розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу адвоката Сапалової Олени Валеріївни як представника ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2019 року у складі колегії суддів: Крижановської Г. В., Шебуєвої В. А., Чобіток А. О.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2015 року публічне акціонерне товариство "Енергобанк" (далі ПАТ "Енергобанк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки, укладеного між сторонами 21 лютого 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог банк посилався на те, що в забезпечення належного виконання умов укладеного 21 січня 2014 року між сторонами договору № 26205511415101 про відкриття та обслуговування банківського рахунку фізичної особи того ж дня між ними ж укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Прокопенко Л.В., за умовами якого банк передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, яка належить банку на праві власності.

Зазначений договір іпотеки не відповідає вимогам частини першої статті 18 Закону України "Про іпотеку", зокрема, не містить передбаченої пунктом 2 частини першої цієї статті такої істотної умови як змісту та розміру основного зобов`язання, строк і порядок його виконання, а тому має бути визнаний недійсним з підстав, передбачених частиною другою статті 18 Закону України "Про іпотеку".

Банк просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2016 року позовні вимоги банку задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки, укладений 21 лютого 2014 року між ПАТ "Енергобанк" та ОСОБА_1 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л. В. за реєстровим номером 547.

Рішення районного суду мотивовано тим, що оспорюваний договір іпотеки не містить істотних умов, установлених пунктом 2 частини першої статті 18 Закону України "Про іпотеку", а тому з підстав, передбачених частиною другою статті 18 цього Закону, підлягає визнанню недійсним.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 06 квітня 2017 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Рішення апеляційного суду мотивоване відсутністю підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року у складі колегії суддів: Дем`яносова М. В., Леванчука А. В., Ступак О. В. касаційну скаргу ПАТ "Енергобанк" відхилено, рішення Апеляційного суду м. Києва від 06 квітня 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Короткий зміст заяви про перегляд рішення суду апеляційної інстанції за нововиявленими обставинами.

У липні 2018 року ПАТ "Енергобанк" звернулося до суду із заявою про перегляд рішення Апеляційного суду м. Києва від 06 квітня 2017 року у зв`язку з нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що підставою для його ухвалення апеляційним судом було рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 січня 2015 року у справі № 369/238/15-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності, яке скасовано постановою Верховного Суду від 29 травня 2018 року з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 29 січня 2019 року заяву ПАТ "Енергобанк" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду м. Києва від 06 квітня 2017 року задоволено. Рішення Апеляційного суду м. Києва від 06 квітня 2017 року скасовано. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2016 року залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 його висновків не спростовують, а тому підстави для його скасування відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій 05 лютого 2019 року до Верховного Суду, адвокат Сапалова О. В. як представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2019 року та залишити без змін рішення Апеляційного суду м. Києва від 06 квітня 2017 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Печерського районного суду

01 березня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала скаргу та доводи відзиву на касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду апеляційної інстанції є незаконним та несправедливим, ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Факт скасування постановою Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 січня 2015 року щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності, ухваленого у справі № 369/238/15-ц, за своєю правовою природою не є нововиявленою обставиною у цій справі в розумінні статті 423 ЦПК України, адже цим рішенням дійсність договору іпотеки від 21 лютого 2014 року, укладеного між сторонами, не ставилася під сумнів, а тому підстав у суду апеляційної інстанції для перегляду у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду не було.

20 березня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ПАТ "Енергобанк" на касаційну скаргу, мотивований тим, що постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, прийнята з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 06 квітня 2017 року, про перегляд якого з зв`язку з нововиявленими обставинами банком подана заява, ґрунтувалося виключно на тому, що дійсність договору іпотеки, укладеного між сторонами 21 лютого 2014 року, встановлена рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 січня 2015 року, ухваленим у справі № 369/238/15-ц, яке постановою Великої Палати Верховного Суду скасовано з направленням справи на новий розгляд. Інших обґрунтувань для відмови в позові апеляційним судом не наведено.

Таким чином, існували беззаперечні підстави для перегляду рішення апеляційного суду за нововиявленими обставинами.

Договір банківського рахунку є публічним договором, який укладається виключно на умовах, передбачених правилами, при укладанні якого не допускається надання переваг (в тому числі у вигляді забезпечення іпотекою) одних клієнтів перед іншими. Створення переваг у вигляді забезпечення іпотекою договору рахунку не відповідає вимогам розумності та справедливості по відношенню до вкладників, чиї вимоги не забезпечені іпотекою.

Забезпечені заставою (іпотекою) можуть бути виключно зобов`язання банку за кредитними договорами в спеціальному порядку, а договір банківського рахунку не може бути забезпечений заставою (іпотекою).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що взабезпечення належного виконання банком своїх зобов`язань за договором № 26205511415101 від 21 лютого 2014 року про відкриття та обслуговування банківського рахунку фізичної особи 21 лютого 2014 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, яка належить банку на праві приватної власності на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого 28 листопада 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гришаєвою І. В. за реєстровим № 2728.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Як на нововиявлену обставину, що є підставою для перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва від 06 квітня 2017, ПАТ "Енергобанк" посилалося на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2018 року у справі № 14-117цс18 дійшла висновку про скасування рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 січня 2015 року ухваленого у справі № 369/238/15-ц.

Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду, або виходив з установлених ним обставин, а також якщо наслідком скасування судового рішення є інше за змістом вирішення спору.

Вирішуючи питання про скасування судового рішення із зазначених підстав, суди мають виходити з преюдиційного зв`язку судових рішень, зокрема, із того, що між рішеннями має існувати матеріально-правовий зв`язок, факти, встановлені в одній із справ, мають значення для іншої справи.

Скасоване рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 січня 2015 року, ухвалене у справі № 369/238/15-ц, не є преюдиційним при розгляді даної справи, оскільки зазначеним рішенням була встановлена саме наявність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, які не були підставою для ухвалення рішення у цій справі.

При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в статтях 424- 426 ЦПК України.

Отже, вимоги процесуального закону щодо розгляду заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами апеляційним судом не дотримані.

Підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду передбачені статтею 403 ЦПК України відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, судове рішення апеляційного суду відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи за заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час розгляду якої суду належить урахувативикладене у цій постанові Верховного Суду, дати відповідну правову оцінку доказам та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду