ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 травня 2019 року
м. Київ
справа № 506/207/17
провадження № 61-43073 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - сільськогосподарський виробничий кооператив "Правда",
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу "Правда" на рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 23 листопада 2017 року в складі судді Бурдинюк О. С. та на постанову апеляційного суду Одеської області від 29 травня 2018 року в складі колегії суддів Сєвєрової Є. С., Ващенко Л. Г., Колеснікова Г. Я.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
12 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Правда" та просила визнати недійсним договір оренди землі від 15 березня 2016 року, укладений між нею та СВК "Правда", зареєстрований 09 червня 2016 року Окнянською районною державною адміністрацією Одеської області в державному реєстрі прав та їх обтяжень за № 29965493, та скасувати його державну реєстрацію.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що після смерті батька ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26 червня 2012 року вона успадкувала земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,02 га, яка належала йому на підставі державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_1 від 06 жовтня 2004 року.
Після оформлення спадкового майна на своє ім`я, позивач вирішила передати вказану земельну ділянку в оренду, однак їй стало відомо, що існує договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 і СВК "Правда" строком на 15 років.
Оскільки позивач даний договір не укладала та не підписувала, просила визнати його недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 23 листопада 2017 року позов задоволено частково, визнано недійсним договір оренди землі від 15 березня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 і СВК "Правда", зареєстрований 09 червня 2016 року Окнянською районною державною адміністрацією Одеської області в державному реєстрі прав та їх обтяжень за № 29965493, та скасувати його державну реєстрацію. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що договір оренди землі від 15 березня 2016 року підписаний від імені ОСОБА_1 іншою особою, а тому наявні передбачені статтею 203 ЦК України підстави для визнання такого договору недійсним. При цьому відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) підставою для внесення запису про скасування державної реєстрації права є рішення суду про визнання договору оренди землі недійсним, а тому вимоги позивача про скасування реєстрації речового права оренди задоволенню не підлягають.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Одеської області від 29 травня 2018 року апеляційну скаргу СВК "Правда" залишено без задоволення, рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 23 листопада 2017 року - без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі СВК "Правда", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
20 серпня 2018 року СВК "Правда" з пропуском строку на касаційне оскарження подав до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначені судові рішення та просив поновити пропущений строк, а також подав клопотання про зупинення дії рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 23 листопада 2017 року, залишеного без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 29 травня 2018 року, до завершення розгляду касаційної скарги.
Ухвалами Верховного Суду від 07 вересня 2018 року поновлено СВК "Правда" строк на касаційне оскарження та відкрито касаційне провадження в даній справі. В задоволенні клопотання СВК "Правда" про зупинення дії рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 23 листопада 2017 року, залишеного без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 29 травня 2018 року, до завершення розгляду касаційної скарги відмовлено.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2019 року дану справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі СВК "Правда" зазначає, що договір оренди землі від 15 березня 2017 року був підписаний бухгалтером СВК "Правда" ОСОБА_3 . за дорученням позивача, а тому договір оренди землі є дійсним, а даний позов задоволенню не підлягає.
Окрім того, суд, відмовивши в задоволенні його клопотання, позбавив СВК "Правда" права на проведення ще однієї почеркознавчої експертизи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26 червня 2012 року є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,02 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована на території Довжанської сільської ради Красноокнянського району Одеської області та належала спадкодавцю ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_1 від 06 жовтня 2004 року, виданого на підставі розпорядження Красноокнянської районної державної адміністрації Одеської області від 01 липня 2004 року за № 182/А-2004.
15 березня 2016 року між ОСОБА_1 і СВК "Правда" був укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки, зареєстрований 09 червня 2016 року Окнянською районною державною адміністрацією Одеської області в державному реєстрі прав та їх обтяжень за № 29965493.
Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи від 18 жовтня 2017 року підпис у графі "Орендодавець" в договорі оренди від 15 березня 2016 року виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою з частковим наслідуванням її справжнього підпису. Підпис в графі "Підпис про одержання" у відомості СВК "Правда" про виплату грошей № 2 за 2016 рік виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою з частковим наслідуванням її справжнього підпису.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.
Відповідно до вимог статей 13, 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння й користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Договір оренди землі укладається в письмовій формі й за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально.
Частинами першою, другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.
Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Правильним є висновок суду першої інстанації, з яким погодився апеляційний суд, що оскільки ОСОБА_1 договір оренди землі від 15 березня 2017 року не підписувала, наявні правові підстави для визнання договору недійсним.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції, яка чинна на час розгляду справи, в разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Обґрунтованим є висновок судів, що відповідно до зазначеного закону підставою для внесення запису про скасування державної реєстрації права є рішення суду про визнання договору оренди землі недійсним, а тому вимоги позивача про скасування реєстрації речового права оренди задоволенню не підлягають.
Згідно з частиною другою статті 10, частиною першою статті 60 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції та статті ЦПК України (1618-15) в редакції, чинній на момент апеляційного розгляду справи, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Частиною першою статті 106 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
З огляду на викладене, посилання відповідача на те, що суд, відмовивши в задоволенні його клопотання, позбавив СВК "Правда" права на проведення ще однієї почеркознавчої експертизи, не заслуговує на увагу.
Також безпідставиним є доводи кооперативу про те, що бухгалтер підписав оспорюваний договір за дорученням ОСОБА_1, оскільки належних і допустимих доказів на підтвердження вказаного факту відповідач судам першої та апеляційної інстанцій не надав.
Інші доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України (1618-15) , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу "Правда" залишити без задоволення.
Рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 23 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 29 травня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
В. М. Коротун
В. І. Крат