Постанова

Іменем України

17 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 286/1784/15-ц

провадження № 61-30184 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Усика Г. І. (суддя-доповідач)

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Житомирської області від 04 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Галацевич О. М.,

Григорусь Е. Й., Микитюк О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених позовних вимог

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

На обгрунтування позовних вимог зазначала, що з 1995 року по

2005 рік вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2, а після його розірвання по 2011 рік проживала з ним однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

За час шлюбу та подальшого проживання однією сім`єю без його реєстрації ними набуто майно, що є спільною сумісною власністю, у тому числі: автомобіль Renault Master, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, автомобіль Skoda Octavia, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, а також будівельні матеріали, використані на прибудову до житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 13 січня

2014 року за наслідками розгляду спору про поділ майна подружжя, установлено, що зазначені транспортні засоби належать сторонам на праві спільної власності, проте розподіл цього майна не було здійснено з огляду на

відсутність домовленості щодо його вартості.

До вирішення спору про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, ОСОБА_2 без її згоди відчужив автомобіль Renault Master, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, та автомобіль Skoda Octavia, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, а тому вона має право на одержання грошової компенсації вартості належної їй частки.

Посилаючись на наведене, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на її користь 1/2 частину вартості спільного майна, а саме:

- автомобіля Renault Master, 2003 року випуску, реєстраційний номер

НОМЕР_1, вартістю 139 360,00 грн;

- автомобіля Skoda Octavia, 2008 року випуску, реєстраційний номер

НОМЕР_2, вартістю 314 870,00 грн;

- будівельних матеріалів, використаних на прибудову до житлового будинку по АДРЕСА_1, вартістю 155 136,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 27 грудня

2017 рокупозов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобілів: Renault Master, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, та Skoda Octavia, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 у розмірі 227 115,00 грн, та 988,44 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Додатковим рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від

12 січня 2018 року стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 720,83 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 282,71 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач розпорядився спірними транспортними засобами без згоди позивача, а тому вона має право на отримання грошової компенсації середньої ринкової вартості 1/2 частки спільного майна: автомобіля Renault Master, 2003 року випуску та автомобіля Skoda Octavia, 2008 року випуску,визначеної згідно висновку № 11/42 судової автотоварознавчої експертизи від 19 травня 2017 року. Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача вартості 1/2 частки будівельних матеріалів, використаних на прибудову до житлового будинку по АДРЕСА_1, суд вважав за неможливе покласти в основу її визначення висновок № 685/08.16 судової будівельно-технічної експертизи від 20 серпня 2016 року з огляду на те, що його складено за методом зіставлення результатів зовнішнього візуального огляду у доступних межах конструктивних елементів прибудови, а не її натурного обстеження, а також зважаючи на надані ОСОБА_2 докази на підтвердження придбання значної кількості будівельних матеріалів після припинення спільного проживання сторін.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 04 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 27 грудня 2017 року в частині стягнення грошової компенсації та додаткове рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 12 січня 2018 року змінено, шляхом зменшення грошової компенсації, стягнутої з ОСОБА_2 на користь

ОСОБА_1, з 227 115,00 до 56 805,00 грн, та суми судового збору з 1 282,71 грн до 568,05 грн.

Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 27 грудня

2017 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат у сумі 998,44 грн скасовано.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 718,17 грн судового збору.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції при визначенні розміру належної позивачу грошової компенсації вартості 1/2 частки автомобілів помилково взяв до уваги середню ринкову вартість зазначених транспортних засобів, встановлену висновком судової автотоварознавчої експертизи, оскільки вартість майна, що підлягає поділу слід визначати, виходячи з вартості відчуженого майна за договорами купівлі-продажу, ураховуючи, що зазначені угоди не були визнані недійсними в частині визначення ціни предмету купівлі-продажу.

Узагальнені доводи касаційної скарги та позиції учасників справи

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просила скасувати постанову Апеляційного суду Житомирської області від 04 квітня 2018 року та залишити в силі рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 27 грудня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що розмір грошової компенсації 1/2 частки автомобілів слід визначати, виходячи з вартості їх продажу, а не з дійсної їх вартості на час розгляду справи, оскільки залишив поза увагою висновок судової автотоварознавчої експертизи, яким підтверджено, що транспортні засоби були відчужені за заниженою ціною. При цьому відповідачем не спростовано вартість автомобілів, установлену за наслідками проведеного експертного дослідження.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Рішення Апеляційного суду Житомирської області від 04 квітня 2018 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації вартості 1/2 будівельних матеріалів, використаних на прибудову до житлового будинку по АДРЕСА_1, не оскаржується, а тому у касаційному порядку не переглядається.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 22 липня 1995 року по 13 червня 2005 року. З 25 серпня 2005 року по 01 жовтня 2011 року сторони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, що встановлено рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 24 січня 2013 року.

