розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО ПРОСТО" на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 06 серпня 2018 року у складі судді Дубовік О. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Трояновської Г. С., Павицької Т. М.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО ПРОСТО" (далі - ТОВ "АВТО ПРОСТО") про визнання наказу про звільнення незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що вона з 12 травня 2015 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працювала на посаді регіонального менеджера з підбору персоналу. Наказом ТОВ "АВТО ПРОСТО" від 29 січня 2018 року № 13/1 вона була звільнена з 19 січня 2018 року у зв`язку з відсутністю на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.

Вважала наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню, тому що вона не прогулювала роботу та знаходилася на своєму робочому місці. У зв`язку із незаконним звільненням вона була позбавлена єдиного джерела доходу, тому їй доводилося позичати кошти, що пригнічувало її, вона не могла вести звичний спосіб життя, тобто їй було завдано моральної шкоди.

Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд: визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ "АВТО ПРОСТО" від 29 січня 2018 року №13/1-у про її звільнення з посади регіонального менеджера з підбору персоналу; поновити її на цій посаді з 19 січня 2018 року; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 січня 2018 року по день ухвалення судом рішення; стягнути з відповідача на її користь 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 06 серпня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ від 29 січня 2018 року № 13/1 про звільнення ОСОБА_1 з посади регіонального менеджера з підбору персоналу ТОВ "АВТО ПРОСТО".

Поновлено ОСОБА_1 на посаді регіонального менеджера з підбору персоналу в ТОВ"АВТО ПРОСТО" з 19 січня 2018 року.

Стягнуто з ТОВ "АВТО ПРОСТО" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 січня 2018 року по 06 серпня 2018 року у сумі 40 630,17 грн.

Стягнуто з ТОВ "АВТО ПРОСТО" на користь ОСОБА_1 1 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ТОВ "АВТО ПРОСТО" на користь ОСОБА_1 4 000 грн витрат на правову допомогу.

Стягнуто з ТОВ "АВТО ПРОСТО" на користь держави судовий збір у розмірі 1 409,60 грн.

Допущено негайне виконання рішення у частині поновлення на роботі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення позивача з роботи відбулося без законної на те правової підстави, оскільки зі змісту оспорюваного наказу неможливо встановити, за яке саме порушення дисципліни до неї застосовано стягнення у виді звільнення. Крім того, відповідачем не було дотримано процедури, передбаченої частиною першою статті 149 КЗпП України, а саме не було відібрано письмових пояснень від працівника. Тому суд вважав позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими, проте, з урахуванням засад справедливості, виваженості та розумності зменшив суму на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року апеляційну скаргу ТОВ "АВТО ПРОСТО" залишено без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 06 серпня 2018 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, щовисновок місцевого суду про незаконність оспорюваного позивачем наказу про її звільнення відповідає трудовому законодавству, а доводи відповідача спростовуються наявними у справі доказами та встановленими на їх підставі обставинами. Зокрема, не встановлено, за який саме прогул позивача було звільнено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Верховного Суду, ТОВ "АВТО ПРОСТО", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій надали неправильну оцінку наданим сторонами доказам, оскільки звільнення товариством позивача було проведено відповідно до норм трудового законодавства України.

Вказує, що суди не надали оцінку тому факту, що ОСОБА_1 без поважних причин була відсутня на роботі 02 січня 2018 року. Посилається на те, що позивач була звільнена одним наказом за прогули 02, 18 та 19 січня 2018 року, що не заборонено трудовим законодавством України. Наголошує на тому, що ОСОБА_1 було звільнено за систематичне порушення трудової дисципліни.

Відзив на касаційну скаргу позивач до суду не подала.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом ТОВ "АВТО ПРОСТО"від 12 травня 2015 року № 66-п ОСОБА_1

з 12 травня 2015 року була прийнята на роботу на посаду продавця-консультанта.

Наказом ТОВ "АВТО ПРОСТО"від 30 вересня 2016 року № 60-ос її з 01 жовтня 2016 року було переведено на посаду регіонального менеджера з підбору персоналу.

