розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_3 та представника ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2, - ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Донецької області від 31 травня 2018 року у складі колегії суддів: Дундар І. О., Корчистої О. І.,

Тимченко О. О.,

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, який є батьком її сина ОСОБА_2

За життя ОСОБА_5 був членом КСП ім. Червоний партизан.

Рішенням Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області від 09 листопада 1994 року передано землю у колективну власність КСП ім. Червоний партизан Добропільського району Донецької області та видано державний акт на право колективної власності на землю.

ОСОБА_5 отримав сертифікат на земельну частку (пай) розміром 6,6 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж зазначеної частки в натурі (на місцевості) вартістю 56000,00 грн на території Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області. Оригінал сертифікату на земельну частку (пай) від 04 січня 2003 року серії НОМЕР_1, виданий Добропільською районною державною адміністрацією втрачений.

У зв`язку з відсутністю документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку позивач не має можливості оформити спадщину на свого неповнолітнього сина.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03 червня 2016 року позов ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього сина

ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, в порядку спадкування за законом право на спадкове майно у вигляді земельної частки (паю) площею 6,6 га в умовних кадастрових гектарах на території Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області, посвідченого сертифікатом від 04 січня 2003 року серії НОМЕР_5, виданого згідно розпорядження голови Добропільської райдержадміністрації від 14 жовтня 2002 року № 400, зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну долю (пай) за НОМЕР_3 на ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку з втратою оригіналу сертифіката на право на земельну частку (пай) та неможливістю одержання дублікату сертифіката, позивач позбавлена можливості оформити спадщину на свого сина, а тому відповідно до положень статей 1216, 1225, 1261 ЦК України наявні підстави для задоволення її позовних вимог.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 05 вересня 2016 року виправлено описку в резолютивній частині рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03 червня 2016 року, вказано вірно назву сільської ради, на території якої знаходиться земельна частка (пай) - "Криворізької".

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 31 травня 2018 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута-Плюс" (далі - ТОВ "Рута-Плюс") задоволено.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03 червня 2016 року скасовано.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2, відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про задоволення позову, неправильно застосував положення Цивільного кодексу України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ), оскільки спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу УРСР (1540-06) (далі - ЦК УРСР (1540-06) ). Крім того, суд не з`ясував питання щодо кола спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 та не залучив до участі у справі належних відповідачів, чим порушивши їх права та інтереси.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У липні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 (орендар земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_4 в с/раді Криворізька, Добропільська районна рада, Донецька область на підставі договору оренди землі від 23 вересня 2016 року, укладеного між

ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ), на постанову Апеляційного суду Донецької області від 31 травня 2018 року, яка посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Апеляційного суду Донецької області від 31 травня 2018 року і залишити в силі рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03 червня

Касаційна скарга обгрунтована тим, що 23 вересня 2016 року між нею та ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2, укладено договір оренди спірної земельної ділянки та додаткову угоду до договору оренди спірної земельної ділянки від 23 вересня 2016 року.

Поновлюючи пропущений строк на оскарження рішення суду першої інстанції ТОВ "Рута-Плюс", суд апеляційної інстанції не перевірив поважності причин пропуску цього строку та, що оскаржуваним судовим рішенням не вирішувалися питання про його права та обов`язки.

Також, у липні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього сина

ОСОБА_2, - ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Донецької області від 31 травня 2018 року, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Апеляційного суду Донецької області від 31 травня 2018 року, рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03 червня 2016 року залишити в силі.

Касаційна скарга обгрунтована тим, що рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03 червня 2016 року не порушує законних прав права та інтересів ТОВ "Рута -Плюс", яке користувалося спірною земельною ділянкою на підставі статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) до моменту її витребування власником.

Вважає, що апеляційний суд помилково поновив ТОВ "Рута-Плюс" строк на апеляційне оскарження, не звернув увагу, що рішенням суду першої інстанції не були вирішені питання про права та обов`язки цього товариства, а тому воно не має права на його оскарження. Крім того, відмовляючи в задоволені позовних вимог ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 з підстав не залучення до участі у справі належних відповідачів, апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про допит свідка ОСОБА_5 з приводу того, що він та сестра не претендують на спірне спадкове майно.

Станом на дату розгляду справи відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційної скаргою ОСОБА_3, витребувано матеріали цивільної справи.

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційної скаргою представника ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2, - ОСОБА_4, у задоволенні клопотання про зупинення дії постанови Апеляційного суду Донецької області від 31 травня 2018 року відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК Українипередбачено, що в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, є сином ОСОБА_5

На підставі розпорядження голови Добропільської райдержадміністрації від

14 жовтня 2002 року №400 ОСОБА_5 отримав право на земельну частку (пай) розміром 6,6 га умовних кадастрових гектара для ведення сільськогосподарського виробництва.

04 січня 2003 року ОСОБА_5 був виданий сертифікат на право на земельну частку (пай), зареєстрований в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну долю (пай) за НОМЕР_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулась ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2, а також батько та мати померлого ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які фактично прийняли спадщину, оскільки спільно проживали разом з сином на час його смерті.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_9, спадкова справа після його смерті не відкривалась.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_10, після її смерті відкрита спадкова справа за заявою ОСОБА_11, який є спадкоємцем за заповітом.

Висновки Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Правовою основою виділення земельної частки (паю) є Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (899-15) , яким визначено, що виділення земельної частки (паю) в окрему земельну ділянку здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради в межах населених пунктів, а за межами населених пунктів - відповідних органів виконавчої влади (райдержадміністрацій).

ОСОБА_5 . помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому на часвідкриття спадщини застосуванню підлягають чинні на той час правила ЦК УРСР (1540-06) , зокрема щодо прийняття спадщини та кола спадкоємців за законом.

З урахуванням наведеного апеляційний суд обгрунтовано зазначив, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення ЦК України (435-15) 2003 року.

Відповідно до статті 529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Після смерті ОСОБА_5 із заявами про прийняття спадщини звернулися також батьки померлого ОСОБА_2 та ОСОБА_10, які спільно проживали разом із сином на час його смерті, а тому є такими, що фактично прийняли спадщину.

Звертаючись з позовом до суду про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, ОСОБА_1, діючи в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2, зазначала про втрату сертифіката про право на земельну частку (пай), виданого померлому ОСОБА_5, та неможливість отримання нею дублікату цього правовстановлюючого документа.

Судом першої інстанції зазначені обставини, з урахуванням наявності інших спадкоємців після смерті ОСОБА_5, не перевірялися.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року № 7 (v0007700-08) свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо звернення ОСОБА_1, діючої в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, та постанова нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай).

Зважаючи на наведене, апеляційний суд обгрунтовано вважав, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, діючої в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2

Посилання в касаційних скаргах на безпідставне поновлення ТОВ Рута-Плюс" строку на апеляційне оскарження рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03 червня 2016 року є безпідставними, оскільки зазначеним обставинам апеляційний суд надав належну правову оцінку.

Твердження заявників про те, що рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03 червня 2016 року не вирішувалися питання про права та обов`язки ТОВ "Рута-Плюс", а тому зазначена особа не мала права на його апеляційне оскарження є неспроможними, оскільки спірна земельна ділянка, як невитребуваний пай, на підставі договору оренди, укладеного

09 лютого 2012 року між Добропільською районною державною адміністрацією та ТОВ "Рута-Плюс" була передана в оренду товариству строком на 49 років.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обгрунтованим. Доводи касаційної скарги правильність висновків апеляційного суду не спростовують, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_3 та представника ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 ОСОБА_4 залишити без задоволення.