У період шлюбу та проживання однією сім`єю без його реєстрації, сторонами набуто майно, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, зокрема: автомобіль Renault Master, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, та автомобіль Skoda Octavia, 2008 року випуску, реєстраційний номер

НОМЕР_2 .

У травні 2012 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю майна подружжя та його розподіл, у якому просила поділити спільне майно подружжя, зокрема: автомобіль Renault Master, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, та автомобіль Skoda Octavia, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, або стягнути з відповідача грошову компенсацію за належну їх частку.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 13 січня

2014 року, зміненим рішенням Апеляційного суду Житомирської області від

17 березня 2014 року в частині визначення розміру належної до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації, не було вирішено спір щодо розподілу зазначених транспортних засобів, з посиланням на те, що сторони не дійшли згоди щодо вартості зазначених транспортних засобів та не заявили клопотань про призначення відповідної експертизи.

До вирішення спору про поділ спільного майна, ОСОБА_2 без письмової згоди позивача здійснив відчуження транспортних засобів, а саме: відповідно до довідки-рахунку від 14 січня 2014 року продав автомобіль Renault Master,

2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, за ціною 31 610,00 грн; та згідно довідки-рахунку від 15 серпня 2015 року продав автомобіль Skoda Octavia, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, за ціною 82 000,00 грн.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 28 квітня

2015 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним укладеного ОСОБА_2 договору купівлі-продажу автомобіля Renault Master, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Згідно висновку №11/42 судової автотоварознавчої експертизи від 19 травня 2017 року середня ринкова вартість автомобіля Renault Master, 2003 року випуску, на дату проведення оцінки становить 139 360,00 грн; а середня ринкова вартість автомобіля Skoda Octavia, 2008 року випуску - 314 870,00 грн

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Частиною першою статті 69 Сімейного кодексу України (далі - СК України (2947-14) ) визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України (435-15) (стаття 68 СК України).

За змістом частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій обгрунтовано виходили з того, що автомобіль Renault Master, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, та автомобіль Skoda Octavia, 2008 року випуску, реєстраційний номер

НОМЕР_2, є спільним майном подружжя, а тому зазначене майно підлягає поділу в рівних частках. Зважаючи на те, що ОСОБА_2 розпорядився транспортним засобами на власний розсуд без письмової згоди

ОСОБА_1, то позивач має право на грошову компенсацію 1/2 вартості спірних транспортних засобів.

Визначаючи розмір грошової компенсації 1/2 вартості спірних транспортних засобів, суд першої інстанції виходив з того, що розмір грошової компенсації за належну їй частку в майні, підлягає визначенню виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи, що встановлена висновком № 11/42 судової автотоварознавчої експертизи від 19 травня 2017 року.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру грошової компенсації, апеляційний суд зазначив, що її розмір визначається, виходячи з вартості спірного майна на час його відчуження, а не з вартості аналогічних транспортних засобів на час поділу майна.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від

21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Наведене дає підстави для висновку, що вартість майна, яке підлягає поділу, необхідно визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 61-9018 сво 18 дійшов висновку, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Зважаючи на викладене, висновки апеляційного суду про те, що дійсна вартість транспортних засобів підлягає визначенню на момент їх відчуження відповідно до довідок-рахунків, а не згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи, якою визначена вартість аналогічних транспортних засобів на час поділу майна, є помилковим.

Натомість, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів правильно застосував норми матеріального права та дійшов обгрунтованого висновку про те, що вартість майна, що підлягає поділу визначається на час розгляду справи, а у разі, якщо такий поділ відбувається після відчуження одним з подружжя такого майна без згоди іншого - відповідно до середньої ринкової вартості подібного за своїми технічними характеристиками майна на час розгляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково, і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи, що апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону, постанова Апеляційного суду Житомирської області від 04 квітня 2018 року підлягає скасуванню, з залишенням в силі рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 27 грудня 2017 року.

Оскільки одночасно із скасуванням рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вирішив питання також про скасування додаткового рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 12 січня 2018 року, за наслідками розгляду касаційної скарги вказане судове рішення також підлягає залишенню в силі.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Ураховуючи, що касаційна скаргаОСОБА_1 підлягає задоволенню, сплачений за її подання судовий збір у розмірі 6 093,66 грн підлягає стягненню з ОСОБА_2 на її користь.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Житомирської області від 04 квітня 2018 року скасувати, рішення Овруцького районного суду Житомирської області від

27 грудня 2017 року та додаткове рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 12 січня 2018 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, у розмірі

6 093,66 грн.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. А. Стрільчук

Судді: С. О. Карпенко

В. О. Кузнєцов

А.С. Олійник

Г. І. Усик