач йому не надавала. ОСОБА_3 перебував у хворобливому стані та зловживав спиртними напоями, тому не міг усвідомлювати значення своїх дій.

Суди залишили поза увагою короткий період шлюбних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а також ту обставину, що остання не виконувала обов`язків подружжя, у неї не було намірів створити сім`ю, вона не вела домашнього господарства, тощо.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що позивач є рідною сестрою ОСОБА_3

29 січня 2014 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 уклали шлюб, що зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві.

17 листопада 2014 року ОСОБА_3 склав заповіт на ім`я ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.

Встановлено, що ОСОБА_1 зверталася до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Головне управління юстиції у місті Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хіоніна Н. М., про визнання заповіту недійсним та визнання права на спадщину за законом. ОСОБА_2 подала зустрічний позов до ОСОБА_1, треті особи: Головне управління юстиції у місті Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хіоніна Н. М., про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Під час судового розгляду вказаної вище справи була проведена судова посмертна судово-психіатрична експертиза, призначена ухвалою суду від 17 жовтня 2016 року, висновок якої був наданий учасниками цієї справи та досліджений судом.

З висновку посмертної судово-психіатричної експертизи встановлено, що ОСОБА_3 за своїм психічним станом при складанні заповіту 17 листопада 2014 року усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними.

Судом також встановлено, що прокуратурою Солом`янського району міста Києві дозвіл на видачу тіла ОСОБА_3 для поховання видано ОСОБА_2 та згідно видаткової накладної від 12 червня 2015 року остання організовували поховання.

З повідомлення Солом`янського районного управління Головного управління в місті Києві Міністерства внутрішніх справ України від 08 грудня 2014 року вбачається, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 існували конфліктні ситуації.

Крім того, у квітні 2015 року ОСОБА_2 зверталась до правоохоронних органів з приводу неправомірних дій ОСОБА_1

Також у матеріалах справи містяться матеріали кримінального провадження від 03 серпня 2014 року, з яких вбачається, що ОСОБА_3 самостійно звертався до правоохоронних органів із заявою про нанесення йому тілесних ушкоджень племінницею та її чоловіком.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя.

За рішенням суду шлюб обов`язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на ту обставину, що відповідач, укладаючи шлюб з її братом, переслідувала мету отримати право на спадок, без наміру створення сім`ї, набуття прав та обов`язків подружжя після реєстрації шлюбу.

Установлено, що шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 проіснував півтора роки, тобто з моменту його укладення 29 січня 2014 року до моменту смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2, і за вказаний період жоден із подружжя не звертався до відповідних органів з метою розірвання чи визнання такого шлюбу недійсним.

На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, місцевий суд з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку що позивач не довів відсутності у відповідача реального наміру створити сім`ю і набути прав та обов`язків подружжя. За таких обставин самі по собі доводи позивача про те, що метою укладення шлюбу для відповідача було отримання права на спадок не дає підстав для визнання шлюбу недійсним.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, суди попередніх інстанції правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо відсутності доказів спільного проживання сторін, ведення господарства подружжям у шлюбі, тощо, не заслуговують на увагу, оскільки не доведені належними та допустимими доказами. Окреме місце реєстрації подружжя саме по собі не може бути підставою для визнання шлюбу недійсним (фіктивним), оскільки доказування н може ґрунтуватися на припущеннях.

Безпідставними є доводи касаційної скарги, що суди попередніх інстанцій не встановили спільного проживання сторін, ведення господарства подружжям у шлюбі, набуття спільного майна, інших доказів, які б свідчили про бажання створити сім`ю, оскільки такі доводи спростовані зібраними у справі доказами, зокрема свідоцтвом про шлюб, показаннями свідків, документами, що підтверджують поховання ОСОБА_3 саме ОСОБА_2, тощо.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що ОСОБА_2 було необхідно житло у м. Києві, тому вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_3, який перебував у хворобливому стані та не мав добровільної згоди на укладення шлюбу, оскільки такі доводи не підтверджено зібраними у справі доказами та спростовано встановленими судами обставинами.

Безпідставними є доводи касаційної скарги, що суди не дослідили зібрані у справи докази, оскільки такі докази були належним чином досліджені судами, а результат указаної процесуальної дії було викладено в оскаржуваних судових рішеннях.

Доводи касаційної скарги, що свідки у справі підтвердили, що ОСОБА_3 потребував сторонньої допомоги, яку відповідач йому не надавала, він перебував у хворобливому стані та зловживав спиртними напоями, тому не міг усвідомлювати значення своїх дій, не заслуговують на увагу, оскільки спростовані висновком експерта та іншими доказами.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що суди залишили поза увагою короткий період шлюбних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, оскільки вказана обставина не може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.

Таким чином, доводи касаційної скарги повністю спростовуються встановленими судами наведеними вище обставинами справи і нормами матеріального права.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 19 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 03 травня 2018 року залишити без змін.