розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 17 липня 2017 року у складі судді Бойко О. М. та постанову апеляційного суду Львівської області від 05 липня 2018 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Мельничук О. Я., Савуляка Р. В.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Вимоги обґрунтовував тим, що він є співвласником житлового будинку АДРЕСА_1 .

Ухвалою Львівської міської ради від 14 листопада 2012 року № 1931 відповідачам надано у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 0,0732 га на АДРЕСА_1 .

Він неодноразово звертався до Львівської міської ради із заявами щодо припинення приватизації вищевказаної земельної ділянки, оскільки на ній розташована належна йому будівля.

Ухвалою Львівської міської ради від 28 лютого 2013 року № 2189 внесені зміни до ухвали від 14 листопада 2012 року - зменшена площа наданої відповідачам земельної ділянки із 732 кв. м до 376 кв. м.

Не зважаючи на зазначені обставини, 06 червня 2014 року державний кадастровий реєстратор Держземагентства у місті Львові провів державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,732 га на АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а 14 червня 2014 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ними зареєстровано право власності на дану земельну ділянку.

01 липня 2015 року на його замовлення товариство з обмеженою відповідальністю "Геодезично-будівельний стандарт" виготовило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки йому, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 для обслуговування житлового будинку та матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру на місцевості на АДРЕСА_1 .

28 липня 2015 року відділом Держземагентства у місті Львові надано висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0402 га на АДРЕСА_1 .

Ураховуючи наведене, просив скасувати державну реєстрацію права спільної сумісної власності відповідачів на земельну ділянку площею 0,0732 га у місті Львові на АДРЕСА_1, оскільки внаслідок такої реєстрації відбулося накладення земельної ділянки відповідачів на частину наданої йому земельної ділянки.

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 17 липня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Львівської області від 05 липня 2018 року, позов ОСОБА_4 задоволено.

Скасовано державну реєстрацію права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за № 6189843 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку площею 0,0732 га на АДРЕСА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суди зробили висновки про те, що державна реєстрація права власності на земельну ділянку площею 0,0732 га на АДРЕСА_1 за відповідачами була проведена без дотримання вимог земельного законодавства, оскільки ухвалою міської ради від 28 лютого 2013 року було зменшено площу зазначеної земельної ділянки до 0,0376 га.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2018 року до суду касаційної інстанції від ОСОБА_2 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2019 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.

Аргументи учасників справи

Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що державна реєстрація права власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1 була проведена з дотриманням вимог земельного законодавства. Підстав для відмови у реєстрації права власності на землю, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) , у державного реєстратора не було.

Вважає, що обраний позивачем спосіб захисту права не відновлює його права, оскільки вимог про визнання недійсним документа, який підтверджує факт виникнення права власності, - свідоцтва про право власності її та ОСОБА_3 на вищевказану земельну ділянку, він не заявляв.

ОСОБА_4 є неналежним позивачем - власником спірної земельної ділянки до передачі її у приватну власність була Львівська міська рада, тому саме вона вправі подавати такий позов.

Також він не довів, яким чином порушує його права чи законні інтереси реєстрація за нею та ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1, ураховуючи те, що йому надана земельна ділянка на АДРЕСА_1 . Доказів накладення меж земельних ділянок і належності йому на праві власності будівлі, розташованої на їхній земельній ділянці, він не надав.

Крім того, при розгляді справи в суді першої інстанції мало місце порушення норм процесуального права, оскільки її не було повідомлено про дату, час і місце розгляду справи.

Короткий зміст відзиву

ОСОБА_4 надіслав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, вважаючи їх законними та обґрунтованими.

Обставини справи

Суди встановили, що ухвалою Львівської міської ради від 14 листопада 2012 року № 1931 "Про затвердження громадянам технічних документацій із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, і передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок" відповідачам затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, і передано їм у спільну сумісну власність земельну ділянку на АДРЕСА_1 площею 732 кв. м.

25 січня 2013 року Управлінням природних ресурсів та регулювання земельних відносин Департаменту містобудування Львівської міської ради за заявою ОСОБА_4 проведено виїзне обстеження земельних ділянок на АДРЕСА_3, де виявлено на земельній ділянці, яку ухвалою міської ради від 14 листопада 2012 року запропоновано для передачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, будівлю, на яку не представлено жодних документів і в якій фактично проживає ОСОБА_4

У зв`язку з наведеним було призупинено приватизацію земельної ділянки на АДРЕСА_1 та підписання державного акту на право власності на неї.

Ухвалою Львівської міської ради від 28 лютого 2013 року № 2189 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 14 листопада 2012 року № 1931" внесені зміни у додаток до ухвали міської ради від 14 листопада 2012 року, а саме: змінено у пункті 5 у графі 6 цифри "732" цифрами "376".

02 липня 2014 року на підставі ухвали Львівської міської ради від 14 листопада 2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_10 видано свідоцтво про право спільної сумісної власності на присадибну земельну ділянку площею 0,0732 га на АДРЕСА_1 .

Вважаючи, що реєстрація права власності на спірну земельну ділянку була проведена з порушенням норм земельного законодавства, позивач подав до суду даний позов.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що державна реєстрація права власності (яка мала місце 14 червня 2014 року) за відповідачами на земельну ділянку площею 0,0732 га на АДРЕСА_1, на якій розташована будівля, де фактично проживає позивач, була проведена без дотримання норм земельного законодавства, оскільки ухвалою міської ради від 28 лютого 2013 року було зменшено площу цієї ділянки до 0,0376 га.

Колегія не погоджується з указаними висновками з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норми права

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на момент подання позову) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачами і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Встановлено, що ОСОБА_4 подав до суду даний позов, у якому просив скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0732 га на АДРЕСА_1, яка була проведена 14 червня 2014 року.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частини перша статті 328 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною першою статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень" передбачені підстави для відмови у державній реєстрації прав на нерухоме майно.

За змістом статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на час проведення державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку) документом, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, є свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Ухвалюючи рішення про скасування державної реєстрації права власності за відповідачами на спірну земельну ділянку, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що відповідачі не є належними щодо заявлених вимог, оскільки не здійснюють державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Крім того, саме по собі скасування такої реєстрації не тягне за собою припинення права власності ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та відновлення прав ОСОБА_4 за наявності нескасованого рішення міської ради про передачу землі у власність та свідоцтва на право власності на земельну ділянку.

За таких обставин відсутні підстави для застосування обраного позивачем способу захисту, оскільки він не відновлює будь-яких порушених його прав та інтересів.

Схожий за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 761/33115/15-ц (провадження № 61-4757св18), від 06 березня 2019 року у справі № 654/2524/17 (провадження № 61-10405св18) та від 09 квітня 2019 року у справі № 148/2087/17 (провадження № 61-46481св18).

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про необхідність задоволення касаційної скарги, скасування оскаржених рішень та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (стаття 141 ЦПК України).

З ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 974 грн 40 коп.

Керуючись статтями 141, 400, 412, 416, 417 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 17 липня 2017 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 05 липня 2018 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 974 грн 40 коп.

З моменту прийняття постанови рішення Сихівського районного суду міста Львова від 17 липня 2017 року та постанова апеляційного суду Львівської області від 05 липня 2018 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий	М. Є. Червинська
Судді:	Н. О. Антоненко В. І. Журавель
	В. М. Коротун В. І. Крат