02 січня 2018 року о 17-00 год був складений акт працівниками ТОВ "АВТО ПРОСТО" про відсутність ОСОБА_1 02 січня 2018 року на роботі у салоні "АвтоТак" № 304 у м. Житомирі без поважних причин (а. с. 42).

18 січня 2018 року о 15-30 год працівниками ТОВ "АВТО ПРОСТО" був складений акт про відсутність ОСОБА_1 18 січня 2018 року з 10-00 год до 15-30 год на роботі у салоні "АвтоТак" № 304 у м. Житомирі без поважних причин (а. с. 46).

19 січня 2018 року о 14-00 год працівниками ТОВ "АВТО ПРОСТО" був складений акт про відсутність ОСОБА_1 19 січня 2018 року з 10-00 год до 14-00 год на роботі у салоні "АвтоТак" № 304 у м. Житомирі без поважних причин (а. с. 47).

26 січня 2018 року керівником відділу управління персоналом ТОВ "АВТО ПРОСТО" було надіслано лист позивачу з проханням надати письмові пояснення стосовно її відсутності на робочому місці у м. Житомирі у салоні "АвтоТак" № 304 з 18 січня 2018 року.

Зазначена вимога отримана ОСОБА_1лише 31 січня 2018 року.

Наказом ТОВ "АВТО ПРОСТО" від 29 січня 2018 року № 13/1-у ОСОБА_1 було звільнено з 19 січня 2018 року з посади регіонального менеджера з підбору персоналу за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України (а. с. 50).

05 лютого 218 року позивач повідомила роботодавця, що 18 січня 2018 року та 19 січня 2018 року вона перебувала на робочому місці у м. Житомирі в автосалоні "Житомир Авто" № 326, а з 22 січня 2018 року до 29 січня 2018 року перебувала у відпустці, яка була погоджена ОСОБА_2

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ТОВ "АВТО ПРОСТО" підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, у тому числі, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно із частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до частини першої статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За змістом частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Частиною першою статті 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позову ОСОБА_1, апеляційний суд вважав, що факт прогулу позивача не знайшов свого підтвердження, зі змісту оспорюваного наказу неможливо встановити, за яке саме порушення дисципліни до неї застосовано стягнення у виді звільнення (у тому числі не вказано, що звільнення відбувається за декілька фактів порушення трудової дисципліни), а перед звільненням відповідачем не було дотримано процедури отримання від працівника письмових пояснень, передбаченої частиною першою статті 149 КЗпП України, оскільки відповідач виніс наказ про звільнення позивача з роботи до надходження її пояснень, томузвільнення ОСОБА_1 відбулося без законної на те правової підстави.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна, оскільки він є передчасним.

Пояснення порушника трудової дисципліни, передбачене положенням частини першої статті 149 КЗпП України, є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.

Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15.

Апеляційний суд не надав належної правової оцінки наданим ТОВ "АВТО ПРОСТО" доказам про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці без поважних причин 02, 18, 19 січня 2018 року, формально пославшись на те, що у наказі ТОВ "АВТО ПРОСТО" від 29 січня 2018 року № 13/1-у не вказано конкретно, за яке саме порушення трудової дисципліни її було звільнено, не врахувавши, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір з працівником може бути розірваний на розсуд роботодавця як за декілька, так і за один прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

За вказаних обставин суд повинен був перевірити та з`ясувати усі факти дисциплінарних проступків позивача, встановити їх наявність або відсутність.

Крім того, апеляційним судом не було враховано викладений вище висновок Верховного Суду України та те, що при доведеності порушення працівником трудової дисципліни, не відібрання у нього письмових пояснень з приводу своєї відсутності на роботі саме по собі не може бути підставою для визнання наказу про припинення дії контракту та звільнення позивача незаконним.

Отже, апеляційний суд у порушення вимог статей 263- 265, 382 ЦПК України формального розглянув справу, не забезпечив повний та всебічний розгляд справи, не врахував наведених норм матеріального права та правового висновку Верховного Суду України, не перевірив належним чином обставин законності звільнення ОСОБА_1 з роботи і не надав правової оцінки доводам відповідача, дійшовши передчасного висновку про залишення у силі рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, збирати нові докази та давати їм оцінку, розгляд справи апеляційним судом проведено неповно та неправильно застосовано норми матеріального права, то справу необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.